5024/1260/2011 Про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди - 25.10.2011 Прийняття

01.07.2011 р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Горностаївського районного споживчого товариства (далі відповідач, Товариство) про стягнення заподіяних збитків в розмірі 40.000 грн. та моральної (немайнової) шкоди в розмірі 300.000 грн.

Позов мотивований тим, що позивач був власником нежилої будівлі торгового центру, розташованого за адресою: с. Ольгине, вул. Леніна, 29Б Горностаївського району Херсонської області відповідно до рішення виконкому Ольгинської сільської ради Горностаївського району Херсонської області № 19 від 14.05.2008 р. та свідоцтва про право власності на цю будівлю виданого названим виконкомом 23.05.2008 р. Право власності на вищевказану будівлю за позивачем було зареєстроване в КП "Каховське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради 26.05.2008 р. за № 18952507.

За договором купівлі-продажу від 08.08.2008 р. позивач продав вищезазначену будівлю торгового центру ТОВ "Торговий Дім "Україна".

Таким чином, позивачеві на праві власності будівля торгового центру належала з 26.05.2008 р. по 08.08.2008 р.

30.05.2008 р. позивач уклав з ТОВ "Торговий Дім "Україна" договір оренди зазначеної будівлі торгового центру за умовами якого останній зобов’язався сплачувати Підприємству орендну плату в розмірі 20000 грн. на місяць. Але, фактично передати будівлю торгового центру ТОВ "Торговий Дім "Україна" позивач не мав можливості, оскільки в його приміщеннях здійснювали торговельну діяльність підприємці та відокремлені підрозділи Товариства на підставі договорів оренди укладених з відповідачем., який не визнавав право власності на цей торговий центр за позивачем та користувався ним за своїм розсудом, що привело до вирішення спірного питання в судовому порядку при розгляді господарських справах № 13/594-ПН-07 та № 2/449-ПД-08, які були вирішені на користь Підприємства та підтвердили право власності за останнім на будівлю торгового центру.

У зв’язку з незаконним використанням відповідачем приміщення торгового центру позивач отримав збитки у вигляді втраченої вигоди, оскільки був позбавлений можливості здавати власне майно в оренду та отримувати орендну плату. Розмір збитків визначений позивачем в сумі 40000 грн., так як цю суму він міг би отримати здаючи будівлю торгового центру в оренду ТОВ "Торговий Дім "Україна" протягом 2-х місяців з 01.06.2008 р. по 01.08.2008 р.

Крім того, будучи власником будівлі торгового центру, право власності на яку зареєстроване в установленому законом порядку, Підприємство не мало, з вини відповідача, можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, що негативно вплинуло на відношення до позивача з боку контрагентів, працівників підприємства, споживачів та принизило його ділову репутацію, у зв’язку з чим діями відповідача Підприємству була заподіяна моральна шкода, яку останнє оцінює в 300000 грн.

У відзиві на позов Товариство позовні вимоги Підприємства вважало необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а 17.08.2011 р. відповідач звернувся до місцевого суду із заявою про застосування до спірних правовідносин сторін строку позовної давності.

22.08.2011 р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відновлення частково пропущеного строку позовної давності посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.08.2011 року (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги Підприємства залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем позов заявлений на підставі ст. ст. 224, 225 ГК України, які регулюють правовідносини щодо відшкодування збитків, які витікають із невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань, передбачених на договірних умовах між суб'єктами господарювання.

Але, між сторонами у справі відсутні будь-які господарські зобов'язання, тому є безпідставним обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування збитків у вигляду упущеної вигоди нормами законодавства, які регулюють правовідносини щодо стягнення збитків, що витікають із неналежного виконання договірних господарських зобов'язань.

Правовідносини щодо стягнення збитків, які витікають із порушення цивільних прав, мають бути урегульовані за правилами ЦК України (435-15) , зокрема, главою 82.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки, позивач не обґрунтував свої позовні вимоги щодо стягнення збитків належними нормами права, то вони не підлягають задоволенню.

Також позивачем не доведено ні розміру упущеної вигоди ні факту її наявності.

Крім того, позивачем з неповажних причин пропущений строк позовної давності щодо стягнення з відповідача втраченої вигоди за червень 2008 р., а тому позов не може бути задоволений і з цих причин.

Також, позивачем недоведене, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода у вигляді приниження ділової репутації та престижу, а розмір моральних збитків в сумі 300000 грн. є надуманим, бо наявність таких збитків не доведена позивачем у ході розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції в період з 26.05.2008 р. по 08.08.2008 р. будівля торгового центру, розташованого за адресою: с. Ольгине, вул. Леніна, 29Б Горностаївського району Херсонської області належала на праві власності позивачеві відповідно до рішення виконкому Ольгинської сільської ради Горностаївського району Херсонської області № 19 від 14.05.2008 р., свідоцтва про право власності на цю будівлю виданого названим виконкомом 23.05.2008 р. та право власності на вищевказану будівлю за позивачем було зареєстроване в КП "Каховське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради 26.05.2008 р. за № 18952507. За договором купівлі-продажу від 08.08.2008 р. позивач продав вищезазначену будівлю торгового центру ТОВ "Торговий Дім "Україна".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 р. у справі № 13/594-ПН-07 у задоволенні позовних вимог Підприємства до Ольгинської сільської ради про визнання права власності на будівлю торгового центру, розташованого за адресою: с. Ольгине, вул. Леніна, 29Б –відмовлено та задоволені вимоги Товариства, яке виступало в якості 3-ї особи із самостійними вимогами на предмет спору, та за останнім визнано право власності на вказану будівлю торгового центру.

Зазначене рішення місцевого суду не набрало законної сили, оскільки постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. було змінено та Товариству було відмовлено у визнанні за ним права власності на вказану будівлю торгового центру. Названа постанова апеляційного суду набрала законної сили з моменту її прийняття згідно ст. 85 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2008 р. касаційна скарга Товариства залишена без задоволення, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2008 р. у справі № 13/594-ПН-07 (rs1573091) без змін.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.02.2009 р. у справі № 449-ПД-08, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. позов Товариства до Ольгинської сільської ради, Підприємства, ТОВ "Торговий дім "Україна" про визнання недійсним рішення Ольгинської сільської ради № 19 від 14.05.2008 р. про затвердження загальної площі торгового центру в с. Ольгино, вул. Леніна, 29/Б та оформлення права приватної власності, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.08.2008 р., укладеного між Підприємством та ТОВ "Торговий дім "Україна" задоволений у повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009 р. названі рішення місцевого та апеляційного суду скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 р. у справі № 2/449-ПД-08 вищевказані позовні вимоги Товариства залишені без задоволення. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 р. у справі № 2/449-ПД-08 залишено без змін.

Вищезазначені судові рішення однозначно свідчать про те, що в період з 26.05.2008 р. по 08.08.2008 р. будівля торгового центру, розташованого за адресою: с. Ольгине, вул. Леніна, 29Б належала на праві власності позивачеві та про це було достеменно відомо відповідачеві.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем останній в зазначений період часу здавав приміщення будівлі торгового центру третім особам в оренду для здійснення господарської діяльності, зокрема, своїм госпрозрахунковим виробничим підрозділам "Вікторія", "Зозуля" та фізичним особам-підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у зв’язку з чим саме позивач повинний довести факт заподіяння йому відповідачем збитків та моральної шкоди, а також їх конкретний розмір.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В позовній заяві позивач посилаючись саме на ст. 22 ЦК України просить стягнути з відповідача на свою користь 40000 грн. заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, в обґрунтування та підтвердження своїх позовних вимог позивачем наданий лише договір оренди будівлі торгового центру від 30.05.2008 р. укладений між ним та ТОВ "Торговий Дім "Україна", за умовами якого останній зобов’язався сплачувати позивачеві орендну плату в розмірі 20000 грн. на місяць.

Але, доказів відмови ТОВ "Торговий Дім "Україна" від названого договору оренди саме у зв'язку із неможливістю отримати об'єкт оренди, позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та їх в матеріалах справи не міститься. Тому вважати, що позивачем були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди –неможливо, внаслідок не доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами, у зв’язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р. (v0004700-95) визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, принагідно розуміти витрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Оскільки, обґрунтування позивача щодо спричинення йому моральної шкоди не знайшли підтвердження належними доказами, то суд першої інстанції правомірно відмовив йому і у стягненні моральної шкоди, внаслідок недоведеності факту заподіяння такої шкоди, а тим паче її розміру в сумі 300000 грн.

Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права. У разі відсутності такого суб’єктивного права або коли воно ніким не порушено, в позові повинно бути відмовлено не з причини пропуску строку позовної давності, а внаслідок необґрунтованості самої позовної вимоги, що і правильно зроблено місцевим судом при розгляді справи по суті.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що доводи скаржника не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог Підприємства про стягнення з відповідача заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, а тому визнає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.08.2011 року у справі № 5024/1260/2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" –без задоволення.