Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вербицької О.В.

суддів:

за участю секретаря:

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 12.07.2011 року № 01-63);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 17.11.2011 року № 12-27-5178):

третьої особи: ОСОБА_3 (дов. від 01.08.2011 року № 3\460):

та голова правління Струков К,А. (пост. б\н від 10.09.2008 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Київської обласної спілки споживчих товариств

на ухвалу господарського суду Київської області

від 10.08.2011 року

у справі № 11\157-09 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бориспільське районне споживче товариство

про визнання рішення частково недійсним

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011 року у справі № 11\157-09 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств (далі – позивач) до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бориспільське районне споживче товариство (далі – третя особа) про визнання рішення частково недійсним - було призначено комісійну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертній установі – приватному підприємству "Експерт-Рівне-Консалт", у зв’язку із чим зупинено провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2011 року у справі № 11\157-09.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції порушено вимоги чинного законодавства, норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 30 хв. 18.10.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 18.10.2011 року від відповідача та третьої особи до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, з проханням залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.10.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні представником позивача було надано до суду письмові пояснення, де Київська обласна спілка споживчих товариств просить скасувати ухвалу суду Київської області від 10.08.2011 року, а справу передати до господарського суду для розгляду по суті.

Також, представником позивача було заявлено письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року було задоволено клопотання Київської обласної спілки споживчих товариств, продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Оголошено перерву в судовому засіданні до 10 год. 15 хв. 20.10.2011 року.

20.10.2011 року в судове засідання з’явились сторони та третя особа. Заслухавши пояснення сторін, колегія суду ухвалила оголосити перерву в судовому засіданні до 09 год. 45 хв. 25.10.2011 року.

25.10.2011 року в судове засідання з’явились представники сторін та третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснень та відзивів до неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2011 року було призначено до розгляду заяву Київської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 25.11.2009 року у справі № 11\157-09.

Зазначену ухвалу було винесено на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року, якою було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року та ухвалу господарського суду Київської області від 24.11.2011 року про відмову у перегляді справи № 11\157-09 за нововиявленими обставинами. Також у вищевказаній ухвалі Вищого господарського суду України було зазначено, що обставини на які посилається позивач є нововиявленими, отже судам необхідно надати їм належну оцінку, встановити чи мають ці обставини істотне значення для вирішення справи по суті.

Розглядаючи вищевказану заяву за нововиявленими обставинами, 10.08.2011 року судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача щодо призначення у справі комісійної судової будівельно-технічної експертизи, ухвалою призначено вищевказану експертизу, проведення якої доручено експертній установі – приватному підприємству "Експерт-Рівне-Консалт".

Відповідно до норм чинного законодавства, судове рішення має бути повним, всебічним та обґрунтованим.

Стаття 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертиз, поясненнями представників сторін, які беруть участь в судовому процесі.

В свою чергу, докази, одержані з порушенням закону, не приймаються господарським судом. Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 "Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.07.1998 року за № 11\40\5, затвердженого Вищим арбітражним судом України (чинним на даний час) "Про Довідник з підготовки матеріалів, що направляються на судову експертизу господарськими судами" (далі – Довідник) - порядок призначення судових експертиз, обов’язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Згідно зі ст. 7 Закону України (далі – Закон) від 25.02.1994 року за № 4038-Х11 "Про судову експертизу" (з відповідними змінами та доповненнями) - судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Атестовані відповідно до цього Закону (4038-12) судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Орган, або особа, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів (ст. 9 Закону)

Відповідно до додатка № 2 Довідника, за загальним правилом, експертизи мають призначатися у відповідності із зоною, яку обслуговує певна експертна установа згідно з дислокацією науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. За наявності обставин, що обумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, суд, який призначає експертизу, вказавши відповідні мотиви, може доручити її виконання експертам іншої установи.

Крім того, ч 3 ст. 41 ГПК України, передбачено, що проведення експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Таким чином, проаналізувавши вищевказані матеріали справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, призначаючи експертизу експертній установі - приватному підприємству "Експерт-Рівне-Консалт" здійснив збирання доказів з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку, за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами, а отже, такі докази не можуть бути прийняті судом при розгляді справи як належні та достовірні, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 79 ГПК України, ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на думку колегії суду, місцевий господарський суд не правомірно зупинив провадження у справі №11\157-09 до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Також, 20.10.2011 року в судовому засіданні представником відповідача та третьої особи було надано до суду письмове клопотання щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Представник позивача підтримав зазначене клопотання.

Проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, колегія суду вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання щодо призначення на даній стадії в апеляційній інстанції судової експертизи, зазначивши при цьому, що сторони, на підставі вищевикладеного, не позбавлені можливості звернення до суду першої інстанції з відповідним клопотанням.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Київською обласною спілкою споживчих товариств доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Порушив норми процесуального права, які призвели скасування ухвали у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 79, 99, 101 – 106 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2011 року у справі № 11\157-09 – задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2011 року про зупинення провадження у зв’язку з призначенням комісійної судової будівельно-технічної експертизи у справі № 11\157-09 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бориспільське районне споживче товариство про визнання рішення частково недійсним - скасувати.

Справу № 11\157-09 передати до господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України .

27.10.11 (відправлено)