Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційне подання

у справі взяли участь представники

від ГПУ: Івченко О.А. ст. прокурор відділу посв. №194 від 27.11.07

позивача: не з'явились

відповідача:Ковальчук В.М.. довір. від 02.01.09 б/н

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.02.06, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.06р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою ВГС України від 15.01.08 прийняті судові акти скасовані, справу направлено на новий розгляд.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду м.Києва від03.06.08 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.009.08 (колегія суддів у складі суддів: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційному поданні Заступник прокурора міста Києва просить прийняті судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач не має визначених законом правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а тому він самовільно займає спірну земельну ділянку.

Скаржник вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 143, 149 Земельного кодексу України, ст. 43 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В 2003 році відповідач звернувся з листами на ім'я Київського голови про надання земельної ділянки за адресою м. Київ, вулиця Бучми, будинок 6а для експлуатації і обслуговування кафе - бару.

Зазначене клопотання було розглянуте та надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки.

16.07.2003р. розпорядженням №765 Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація надала ПП "ДІК плюс" дозвіл провести оздоблення фасаду та ремонт покрівлі павільйону по вул.Бучми,6-А в м. Києві.

У 2003році, з метою закріплення вказаної земельної ділянки на право користування, ПП "ДІК плюс" подало відповідні документи до Київського міського управління земельних ресурсів.

ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом №03-85/12039 від 20.06.2003р. повідомило ПП "ДІК плюс" про те, що надання земельної ділянки буде здійснюватись в порядку, визначеному ст. 123 Земельного кодексу України та рішенням Київської міської ради №313/1747 (ra0313023-02) від 14.03.2002р. "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" в разі представлення до ГУ земельних ресурсів вказаних в листі документів.

Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація листом №1-14-2464/4 від 20.05.2004р. повідомила ПП "ДІК плюс", що не заперечує щодо надання висновку на право користування земельною ділянкою для експлуатації кафе-бару по вул.. Бучми, 6-А в м. Києві при умові вирішення питання у відповідності з чинним законодавством.

Протягом 2003 - 2005 рр. відповідачем було зібрано необхідні погодження та виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який переданий до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для подальшого розгляду на сесії Київради. Головним управлінням земельних ресурсів заведено кадастрова справи № А-8670.

На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що відповідач займав земельну ділянку правомірно, а не самовільно.

Однак, колегія суддів не може погодитись з твердженням попередніх судових інстанцій про відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки ПП "Дік-Плюс".

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно частини 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

В матеріалах справи відсутні документи, які б посвідчували право власності відповідача на спірну земельну ділянку. Використання землі без отримання документів, передбачених в ст.ст. 125,126 ЗК України кваліфікується як самовільне зайняття землі і відповідно ст. 212 ЗК України такі земельні ділянки підлягають поверненню власнику.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Слід зауважити, якщо відповідні органи ухиляються від вирішення питання наданні відповідачеві землі, останні й не позбавлений права звернутись до адміністративного суду з позовом про спонукання їх здійснити дії, передбачені законодавством, зокрема, зобов'язати раду внести питання в порядок денний сесії, зобов'язати в установлений строк розглянути заяву та інше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не з’ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору та не надали їм належної юридичної оцінки, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

Під час повторного розгляду справи судам необхідно усунути вказані вище порушення, повно з’ясувати в судових засіданнях суттєві обставини справи, надати їм належну юридичну оцінку та винести обґрунтоване та законне рішення у відповідності з діючими нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 02.02.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.06р. у справі №4/752-16/73 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.