Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна про визнання неправомочними загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна від 31.01.2008 року, визнання незаконним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна від 31.01.2008 року в розділах: виключення ОСОБА_1 з учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна; збільшення статутного фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна; внесення змін і доповнень до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна шляхом викладення в новій редакції.

23.06.2008 року позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати незаконним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна від 31.01.2008 року про виключення ОСОБА_1 з учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна; збільшення статутного фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна; внесення змін і доповнень до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна шляхом викладення в новій редакції; зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 у числі учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна, шляхом внесення відповідних змін до установчих документів.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.06.2008 року припинено провадження у справі в частині визнання загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна неправомочними.

В решті позову відмовлено.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року скасоване з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна, оформлене протоколом №1 від 31.01.2008 року про виключення ОСОБА_1 з числа учасників товариства та розподілу його частки між іншими учасниками товариства.

Визнано недійсними зміни до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна, внесені відповідно до рішення учасників товариства від 31.01.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Скаржник посилається на те що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку заявника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем здійснювались всі належні заходи для своєчасного повідомлення учасників про скликання загальних зборів, а позивачем в свою чергу для обґрунтування вимог про неповідомлення не надано жодних доказів, що підтверджували б повідомлення ним свого місця проживання, а отже і бажання брати участь у діяльності товариства.

Також скаржник вважає, що апеляційний суд, не обґрунтувавши тотожність понять "незаконності" та "недійсності" задовольнив позовні вимоги шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, хоча позивач просив визнати їх незаконними.

Крім того, на думку заявника, визнаючи недійсними зміни до Статуту товариства, апеляційний суд не вказав які саме зміни є недійсними та у чому полягає порушення прав позивача при їх внесенні.

Заслухавши суддю -доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання зборів неправомочними та визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно Статуту, зареєстрованого розпорядженням №84 Держаної адміністрації Бахмацького району Чернігівської області від 19.03.2000 року позивач є одним із засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна та його частка у статутному фонді товариства складає 6,7%.

31.01.2008 року відбулися загальні збори учасників СТОВ ім.. Ватутіна, які оформлені протоколом № 1, на зборах були присутні учасники, які у сукупності володіють 73,7% від загального розміру статутного фонду товариства.

На порядку денному, зокрема, стояло питання про виключення з числа учасників товариства позивача, оскільки він систематично не приймає участь у заходах, щодо управління товариством; компенсувати йому вартість частки за номінальною вартістю по мірі звернення до директора товариства. За результатами одностайного голосування прийнято рішення про виключення позивача з числа учасників товариства, а належну йому частку розподілити між залишившимися учасниками товариства.

Суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі в частині визнання загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна непр авомочними, виходив із того, що позивач у судовому засіданні відмовився від вказаних позовних вимог, а тому припинив провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи в решті позовних вимог суд виходив із того, що позивачем не доведено порушення відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості приймати участь у загальних зборах учасників товариства, оскільки останній не залишив відповідачу даних про нове місце проживання, що невиконання ним рішень зборів та обов'язків учасника товариства, які передбачені статутом, носять систематичний характер, а вимоги, викладені у позовній заяві не співвідносяться із встановленими законом способами захисту прав.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено що, корпоративні права -це права особи частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що визначають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частини прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частини 4 статті 43 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства").

Частиною 4 статті 159 Цивільного кодексу України, відповідно до якої рішення загальних зборів приймається кваліфікованою більшістю у 3/4 голосів виключно з питань щодо внесення змін до статуту та ліквідації товариства, а з усіх інших питань рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів акціонерів (1/2), які беруть участь у зборах.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Аналогічні за своїм змістом права учасників господарського товариства закріплені також і в статті 116 Цивільного кодексу України та статті 88 Господарського кодексу України.

Порядок повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів передбачений статтею 61 Закону України "Про господарські товариства". Пункт 12.2 Статуту товариства встановлює, що повідомлення про збори, дату і місце їх проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менш як за 30 днів до дня проведення засідання.

Апеляційний суд встановив, що місце вивішування повідомлення про збори не зазначено, а також не прийняв до уваги твердження відповідача що повідомлення позивача було не можливо в зв'язку з його переїздом та те, що останній не залишив повідомлення про нову адресу, оскільки повідомлення про збори могло бути передано через родичів позивача, які залишилися проживати за його колишньою адресою.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо здійснення з ним розрахунків.

Зокрема, стаття 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

На порядку денному не було питання про затвердження звіту за рік, крім того, при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, тоді як на зборах вирішено питання компенсувати йому вартість частки за номінальною вартістю, що є порушенням вказаних норм права.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства може відступити свою частку одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Рішення про виключення позивача з числа учасників товариства, а належну йому частку розподілити між рештою учасників товариства, порушує його права на розпорядження, користування та володіння часткою майна/майнових прав, що йому належить як учаснику товариства, отже прийняте на зборах рішення обмежує позивача на власний розсуд розпорядитися своєю часткою 6,7% на користь конкретних однієї або декількох осіб.

Статті 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачає можливість виключення з товариства учасника, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник у голосуванні участі не бере.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в оспорюваному рішенні не зазначено невиконання яких конкретно зобов'язань зумовило рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, в чому полягала систематичність їх невиконання, якими саме діями позивач перешкоджав досягненню цілей товариства.

За таких обставин касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна про виключення ОСОБА_1 з числа учасників товариства та розподілу його часток між іншими учасниками товариства недійсним.

Одночасно судом апеляційної інстанції визнані недійсними зміни до Статуту, внесені прийнятим рішенням.

Проте, з таким висновком касаційна інстанція не може погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушив приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, поза увагою колегії залишився аналіз змісту змін до Статуту, які внесені оспорюваним рішенням та не прийнято до уваги, що зміни стосувались як перерозподілу часток так і збільшення статутного фонду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування прийнятої у справі постанови та передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в частині визнання недійсними змін до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна, внесених відповідно до рішення учасників товариства від 31.01.2008 року.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року у справі № 8/119 господарського суду Чернігівської області скасувати в частині визнання недійсними змін до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна, внесені відповідно до рішення учасників товариства від 31.01.2008 року.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

В решті постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Ватутіна задовольнити частково.