Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.

(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. №530 та від 17.10.11р. №610)

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 15.08.11р.,

від відповідача- ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 12.09.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОАЗИС", с.Іванівка Первомайського району Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2011 року

по справі № 12/211/10

за позовом скаржника

до Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Каро", смт.Врадіївка Миколаївської області

про стягнення 141955, 70 грн.,

/ повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4- 4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалася перерва за ст..77 ГПК України (1798-12) з 2.09. по 18.10.11р./

У грудні 2010року Фермерське господарство (далі по тексту ФГ) "ОАЗИС" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" /в остаточній редакції - а.с. 142,т.1/ про стягнення 59 620,33грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 02.11.2009р. по 08.12.2010р. та 82335,37грн., на які збільшився основний борг за договором №1212-1 від 12.12.2007р. за період з 01.08.2008р. по 30.11.2010р. внаслідок інфляції. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 526, 534, 536, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами договору №1212-1 від 12.12.2007р. відповідач свої зобов’язання в частині сплати вартості товару та процентів за користування товарним кредитом виконав несвоєчасно.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2011р. (суддя Семенов А.К) у задоволенні позову ФГ "ОАЗИС" відмовлено, оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем повністю, а тому суд дійшов висновку, що нарахування позивачем суми відсотків за користування товарним кредитом та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, є необґрунтованим.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФГ "ОАЗИС" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ФГ"ОАЗИС" в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що висновок суду про необґрунтованість нарахування позивачем суми відсотків за користування відповідачем товарним кредитом за договором №1212-1 від 12.12.2007р. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, за період прострочення виконання зобов’язання у зв’язку із сплатою відповідачем основного боргу суперечить приписам ст.ст. 599, 625 ЦК України.

На думку скаржника, суд не обґрунтовано не зазначив, що позивач погодився з відсутністю підстав для зарахування сплачених ним на виконання рішення суду у справі №1/237/10 коштів в порядку ст. 534 ЦК України та здійснив відповідний перерахунок розміру позовних вимог.

Скаржник також вважає, що суд безпідставно не застосував норми статей 1046-1057ЦК України, якими регулюються кредитні відносини, зокрема ст. 1048 ЦК України яка передбачає, що проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Скаржник зазначає, що висновок суду про відсутність вимоги позивача про оплату відсотків за користування товарним кредитом суперечить Постанові Одеського апеляційного господарського суду на Постанові Вищого господарського суду України у справі №1/237/09. Також скаржник вважає, помилковим висновок суду про відсутність терміну сплати основного боргу та процентів за користування товарним кредитом, оскільки він суперечить п. 1 договору №1212-1.

Безпідставним та хибним на думку скаржника є і висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду, оскільки він суперечить приписам ст. 612 ЦК України.

Крім того, скаржник стверджує, що суд проігнорував той факт, що перший платіж, спрямований на погашення заборгованості за договором №1212-1 відповідач здійснив лише 24.09.2010р..

Також, скаржник вважає що у експертному висновку №4821 від 11.07.2011р. не міститься вказівок на те, що здійснені позивачем розрахунки є помилковими та хибними, а зазначено лише що він не може встановити обґрунтованість нарахування зазначених в позові сум інфляційних втрат та процентів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін, вважаючи його законним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2007р. між ФГ"ОАЗИС" та ПП "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" було укладено договір №1212-1 про надання товарного кредиту/а.с.14,т.1/.

Відповідно до п. 1 договору сторони погодили, що отриманий відповідачем від позивача у відповідності до договору №1409-1 від 14.09.2007р., але неоплачений товар на суму 281 870,49грн. передається позивачу до 01.08.2008р. на умовах товарного кредиту. Означена сума визначена на підставі акту звірки взаєморозрахунків від 12.12.2007р./а.с.61,т.1/. Пунктом 2 встановлено обов’язок відповідача оплачувати проценти за користування товарним кредитом в розмірі 20-ти відсотків річних. Відсотки нараховуються і сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. Відповідно до п.4 договору в разі порушення покупцем строку оплати товару і відсотків за користування кредитом, він оплачує пеню в розмірі 0,3 відсотки від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період прострочення виконання зобов’язання покупцем.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від забов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Факт прострочення відповідачем виконання основного зобов’язання та зобов’язання по сплаті відсотків за користування товарним кредитом встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2010р. у справі №1/137/09, яким на користь ФГ "ОАЗИС" було стягнуто 281870,49грн. боргу, 106570,17грн. відсотків за користування кредитом, 14063,52грн.пені, 4025,04грн. державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу /а.с.15-17,т.1/. Означене рішення Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р. /а.с.18-26,т.1/ та Постановою Вищого господарського суду України ві7.09.10р. /а.с.27-30,т.1/ в частині стягнення коштів залишено без змін.

Повне погашення зазначеної заборгованості за договором №1212-1 від 12.12.2007р. здійснено лише 13.12.2010р. відповідно до банківської виписки від 13.12.2010р. /а.с.105,т.1/ та постанови відділу ДВС Врадіївського районного управління юстиції в Миколаївській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення./а.с.79,т.1/.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом за період з 02.11.2009р. по 08.12.2010р. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції за період з 01.08.2008р. по 30.11.2010р., тобто за той період коли існувала заборгованість останнього і зобов’язання не було виконано належним чином. Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Відповідно до статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Тому судова колегія вважає зазначені вимоги підставними, а висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позову на підставі подальшої сплати відповідачем основного боргу не правомірним.

Крім того, судова колегія згодна з скаржником та вважає безпідставним та необґрунтованим посилання суду на висновок судово-економічної експертизи №4821 від 11.07.2010р., оскільки дійсно він не містить в собі відповідей на поставлені судом питання, а експертом в ньому лише зазначено про неспроможність встановлення обґрунтованості розрахованих позивачем сум, хоча документи необхідні для надання належного висновку були йому передані. Колегією перевірено розрахунки позивача і встановлено, що в частині визначення розміру відсотків за користування товарним кредитом в сумі 59 620,33грн. вони цілком обґрунтовані. А обґрунтований розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції за період нарахування становить 79 780,03грн. /розрахунок приєднується до матеріалів справи/. Таким чином, позов підлягає задоволенню частково зі стягненням вище означених сум.

Також, колегія суддів згодна з твердженням скаржника стосовно того, що суд не обґрунтовано зазначив про посилання позивача при розрахунку ціни позову на ст. 534 ЦК України, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Означене твердження не базується на матеріалах справи, оскільки навпаки в своїй заяві від 22.02.2010р./а.с.100,т.1/ позивач зазначив про згоду з доводами відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування стягнутих в примусовому порядку на підставі судового рішення у справі №1/237/09 сум в порядку ст. 534 ЦК України та на підставі цього ним було здійснено остаточний розрахунок позовних вимог від 28.02.2011р. без застосування ст. 534 ЦК України /а.с.144,т.1/.

Судова колегія також не згодна з висновком суду про те, що сторонами не встановлено строк оплати процентів за користування товарним кредитом, оскільки він міститься в п. 1 договору №1212-1, а також зафіксований постановами Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі №1/237/09, якими здійснено стягнення за тим же договором тих же відсотків за інший період, отже означений факт не потребує повторного доведення у відповідності до ст. 35 ГПК України. Крім того, на спірні правовідносини поширюється дія ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "ОАЗИС" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2011 року. по справі №12/211/10 слід скасувати.

Відповідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд позову та подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОАЗИС" задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 25.07.2011 року. по справі №12/211/10 скасувати.

Позов Фермерського господарства "ОАЗИС" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" на користь Фермерського господарства "ОАЗИС" 59 620,33грн. відсотків за користування товарним кредитом, 79 780,03грн. інфляційних втрат, 1394грн. витрат по сплаті державного мита та 231,75грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

У задоволенні решти позову відмовити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - комерційне підприємство "Каро" на користь Фермерського господарства "ОАЗИС" 697 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквезитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 21.10.11 року .