Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"м.Луганськ про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011р., визнання недійсною угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. у справі №19/74пд/2011 (суддя Косенко Т.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також позивач зазначає, що судом не дана правова оцінка доводам, на які позивач посилався як на доказ порушення вимог чинного законодавства, а саме не розглянуто вимоги, виходячи з приписів ст. 684 Цивільного кодексу України. Крім того, посилається на те, що судом не надано оцінки тому факту, що в акті приймання-передачі від 20.01.2011р. зазначено щодо передачі обладнання без технічної документації і про те, що відповідач в десятиденний строк зобов’язується доукомплектувати обладнання технічною документацією.

Позивач через канцелярію суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4- 4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"укладено договір поставки обладнання №20/01-11 (далі –договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов’язується поставити товар –передати у власність покупця, для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору поставки визначено, що предметом поставки є обладнання зазначене в специфікації, яка є додатком до договору і становить невід’ємну частину договору.

Згідно п. 4.1 договору поставки, вартість обладнання, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації (додатком №1) і становить 2 970 000 грн. 00 коп.

Специфікацією №1 від 20.01.2011р. до договору поставки №20/01-11 від 20.01.2011р. встановлено визначення найменування товару, кількість, сума без ПДВ, сума з ПДВ, загальна вартість товару та додаткові відомості про товар.

Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі від 20.01.2011р., підписаним обома сторонами.

В акті визначено, що обладнання в нормальному технічному стані, претензій по якості у сторін не має. При цьому, в акті зазначено, що в комплекті відсутня технічна документація, яку буде передано в строк до 20.02.2011р.

21.02.2011р. позивач звернувся з претензією вих.11Ю до ТОВ "Торгова компанія "Содружество", якою просив доукомплектувати поставлене обладнання технічною документацією в строк до 10.03.2011р.

Відповідач, листом №5 від 14.03.2011р. повідомив позивача, що вказана претензія розглянута, прийнято вичерпні щодо укомплектування поставленого обладнання, однак доукомплектування неможливе, у зв’язку з відмовою у видачі дублікатів технічної документації заводами виробниками.

У зв’язку з наведеним позивач просить розірвати договір поставки №20/01-11 від 20.01.2011р., посилаючись на ст.ст. 683, 684 Цивільного кодексу України.

Оцінивши зміст спірного договору, суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) та статей 264- 271 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу (435-15) та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів відмови від договору та повернення товару продавцеві відповідачем не надано.

В ході апеляційного провадження по справі №19/74пд/2011 сторони надати документи, які підтверджують повернення обладнання за договором поставки №20/01 11 від 20.01.2011р.

З наведеного вбачається, що своїми конклюдентними діями сторони припинили договір поставки з моменту повернення обладнання, а саме 18.08.2011р., але зазначене не впливає на законність прийнятого рішення в частині позовних вимог щодо розірвання договору поставки обладнання №20/01-11 від 20.01.2011р.

31.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"(далі –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"(далі –покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який нотаріально посвідчено (далі –договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупця нежитлові будівлі, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі та зобов’язується сплатити за них обговорену грошову суму.

Пунктом 2 договору купівлі-продажу визначено, що предметом цього договору є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: місто Луганськ, вул. 2-я Краснознамьонная, б. 16-в (далі –нежитлові будинки). Відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації міста Луганська 27.01.2011р. за №28812195 нежитлові будівлі, що відчужуються, загальною площею 4 490, 5 кв.м.

Згідно п.6 договору купівлі-продажу, продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 2 970 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 7 договору купівлі-продажу визначено, що розрахунки за цим договором проведені між покупцем та продавцем повністю до підписання цього договору, що підтверджується підписами їх повноважних представників під цим договором.

Позивач, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011р. не був спрямований на реальне настання правових підстав, які ним обумовлені, оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі на користь позивача повну суму грошових коштів за придбане ним нерухоме майно і йому було достеменно відомо про некомплектність поставленого товару, просить визнати його недійсним.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 13 договору купівлі-продажу сторони визначили, що згідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) , цей договір підлягає державній реєстрації, після чого у покупця виникає право власності на нежитлові будинки. Покупцю також необхідно здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі в Міському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м.Луганська.

Дослідивши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що спірний договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. посвідчений нотаріально, разом з тим, державна реєстрація останнього не здійснена, у зв’язку з чим останній є таким, що не відбувся.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При таких обставинах, зазначені підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. недійсним відсутні.

31.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"(далі –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"(далі –покупець) укладено угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог (далі –угода).

Відповідно до п. 1 угоди, сторони прийшли до взаємної згоди про припинення обов’язків покупця перед продавцем згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору поставки №20/01-11 від 20.01.2011р. сплатити вартість отриманого товару на суму 2 970 000 грн. 00 коп. заліком зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до п.6 договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. сплатити вартість отриманого товару на суму 2 970 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 2 зазначеної угоди, взаємні обов’язки сторін, передбачені п.1 цієї угоди, припиняється з моменту підписання цієї угоди.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі були укладені договір поставки обладнання №20/01-11 від 20.01.2011р. та договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р., на дату підписання останнього сторонами визначено, що сума в розмірі 2 970 000 грн. 00 коп. сплачена заліком зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Враховуючи той факт, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. не відбувся, права та обов’язки у сторін за цим договором не виникли.

Крім того, відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу, розрахунки за цим договором проведені між покупцем та продавцем повністю до підписання цього договору, що підтверджується підписами їх повноважних представників під цим договором.

З наведеного вбачається, що у сторін були відсутні підстави для укладання угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р., а посилання на ст. 601 Цивільного кодексу України є помилковим.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсною угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р. підлягають задоволенню, як такої, що суперечить приписам ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. у справі №19/74пд/2011 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"м.Луганськ - задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. по справі №19/74пд/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2011р. по справі №19/74пд/2011 скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"м.Луганськ про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011р., визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011р. та визнання недійсною угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р. задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"(91029, Луганська область, м.Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, б. 16в, ЄДРПОУ 30517007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"(91022, Луганська область, м.Луганськ, вул. Лутугінська, 133, ЄДРПОУ 37234547) державне мито в розмірі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78 грн. 67 коп.

У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовити, за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота"(91022, Луганська область, м.Луганськ, вул. Лутугінська, 133, ЄДРПОУ 37234547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество"(91029, Луганська область, м.Луганськ, вул. 2-а Краснознаменна, б. 16в, ЄДРПОУ 30517007) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЛО