45/180-07 Про стягнення заборгованості за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції - 20.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2008 (суддя Калініченко Н.В.): у задоволенні позову відмовлено частково; з Товариства стягнуто на користь Підприємства 95 893, 74 грн. за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції (далі –спецконструкція), яке перебуває у комунальній власності, а також 1 043, 93 грн. витрат зі сплати державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; Товариство зобов’язано за власні кошти демонтувати спецконструкцію – дахову установку, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 8/10. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) виходив з обґрунтованості задоволених позовних вимог; водночас ним не знайдено підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу в сумі 24 500 грн. за несвоєчасне повернення місця за період часу з 04.01.2007 по 07.05.2008.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (колегія суддів у складі: Шевель О.В. –головуючий, судді Афанасьєв В.В. і Бухан А.І.): відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи; апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства задоволено; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; з Підприємства стягнуто на користь Товариства 601, 97 грн. витрат зі сплати державного мита з апеляційної скарги. Прийняття зазначеної постанови апеляційний господарський суд мотивував порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, що призвело до невідповідності рішення останнього фактичним обставинам справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить: оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати повністю; рішення місцевого господарського суду з даної справи скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 24 500 грн., а в іншій частині це рішення залишити в силі; апеляційну скаргу Підприємства задовольнити у повному обсязі; у задоволенні апеляційної скарги Товариства відмовити; стягнути з Товариства на користь Підприємства суми державного мита, сплаченого з апеляційної скарги та касаційної скарги (по 644, 47 грн. з кожної з цих скарг); стягнути з Товариства на користь Підприємства "незадоволену частину сплаченого держмита за подання позовної заяви у розмірі 245, 00 грн." Скаргу мотивовано невідповідністю оскаржуваної постанови (а також рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні зазначеного штрафу) фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, в тому числі статтям 4-3 і 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- Підприємство подало позов про стягнення з Товариства заборгованості за фактичне користування місцем для розташування спецконструкцій в сумі 16302, 06 грн. за період часу з 04.01.2007 по 26.03.207, а також 4100 грн. штрафу за прострочення повернення місць за період з 04.01.2007 по 26.03.2007 за договором від 18.11.2006 № 4650 (далі –Договір № 4650) і про зобов’язання Товариства самостійно демонтувати спецконструкцію –дахову установку (22, 0 х 5, 00 х 1) за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 8/10;

- 16.10.2008 Підприємством подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій містилося прохання стягнути з Товариства на користь Підприємства 79591, 68 грн. за фактичне користування зазначеним місцем за період з 27.03.2007 по 07.05.2008 і штраф у сумі 20400 грн. за прострочення повернення місць (за той же період часу) за Договором № 4650; в іншій частині позовні вимоги не змінювалися;

- Підприємством і Товариством було укладено Договір № 4650 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій;

- відповідно до умов Договору № 4650:

строк дії цього договору з 01.01.2006 по 31.12.2006 (пункт 2.1);

Підприємство надає Товариству в тимчасове платне користування місце, що знаходиться в комунальній власності, для розміщення спецконструкції –дахової установки (21, 0 х 5, 00 х 1) за згаданою адресою;

протягом 3-х днів після припинення дії цього договору користувач зобов’язаний звільнити надані в користування місця і передати їх Підприємству; таке повернення здійснюється на підставі актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 5.1);

- надання Товариству зазначеного місця у користування підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2006;

- 31.12.2006 Договір № 4650 припинив дію у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено; дію цього договору пролонговано не було;

- акти приймання-передачі згідно з пунктом 5.1 Договору № 4650 Товариством не підписувалися;

- 01.03.2008 Товариством і КП "Жилкомсервіс" було укладено договір № 50/08-П про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій (далі –Договір № 50/08-П). За цим договором:

КП "Жилкомсервіс" надає у користування Товариству місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 8/10, за актом приймання-передачі для розміщення спецконструкцій –дахової установки (22, 0 х 5, 00 х 1);

строк дії цього договору на підставі частини третьої статті 631 ЦК України "розповсюджено на відносини, що виникли між сторонами договору з 01.01.2007р. по 29 лютого 2008 року," оплату за користування місцем за період часу з 01.01.2007 має бути здійснено Товариством протягом дії даного договору (пункт 4.2);

- на час розгляду справи в суді відповідна оплата здійснена ще не була;

- 27.04.2007 Підприємством і КП "Жилкомсервіс" було укладено договір комісії № 22/133 (далі –Договір комісії), за умовами якого, зокрема:

комісіонер (Підприємство) зобов’язується за дорученням та за рахунок комітента (КП "Жилкомсервіс") укласти з третіми особами (користувачами) від свого імені договори про надання у користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розміщення спецконструкцій (пункт 1.1);

такі договори комісіонер укладає відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (2067-2003-п) , та Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові, затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 № 977 (пункт 1.3);

комітент зобов’язаний не надавати користувачам місця, які знаходяться у комунальній власності, для розташування спецконструкцій без укладення з комісіонером договору користування місцем у встановленому порядку (пункт 3.5);

комісіонер зобов’язаний "приймати заходи впливу правового характеру" до користувача, який не виконує зобов’язання за договорами про надання у користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розміщення спецконструкцій (пункт 2.8);

- Товариство після закінчення дії Договору № 4650 "і по цей час" продовжує користуватися місцем по вул. Червоноармійській, 8/10 і розміщує на ньому спецконструкцію –дахову установку (22, 0 х 5, 00 х 1), а Підприємству його не повернуло;

- позов у даній справі було подано 17.04.2007, тобто ще до укладення Товариством і КП "Жилкомсервіс" Договору № 50/08-П;

- згаданий Договір № 50/08-П суперечить умовам раніше укладеного Підприємством і КП "Жилкомсервіс" Договору комісії та вимогам згаданого порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові;

- позовна вимога щодо стягнення штрафу за несвоєчасне повернення місця не підлягає задоволенню, тому що відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 20.08.2007 зі справи № АС-44/86-07 Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради зобов’язано продовжити дію дозволу № 7331, виданого Товариству на розміщення зовнішньої реклами на спецконструкції –даховій установці, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 8/10, на один рік, тобто до 31.12.2007.

Судом апеляційної інстанції з’ясовано, зокрема, що:

- Договором № 50/08-П установлено (пункт 4.2), що строк дії цього договору "розповсюджено на відносини, що виникли між сторонами договору, з 01.01.2007р. по 29 лютого 2008 року", розмір плати за користування місцем сторонами визначено в сумі 5945, 50 грн. на місяць, тобто в сумі, встановленій Порядком визначення розміру оплати за користування місцями, які знаходяться у комунальній власності й надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розміщення спеціальних конструкцій (додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.12.2006 № 1060), та з розрахунку якої заявлено позовні вимоги;

- на дату прийняття рішення з даної справи Товариство на законних підставах користується спірним місцем та належними сторонами досягнуто домовленості щодо оплати коштів за спірний період часу;

- Договір № 50/08-П не визнавався недійсним у встановленому законом порядку та є чинним на час прийняття рішення місцевого господарського суду з цієї справи.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні штрафу в сумі 24500 грн. з урахуванням, зокрема, такого:

- ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 зі справи № 22-а-2806/2007 установлено, що Товариством повністю дотримано процедуру, передбачену для продовження дії дозволу; Товариство не відмовлялося від укладання договору та пропонувало Підприємству його укласти, що підтверджується листом від 28.12.2006, отриманим Підприємством того ж числа; пропозиції Товариства залишилися без відповіді всупереч приписам абзацу четвертого пункту 2 Порядку надання місць, які перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій;

- відповідним судовим актом (доказів скасування якого не подано) установлено, що Товариство вчинило усі належні дії для отримання права користування місцем після закінчення строку дії договору, і неукладення цього договору сталося через відсутність згоди Підприємства, правомірність і обґрунтованість якої матеріалами справи не підтверджується;

- вина Товариства як підстава відповідальності за невиконання зобов’язання (стаття 614 ЦК України) відсутня;

- водночас, як зазначалося, Товариством і КП "Жилкомсервіс" 01.03.2008 було укладено Договір № 50/08-П щодо спірного місця розміщення спецконструкції, з поширенням дії цього договору на період часу з 01.01.2007 по 29.02.2008.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача (Товариства) на користь позивача (Підприємства) сум заборгованості та штрафу у зв’язку з неповерненням місця, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спецконструкції, і зобов’язання відповідача демонтувати спецконструкцію.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) таке рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні правовідносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зі справи не цілком узгоджуються з відповідними вимогами з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що спірне місце, на якому розміщувалася спецконструкція –дахова установка (22, 0 х 5, 00 х 1), перебувало у комунальній власності. Водночас апеляційна інстанція, посилаючись в обґрунтування оскаржуваної постанови на чинний Договір № 50/08-П, укладений Товариством з КП "Жилкомсервіс", не встановила обставин, пов’язаних з таким:

- чи мало КП "Жилкомсервіс" належні повноваження щодо укладення зазначеного договору стосовно відповідного об’єкта, та "розповсюдження" (поширення) дії цього договору на період часу, який передував такому укладенню (з 01.01.2007 по 29.02.2008);

- чи існували фактично будь-які відносини між КП "Жилкомсервіс" і Товариством з приводу виконання Договору № 50/08-П;

- яким взагалі чином укладення Договору № 50/08-П впливало (і чи впливало) на відносини сторін за Договором № 4650 (вони ж сторони в даній справі).

Крім того, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду з даної справи, послався на порушення останнім норм матеріального права, проте в оскаржуваній постанові не зазначив, про які саме норми матеріального права йдеться, та й сам в обґрунтування власних висновків не навів жодної норми матеріального права.

Водночас обидві попередні судові інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу, не з’ясували й не відобразили у прийнятих по суті справи судових рішеннях яким чином постанова господарського суду Харківської області від 20.08.2007 зі справи № АС-44/86-07 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 зі справи № 22-а-2806/2007 стосуються Підприємства як позивача в даній справі взагалі і його відносин з Товариством за Договором № 4650 зокрема, в тому числі обов’язку Товариства за цим договором повернути Підприємству місце, що перебуває в комунальній власності, за актом приймання-передачі по закінченні дії Договору № 4650.

Не з’ясувавши та не відобразивши в судових рішеннях зі справи обставини, що становлять фактично-доказову основу останньої, не здійснивши належної оцінки пов’язаних з цим доводів сторін, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статі 1117 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та вирішити спір відповідно до вимог закону.