Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Червонослобідський спиртовий завод", с. Червона Слобода Макарівського району Київської області (далі –Завод)

на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008

зі справи № 32/258

за позовом Заводу

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’яв.,

відповідача –Федосієнко М.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про визнання недійсним рішення АМК від 20.12.2007 № 745-р про накладення на Завод штрафу в сумі 70 000 грн. (далі –рішення № 745-р).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2008 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 (колегія у складі: Андрієнко В.В. - головуючий, судді Вербицька О.В. і Малетич М.М.), у позові відмовлено повністю. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі –Закон) виходили з необґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, скасувавши рішення № 745-р, а пов’язані з розглядом справи витрати покласти на АМК. Скаргу мотивовано: неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, визнанням цим судом встановленими обставин, що мали значення для справи, але не були доведені, порушенням ним норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ); порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема тим, що названий суд, на думку скаржника, припустився порушення, зазначеного в пункті 4 частини другої статті 111-10 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:

- згідно з рішенням № 745-р:

визнано, що Заводом поряд з іншими спиртовими заводами вчинено порушення, передбачене частинами першою та третьою статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту;

на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону на Завод накладено штраф у сумі 70 000 грн.;

Завод зобов’язано (поряд з іншими спиртовими заводами) припинити зазначене порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 і частинами першою та третьою статті 6 Закону;

- Завод отримав рішення № 745-р:

як зазначено у рішенні місцевого господарського суду –11.01.2008 ("за твердженням позивача"; т. ІІІ, а. с. 13);

як зазначено в постанові апеляційної інстанції (з посиланням на заяву Заводу про відновлення строку на оскарження рішення АМК у справі № 22-26.13/5-07) –"01.08.2008 року" (т. ІІІ, а. с. 103);

- з позовом у даній справі Завод звернувся до суду 14.05.2008 (згідно з штемпелем відділення зв’язку на конверті, в якому надійшла позовна заява).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, для застосування у спірних правовідносинах наведеної норми, а відтак і для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі важливе значення має день (дата) одержання Заводом рішення № 745-р. Проте, зазначаючи такий день в оскаржуваних судових рішеннях, попередні судові інстанції, по-перше, зазначили різні дати, по-друге, посилалися при цьому то на "твердження позивача", то на відомості, вміщені в його заяві, - тобто господарські суди самі зазначеного дня (дати) належними засобами доказування не з’ясували й не перевірили.

Не встановивши, таким чином, обставини, яка являє собою істотну складову предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями й норм матеріального права, зокрема, Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставину, зазначену в цій постанові, дати їй та іншим обставинам справи належну правову оцінку і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Червонослобідський спиртовий завод" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 зі справи № 32/258 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.