2-17/6508-2008 Про порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом - 13.10.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2008 року та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 20 листопада 2008 року у справі №2-17/6508-2008

за заявою ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, 95053)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95000)

про порушення справи про банкрутство

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася до господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 червня 2008 року за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі порушено провадження у справі №2-17/6508-2008 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду АР Крим від 22 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" визнано банкрутом. Відкрито відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строком до 20.11.2008р.

Призначено ліквідатором боржника державного податкового інспектора відділу організації погашення податкового боргу ДПІ у м. Сімферополі ОСОБА_5. Зобов’язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника. Після закінчення розрахунків з кредиторами ліквідатору представити суду звіт та ліквідаційний баланс.

Приймаючи вищевказану постанову, місцевий господарський суд виходив із наявності ознак передбачених ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визнання відсутнього боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 листопада 2008 року затверджено звіт і ліквідаційний баланс ліквідатора –ОСОБА_5

Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" –ліквідовано шляхом виключення його із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Вимоги всіх кредиторів, не задоволені в зв’язку з недостатністю майна, уважено погашеними. Провадження у справі припинено.

Вказана ухвала мотивована тим, що дослідивши представлений ліквідатором боржника звіт і ліквідаційний баланс, місцевим господарським судом була встановлена відсутність у банкрута майна, автотранспортних засобів, не здійснення фінансово –господарської діяльності останнім, в зв’язку з чим, суд дійшов висновку про його ліквідацію.

Слід зазначити, що інших ніж ДПІ в м. Сімферополі, кредиторів ліквідатором у справі виявлено не було.

Вважаючи, що вищевказана постанова та ухвала судом першої інстанції винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" 14.09.2011р. звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорювану постанову та ухвалу. А провадження у справі припинити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, апеляційна скарга зокрема мотивна тим, що грошові вимоги, які були заявлені кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство, складаються лише із сум штрафних санкцій і пені за 2007 рік, які в свою чергу не входять до складу грошових зобов’язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, апелянт посилається на те, що в якості доказу відсутності боржника за його місцезнаходженням, кредитор представив акт перевірки місцезнаходження платника податку, який на його думку не може слугувати належним доказом відсутності боржника, з огляду на вимоги ст. 34 ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як тільки внесення таких відомостей до Державного реєстру підтверджує факт відсутності боржника за його місцезнаходженням. Проте, кредитором не було представлено, на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство до суду, відповідного Витягу із Держреєстру, щодо відсутності боржника за місцезнаходженням.

Крім того, заявник зазначає, що згідно з довідкою ДПІ в м. Сімферополі ТОВ "Кримкіносервис" останню звітність подало за 2 квартал 2007 року, тобто річний термін неподання податкової звітності, передбачений ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на момент подання зави кредитором не сплив.

В апеляційній скаргі, ТОВ "Кримкіносервис" також заявило клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" відновлено строк на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду АР Крим від 22.07.2008р. та ухвалу від 20.11.2008р. у справі №2-17/6508-2008, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та справу призначено до розгляду, колегією суддів у складі: головуючого судді –Ворнцової Н. В., суддів Заплави Л. М. і Остапової К. А.

Розпорядженням Заступника голови Латиніна О. А. від 13 жовтня 2011 року, в зв’язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. в складі колегії із розгляду апеляційної скарги у справі №2-17/6508-2008, замінено на суддю Сікорську Н. І.

В судове засідання 13 жовтня 2011 року, з'явилися тільки повноважні представники боржника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оспорюваних судових актів та припиненні провадження у справі, а також у виконання вимог суду, представили опис вкладення до листа про направлення апеляційної скарги на адресу кредитора.

Кредитор та інші учасники у справі в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, ухвалою суду від 30.09.2011р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, за юридичною адресою: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, б. 37, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 435144.

Відповідно до Довідки ДПІ у м. Сімферополі в АРК від 28.07.2005р. року № 1557/28-1 ТОВ "Кримкіносервис" знаходиться на податковому обліку з 28.07.2005 року.

Таким чином, ТОВ "Кримкіносервис" є суб’єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекцією у м. Сімферополі про порушення справи про банкрутство, зокрема була обґрунтована тим, що за боржником числиться сума податкового боргу у розмірі 366,75 грн., яка складається із: 340,00 грн. штрафних санкцій та 26,75 грн. пені.

В якості доказів про відсутність підприємницької діяльності боржника, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі надані наступні документи: довідка ДПІ у м. Сімферополі №645/9/244 від 05.05.2008р. про те, що ТОВ "Кримкіносервис" податкову звітність останній раз надало за 2 квартал 2007 року; довідки ДАІ, БТІ про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Відсутність боржника за місцем його знаходженням, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі підтверджує актом перевірки місцезнаходження платника податків №305/24-1 від 11.09.2007р., яка була проведена працівниками податкової інспекції (а. с. 27).

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом (1798-12) з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З огляду на наведену норму, кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, при наявності грошових вимог до нього, не залежно від їх розміру та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Окрім визначених у вищевказаній статті особливостей, обов’язковою підставою для порушення справи про банкротство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 закону наявність безспірних вимог до боржника.

Безспірність боргу на суму 340,00 грн. заявник підтверджує податковим повідомленням –рішенням №0003741504/0 від 06.08.2007р., яке є узгоджене боржником у силу норм п. 5.1 с. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент прийняття рішення), так як зазначене податкове повідомлення –рішення не було оскаржене боржником у судовому порядку та податкову вимогу №1/2373 від 21.08.2007р. на суму 340,00 грн., в зв’язку з неможливістю її вручення, було розміщено на дошці оголошень (а. с. 34, 36-37).

Як вбачається із розрахунку суми заяви 340,00 грн. є нараховані штрафні санкції за неподання звітності згідно акту перевірки №5099/1504/33656229 від 06.08.2007р., про що було винесено податкове повідомлення –рішення №0003741504/0 від 06.08.2007р. (а. с. 34).

Відповідно до довідки про суми податкового боргу ТОВ "Кримкіносервис" від 16.04.2008р. №47 виданої Заступником керівника ДПІ у м. Сімферополі, за ТОВ "Кримкіносервис" числиться заборгованість із штрафних санкцій на суму 340,00 грн. та пеня розрахована на суму несплаченого податкового боргу в розмірі 26,75 грн., а також зазначено, що податкові зобов’язання у боржника дорівнюють –0,00 грн. (а. с. 5).

Отже, як вбачається із зазначених документів штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. були застосовані до боржника саме за порушення податкового законодавства, яке було виявлене в ході перевірки, а пеня в розмірі 26,75 грн. нарахована саме за несплату цих штрафних санкцій.

Слід зазначити, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов’язаннями господарським судам слід враховувати, що грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Однак до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка /пеня та штраф/.

Виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів регулювався на час застосування штрафних санкцій Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який, відповідно до частини першої преамбули Закону (2181-14) , є спеціальним законом з питань оподаткування, і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції яка діяла на час застосування штрафних санкцій 06.08.2007р.) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону (1251-12) . Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі (1251-12) .

Згідно зі ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Так, зі змісту зазначених статей 14 і 15, вбачається, що Закон (1251-12) не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

З правового аналізу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (в редакції від 31.03.2005р.), випливає, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Відповідна правова позиція викладе в пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) .

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складалися лише із сум штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства, які в свою чергу не можуть являтися основним грошовим зобов’язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у місцевого господарського суду були відсутні як правові підстави для порушення, так і для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблений неправомірний висновок, що такі вимоги зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону, а відтак порушуючи провадження у справі про визнання боржника банкрутом, допустився порушень норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Оскільки господарський суд у справі про банкрутство не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог та у випадку коли кредитором не надано доказів наявності таких грошових вимог до боржника, господарський суд повинен був припинити провадження у справі, в зв’язку з відсутністю підстав для порушення справи про банкрутство, навіть за наявності усіх інших підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство.

Адже, обов’язковою обставиною для застосування будь –якої підстави передбаченою ст. 52 Закону для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є обов’язкова наявність безспірних грошових вимог, відсутність яких унеможливлює і правозастосування норм наведеної статті.

Таким чином, виходячи із положень ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів), а отже, наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства та пені нарахованої за їх несплату, не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів не приймає посилання апелянта у своїй скарзі на норми Податкового кодексу України (2755-17) , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу (1798-12) , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.

Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно –правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 –рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно –правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно –правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами у даній справі, діяли Закони України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , "Про систему оподаткування" (1251-12) та інші, а Податковий кодекс України (2755-17) набрав чинності тільки з 01.01.2011р., застосуванню до правовідносин сторін підлягають норми законів, яким на момент виникнення спору і регулювалися відносини, щодо нарахування і сплати податків.

Згідно статті 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, зокрема у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Так, неподання звітності ініціюючий кредитор підтверджує довідкою ДПІ у м. Сімферополі №645/9/241 від 05.05.2008р., в якій зазначено, що боржник подав останню податкову звітність за 2 квартал 2007 року (а. с. 26).

Як вбачається із заяви ДПІ у м. Сімферополі про порушення справи про банкрутство, вона була здана нарочним до канцелярії господарського суду АР Крим 30.05.2008р., про що свідчить відповідний штамп на останній, а відтак на момент звернення кредитора до суду річний термін, передбачений ст. 52 Закону, не сплив та цей факт свідчить про те, що боржник здійснює підприємницьку діяльність.

Крім того, у своїй заяві ДПІ у м. Сімферополі на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням посилається акт перевірки місцезнаходження платника податків №305/24-1 від 11.09.2007р., яка була проведена працівниками податкової інспекції (а. с. 27).

Стаття 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

При цьому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність боржника за його місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка, які свідчать про внесення таких відомостей до реєстру, а саме про відсутність юридичної особи за її місцемзнаходженням.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, оскільки акт перевірки місцезнаходження боржника, не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України.

Враховуючи те, що визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства та пені за їх несплату, а тому такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд неправомірно порушив провадження у справі про банкрутство та безпідставно здійснював подальше провадження у справі.

Крім того, відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, немає правового значення. Оскільки згідно діючого законодавства наявність автотранспорту та нерухомості не є обов’язковою умовою для здійснення підприємницької діяльності та в зворотному випадку може бути підставою для самостійного припинення підприємницької діяльності, але не у справі про банкрутство.

Слід зазначити, що неплатоспроможність - це зовнішня ознака неоплатності боржника, тобто недостаток майнових активів для оплати заявлених кредиторських вимог.

Відповідно до вимог ГПК України (1798-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження по справі підлягає припиненню.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Колегією суддів було встановлено, що кредитором не надано доказів наявності кредиторських вимог, оскільки вимоги ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим до боржника складаються із суми штрафних санкцій та нарахованої за їх несплату пені, які не є основним грошовим зобов’язанням, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так як, при зверненні до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство кредитором не надано суду необхідних доказів, які б свідчили про наявність грошових вимог та неплатоспроможність боржника сплатити борг, то порушене провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, колегія суддів встановивши, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідивши обставини справи, дійшов передчасного висновку порушуючи провадження у даній справі, постанова місцевого господарського суду від 22.07.2008р. та ухвала від 20.11.2008р., які були винесені в процедурі банкрутства, підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі п. 1 - 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 та пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкіносервис" задовольнити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2008 року та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року у справі №2-17/6508-2008 скасувати.