5020-955/2011 Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - 12.10.2011 Прийняття

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Нахімовської районної в місті Севастополі Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) з позовом про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та використовує її для розміщення малої архітектурної форми після закінчення строку дії договору оренди без необхідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, враховуючи те, що договір оренди від 26 вересня 2006 року (рег.№04066610009) від 04 жовтня 2006 року припинив свою дію 04 жовтня 2009 року та не поновлений у встановленому законом порядку.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Севастопольської міської Ради, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 липня 2011 року у справі № 5020-955/2011 позов задоволено.

Зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути зайняту земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та використовується під розміщення малої архітектурної форми після закінчення строку дії договору оренди без правовстановлюючих документів.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що після припинення договору оренди земельної ділянки, остання не була звільнена відповідачкою і продовжує використовуватись нею за відсутністю правовстановлюючих документів, що є самовільним зайняттям земельної ділянки і тягне за собою наслідки передбачені статтею 212 Земельного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідачка вказує, що позовна заява та додані до неї документи не надходили на її адресу, також як й ухвала про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Заявник апеляційної скарги також вважає, що рішення Нахімовського районної Ради міста Севастополя від 27 серпня 2010 року рішення №С-48-25/3568 про продовження договору оренди від 04 жовтня 2006 року строком на 5 років було скасовано, а не визнано недійсним з моменту винесення, а тому стверджує, що у строк до 27 серпня 2010 року вона користувалась земельною ділянкою правомірно та вносила оренду плату Раді, у зв’язку з чим, як вказує заявник, висновок суду про самовільне користування нею земельною ділянкою з 04 жовтня 2009 року не відповідає дійсності.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Лисенко В.А., судді Волков К.В. та Гоголь Ю.М.

За розпорядженням секретаря судової палати від 10 жовтня 2011 року у зв’язку з хворобою суддя Лисенко В.А. замінена на суддю Балюкову К.Г., яку призначено головуючим у справі.

За розпорядженням секретаря судової палати від 12 жовтня 2011 року у зв’язку з відпусткою суддя Волков К.В. замінений на суддю Дмитрієва В.Є.

12 жовтня 2011 р. Нахімовською районною у м .Севастополі Радою та Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі були надані письмові відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначені учасники процесу просили залишити апеляційну скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Відповідачка заявила клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з відрядженням її представника.

Суд відхилив зазначене клопотання через відсутність доказів представництва інтересів відповідачки якоюсь особою та доказів поважності підстав неприбуття такої особи у судове засідання.

Відповідачка у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, вказуючи, що вона приймає спроби вирішення питання про поновлення строку дії договору оренди, а поки займає земельну ділянку без необхідних документів.

Представник позивача - Нахімовської районної у м.Севастополі Ради та Головне управління Держкомзему у м.Севастополі, прокурор вважали апеляційну скаргу безпідставною та просили її відхилити.

Представник третьої особи –Севастопольської міської Ради до судового засідання не прибув, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін та третіх осіб, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника 3-ї особи Севастопольської міської Ради не було визнано обов’язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутністю такого представника.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Рішенням Нахімовської районної у м.Севастополі Ради № 4-48/146 від 21 липня 2006 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка площею 0,0016 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Нахімовською районною у місті Севастополі Радою був укладений договір оренди (рег. № 040666100091) строком на 3 роки для розміщення малої архітектурної форми - торговельного кіоску з віднесенням земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови.

04 червня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі, відповідно до статей 6 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" проводилася перевірка дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог земельного законодавства АДРЕСА_2, про що був складений акт № 618 від 04 червня 2010 року (а.с. 11) та акт №1406 від 03 вересня 2010 року (а.с. 10).

В результаті зазначеної перевірки встановлено, що відповідно до рішення Нахімовської районної в місті Севастополі Ради від 21 липня 2006 року № 4-48/146 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка площею 0,0016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, строк дії договору закінчений, у встановленому законом порядку він не продовжений, на земельній ділянці розташований некапітальний павільйон, що належить та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

09 червня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 54-1 КУпАП за порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель у вигляді штрафу та відносно останньої внесено припис № 000308 від 09 червня 2010 року про усунення допущеного порушення земельного законодавства в строк до 09.07.2010 року.

25 червня 2010 року Нахімовською районною в місті Севастополі Радою було прийняте рішення № С48-25/3568 яким поновлено строк дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0016 га АДРЕСА_2 для розміщення малої архітектурної форми, укладеного з відповідачкою.

Рішенням Нахімовської районної в місті Севастополі Ради №С49-12/3582 від 27 серпня 2010 року протест прокуратури Нахімовського району міста Севастополя від 28 липня 2010 року задоволено та рішення Нахімовської районної в місті Севастополі Ради № С48-25/3568 від 25 червня 2010 року скасовано (а.с. 46).

Листом від 18 жовтня 2010 року № 2098 Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Севастополі звернулось до прокурора Нахімовського району міста Севастополя з пропозицією розглянути питання про подачу позовної заяви про повернення безпідставно зайнятої земельної ділянки (а.с. 17).

Під час проведення повторної перевірки 03 вересня 2011 року встановлено, що порушення земельного законодавства відповідачкою не усунуто. Відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 КУпАП - невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль, на підставі якого постановою від 09 червня 2010 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності та на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Одночасно, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було видано припис №000636 від 03 вересня 2010 року про усунення допущеного порушення земельного законодавства в строк до 03 жовтня 2010 року.

Оскільки порушення вимог земельного законодавства усунуто не було, це слугувало підставою для звернення прокуратури Нахімовського району міста Севастополя з позовними вимогами до господарського суду міста Севастополя про повернення земельної ділянки.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно з пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Розмежування земель державної і комунальної власності в адміністративних межах міста Севастополя не відбулося, а тому повноваження щодо розпорядження землями в межах міста належать Севастопольській міській Ради.

Відповідно до пункту 2.5 Рішення Севастопольської міської ради № 1475 від 13 лютого 2007 року, прийняття рішень про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок громадянами, та пред’явлення судових позовів по звільненню та поверненню земельних ділянок, розташованих на території відповідного району відноситься до повноважень районних у м. Севастополі Рад.

Таким чином, Нахімовська районна у м. Севастополі Рада є належним позивачем щодо заявлених вимог про повернення спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На підставі зазначеного, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості звернення органу прокуратури до суду в інтересах Нахімовської районної в м. Севастополі Ради, судова колегія відхиляє як безпідставні.

Згідно частині 1 статті 124 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, №2768-III (зі змінами, станом на 04 жовтня 2009 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року, № 161-XIV (із змінами, станом на 04 жовтня 2009 року) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року, № 161-XIV (із змінами, станом на 01 травня 2007 року) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Оскільки, законом не передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню, відтак, таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін.

Узгодженим волевиявленням двох або більше сторін згідно статті 626 Цивільного кодексу України є договір.

Правочин про поновлення договору оренди земельних ділянок від 26 вересня 2006 року, був укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Нахімовською районною в місті Севастополі Радою строком на 3 роки.

Таким чином, правильними є висновки господарського суду міста Севастополя відносно того, що договір від 26 вересня 2006 року, укладений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Нахімовською районною Радою в місті Севастополі, є припиненим з 04 жовтня 2009 року.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року, № 161-XIV (із змінами, станом на 04 жовтня 2009 року) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

З огляду на вищезазначене, фактичне використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Факт використання земельної ділянки площею 0,0016 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 після припинення договору оренди від 04 жовтня 2009 року для розміщення малої архітектурної форми - торговельного кіоску підтверджується актами перевірки дотриманню вимог земельного законодавства від 04 червня 2010 року №618 (а.с. 11) та від 03 вересня 2010року № 1406 (а.с. 10).

Водночас, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки і тягне за собою наслідки, передбачені статтею 212 Земельного кодексу України.

Відносно доводів заявника апеляційної скарги про те, що рішення Нахімовської районної в місті Севастополі Ради від 27 серпня 2010 року рішення № С-48-25/3568 про продовження договору оренди від 04 жовтня 2006 року строком на 5 років було скасовано, а не визнано недійсним з моменту винесення, а тому до 27 серпня 2010 року вона користувалась земельною ділянкою правомірно, судова колегія вбачає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Нахімовської районної Ради в місті Севастополі №С48-25/3568 від 25 червня 2010 року поновлено строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 26 вересня 2006 року.

Рішенням Нахімовської районної Ради в місті Севастополі №С49-12/3582 від 27 серпня 2010 року (а.с. 46) рішення Нахімовської районної Ради в місті Севастополі №С48-25/3568 від 25 червня 2010 року скасовано за протестом прокурора Нахімовського району м.Севастополя з підстав прийняття його з порушення законодавства України.

У протесті прокурора міститься посилання на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2009 року по справі №20-11/217-12/154-9/057 (а.с. 47-53), якою зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснити дії для запобігання порушення прав власності товариства з обмеженою відповідальністю "Винахідник" шляхом перенесення торгівельного павільйону (малої архітектурної форми) з дотриманням правил протипожежної безпеки (не менше 8-ми метрів), факт наявності зазначеної постанови суду було приховано від Управління містобудівництва і архітектури СМДА.

Крім того, в протесті зазначено, що 26 липня 2010 року Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації надано висновок про неможливість продовження строку договору оренди земельної ділянки площею 0,0016 га для обслуговування торговельного кіоску по АДРЕСА_2, та висновок від 04 червня 2010 року №Г489/4-1 визнано недійсним (а.с. 45).

Таким чином, задоволення протесту прокурора Нахімовського району міста Севастополя та скасування прийнятого раніше органом місцевого самоврядування свого рішення про поновлення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки з підстав виявлення при його прийнятті порушень норм законодавства, спростовують посилання позивачки на правомірність користування нею земельною ділянкою на підставі рішення Нахімовської районної Ради в місті Севастополі №С48-25/3568 від 25 червня 2010 року до 27 серпня 2010 року та щодо помилковості висновку суду щодо самовільного користування нею земельною ділянкою з 04.10.2009 р.

Доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою станом на час подання позову та прийняття рішення судом першої інстанції або доказів добровільного звільнення нею земельною ділянки відповідачкою суду не надавалось, отже задоволення ним вимог про повернення земельної ділянки є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Вищий господарський суд України у п. 19 Інформаційного листа від 13.08.2008 року N 01-8/482 (v_482600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" встановив, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції (v0075600-02) , є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18 березня 2008 року № 01-8/164 (v_164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Як вбачається з матеріалів справи, на кожному процесуальному документі суду у даній справі наявна відмітка про його відправлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на її адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена в довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21).

В суді апеляційної інстанції відповідачка підтвердила, що проживає саме за адресою, зазначеною в довідці ЄДР.

Отже, неотримання відповідачкою кореспонденції суду та повернення поштових відправлень суду відділом зв’язку після розгляду справи з відміткою про закінчення терміну їх зберігання (а.с. 28-30, 63-66), що є нез’явленням адресата на пошту для отримання замовної кореспонденції у встановлений термін, не доводить наявність допущення судом першої інстанції процесуальних порушень відносно сповіщення сторін, внаслідок чого зазначений довід апеляційної скарги судовою колегією відхиляється як необґрунтований.

Отже, доводи, викладені в апеляційної скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження під час повторного розгляду апеляційної скарги .

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміні чи скасуванню судовою колією апеляційного суду таке рішення не підлягає.