5016/1572/2011(1/110) Про визнання недійсним договору про надання овердрафту - 11.10.2011 Прийняття

24 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Водній мир"(далі –ТОВ "Водній мир") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"в особі Відділення "Миколаївська регіональна дирекція"Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"(в подальшому –ПАТ "ВТБ Банк") про визнання недійсним договору про надання овердрафту № 05КБ/2009-О від 25.09.2009 р., обґрунтовуючи порушенням при укладенні цього договору приписів ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011 р. (суддя Семенов А.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ "Водній мир"в апеляційній скарзі просить його скасувати, а справу направити за підсудністю до господарського суду м. Києва, посилаючись на порушення місцевим господарським судом вимог ст. ст. 15, 17 ГПК України, оскільки Відділення "Миколаївська регіональна дирекція"ПАТ "ВТБ Банк"не є юридичною особою, а згідно з положенням про філію, відповідачу не надано повноважень представляти інтереси ПАТ "ВТБ Банк".

Представники позивача і третіх осіб в судове засідання не з’явилися, хоча учасники процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, своїм правом на участь в судовому засіданні останні не скористалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника банківської установи, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи з Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009 р. на зборах учасників ТОВ "Водній мир"було вирішено укласти із ПАТ "ВТБ Банк"кредитний договір та уповноважити директора товариства Іванова Д.Є. визначити із банком умови кредитного договору з його підписанням.

Із тексту позовної заяви, і не оспорюється сторонами, видно, що 25 вересня 2009 року між ПАТ "ВТБ Банк"в особі його Миколаївської філії та ТОВ "Водній мир"був укладений договір про надання овердрафту № 05КБ/2009-О. Підставами для визнання кредитного договору недійсним позивачем визначено порушення при його укладенні ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

У відповідності до ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У частині другої цієї статті встановлені відомості, які кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі перед укладенням договору про надання споживчого кредиту.

На виконання цих приписів постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168 (z0541-07) затверджені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що встановлюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Водночас, у пунктах 22, 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів"визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Як свідчить надана позивачем ПАТ "ВТБ Банк"анкета-заявка на отримання кредиту, у пункті 2 ТОВ "Водній мир"визначена мета його отримання –для поповнення обігових коштів.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, відображеною в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010 р., застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Таким чином, ані Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , ані Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не можуть застосовуватись до спірних відносин, оскільки ТОВ "Водній мир"не є споживачем у розумінні Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) та постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 р. (z0541-07) , а кредит, отриманий позивачем відповідно до умов кредитного договору № 05КБ/2009-О від 25.09.2009 р. не є споживчим кредитом, оскільки наданий юридичній особі на цілі, пов’язані з підприємницькою діяльністю, а саме - поповнення обігових коштів.

Крім цього, згідно з вимогами ст.ст. 54, 57 ГПК України до позовної заяви повинні бути подані документи, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Статтею 33 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не наданий суду договір про надання овердрафту № 05КБ/2009-О від 25.09.2009 р. взагалі, а міститься договір № 06КБ/2009-О від 30.09.2009 р. з відповідними додатками до нього, що був укладений між ПАТ "ВТБ Банк"та ТОВ "Ківіт".

Відтак, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Водній мир"у зв'язку з недоведеністю обставин, на які він посилається у своєму позову.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 15, 17 ГПК України, судова колегія вважає безпідставними з огляду на таке.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Разом з тим, у частині четвертої цієї статті унормовано, що якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка міститься у Роз`ясненні від 28.07.94 р. № 02-5/492 (v_492800-94) "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ. Така ж точка зору відображена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. № 01-08/530 (v_530600-09) .

Матеріали справи містять довіреність ПАТ "ВТБ Банк"від 30.03.2011 р. /а.с. 91-92/, якою уповноважено директора Відділення Миколаївської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк"ОСОБА_2., в тому числі, здійснювати повноваження сторони у справі при розгляді господарських справ з правами і обов’язками, наданими законом позивачу чи відповідачу. До того ж, спірні правовідносини виникли на підставі договору, що був укладений ПАТ "ВТБ Банк"в особі Відділення "Миколаївська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", тобто стосуються саме діяльності цього відділення, а тому мають вирішуватися за місцезнаходженням зазначеного відділення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водній мир"залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011 р. по справі № 5016/1572/2011 (1/110) –без змін.