Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

28.03.08 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення на свою користь з Шепетівського підприємства теплових мереж 1508275,80 грн., серед яких 1107686,10 грн. основного боргу за поставлений на підставі договору природний газ, 98901,75грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 261437,30грн. інфляційних нарахувань, 40240,65грн. –3 % річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.08 (суддя Дячук Т.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гулової А.Г., суддів: Пасічник С.С., Щепанської Г.А.), позов задоволено частково: з Шепетівського підприємства теплових мереж на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 1107696,10 грн. основного боргу, 261437,30 грн. інфляційних нарахувань, 40240,65 грн. річних, з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі 14093,74 грн. витрат з держмита та 110,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 98901,75грн. пені відмовлено.

Судові акти мотивовані тим, що позивач протягом листопада-грудня 2006 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2479203,72грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу від 30.11.06 та 31.12.06, однак, відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише на суму 1371507,62 грн.

Не погоджуючись із рішенням та постановою в частині стягнення 301677,95 грн. скаржник просить їх в цій частині справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційна скарга мотивована тим, що судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими. Так, зокрема, судами не враховано, що позивачем не подано належних доказів, які підтверджують факт постачання природного газу у листопаді 2006 року та його обсяги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 31.10.06 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Шепетівським підприємством теплових мереж укладений договір №06/06-646ТЕ-35 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до якого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (за договором "постачальник") зобов'язалась передати у власність Шепетівського підприємства теплових мереж (за договором "покупець") в 2006 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Позивач протягом листопада-грудня 2006 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2479203,72 грн. Відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише на суму 1371507,62грн. Заборгованість становить 1107696,10грн. На цю суму нараховані річні та інфляційні.

Тому суди попередніх інстанцій зробили висновок про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати таку правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відтак колегія суддів вважає, що отримавши газ, відповідач повинен був його оплатити у строк, передбачений договором, а у випадку прострочення оплати –сплатити передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України річні та інфляційні.

Доводи скаржника про те, що акт від 30.11.06 не підписаний позивачем та не погоджений газорозподільною організацією, досліджені апеляційним судом та визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. А відтак, ці посилання не приймаються до уваги Вищим господарським судом України, оскільки вони за своєю суттю є переоцінкою обставин справи, що є недопустимим в суді касаційної інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-11, 113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Шепетівського підприємства теплових мереж залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.08 у справі № 2/2031 залишити без змін.