47/99 Про стягнення боргу за договором оренди - 15.01.2009 Прийняття

У квітні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі –відповідач) і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути з відповідача 526 020,52 грн заборгованості за договором оренди № 167 від 26.03.07 і договором оренди № 244 від 27.12.07, а також 317 360, 82 грн пені, 5633,55 грн 3% річних і 31207,46 грн інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.08 (суддя Станік С.Р.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 308592,21 грн. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 526, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача основної заборгованості по неоплачених орендних платежах за договорами оренди №№ 167 і 244. Відмовляючи у стягненні з відповідача пені, інфляційних витрат і 3 % річних за неналежне виконання ТОВ "Телесистеми України" своїх зобовэязань за спірними договорами, господарський суд послався на приписи статті 230 Господарського кодексу України, статті 610 Цивільного кодексу України і на статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що позивач належними засобами доказування не довів факту прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.08 (колегією суддів у складі: Зеленін В.О. –головуючого, Студенець В.І., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.08 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ВАТ "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку Діпрозв'язок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.08 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій статей 509, 612 Цивільного кодексу України, вказуючи на неправомірність відмови судів попередніх інстанцій у стягненні з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань. Крім того, скаржник послався на неповноту розгляду судами всіх обставин справи, чим порушено приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.03.07 між сторонами було укладено Договір № 167 на оренду нежитлового приміщення (далі - Договір № 167), відповідно до умов якого, орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 919,4 кв.м, які знаходяться у власності позивача та знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Солом'янська, 3. Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.07.07 до Договору № 167 позивачем було передано, а відповідачем - прийняті в строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3, поверх - 6, загальною площею 919,4 кв.м.

Згідно з пунктом 3.1. Договору № 167 орендна плата за орендоване приміщення встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни за базовий (червень) місяць 2007 і складає 78608,70 грн. (в т.ч ПДВ 20%). Пунктом 3.2 Договору № 167 сторони погодили, що орендодавець до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, надсилає орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює оплату. В рахунку-фактурі зазначається орендна плата, у якості авансового платежу, включаючи в себе індекс інфляції за попередній місяць. Перший рахунок-фактура виставляється за базовий розрахунковий місяць без урахування індексу інфляції. Розмір індексу інфляції за попередній місяць нараховується в рахунку-фактурі за наступний розрахунковий місяць. Відповідно до пункту 3.3 даного Договору встановлену орендну плату орендар повинен перераховувати орендодавцю за його рахунками до 5 числа розрахункового місяця. Пунктом 4.2 Договору № 167 передбачено, що зобов'язанням орендаря є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати та інших платежів по договору.

Відповідно до Протоколу № 1 - Угоди про договірну ціну за 1 кв. м. для визначення орендної плати (Додаток № 1 до Договору № 167), сторонами було узгоджено розмір ціни за 1 кв.м. на рівні 71,25 грн. (без ПДВ) для визначення місячної орендної плати за базовий червень місяць 2007 року і відповідно орендна плата становить - 78608, 00 грн (з ПДВ).

Судами встановлено, що загальна сума нарахованих позивачем орендних платежів в період з жовтня 2007 по червень 2008 роки за Договором № 167 склала 792 697,88 грн, що підтверджується наданими позивачем рахунками-фактурами № ДИ001695 від 25.09.07, № ДИ001845 від 18.10.07, № ДИ002005 від 19.11.07, № ДИ002319 від 20.12.07, № ДИ00000050 від 15.01.08, № ДИ000828 від 18.02.08, № ДИ000906 від 17.03.08, № ДИ001135 від 21.04.08, № ДИ001254 від 19.05.08, натомість відповідач в порушення умов Договору № 167 здійснив оплату частково на суму 445 895, 46 грн згідно з платіжними дорученнями № 5 від 01.11.07, № 8 від 19.12.07, № 14 від 21.12.07, № 22 від 27.12.07, № 5 від 14.01.08, № 14 від 30.01.08, № 14 від 21.02.08, № 16 від 22.02.08, № 3, № 3 від 27.02.08, № 9 від 28.02.08, № 1 від 19.06.08, № 25 від 27.06.08, № 6 від 03.07.08. Крім того, платіжними дорученнями № 11 від 16.04.08, № 25 від 17.04.08, № 17 від 22.04.08, № 10 від 30.05.08 підтверджується сплата відповідачем заборгованості по сплаті орендних платежів по Договору № 167 на суму 58514,32 грн.

27 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 244 (далі-Договір № 244), відповідно до умов якого позивач, як орендодавець зобов'язався передати, а відповідач, як орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 152,1 кв.м, які знаходяться у власності ВАТ "Дніпрозв'язок" за адресою: м. Київ. вул. Солом'янська, 3.

Згідно п. 3.1. Договору № 244 орендна плата за орендоване приміщення встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни за базовий (січень) місяць 2008 і складає 20259,72 грн. (в т.ч ПДВ 20%). Пунктом 3.2 Договору № 244 сторони погодили, що орендодавець до 25 числа місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює авансовий платіж за орендовані приміщення до 5 числа наступного місяця. Цей рахунок виставляється без врахування індексу інфляції. Пунктом 4.2 Договору № 244 передбачено, що зобов'язанням орендаря є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати та інших платежів по договору.

Відповідно до Протоколу № 1 - Угоди про договірну ціну (Додаток № 1 до Договору № 244), сторонами узгоджено, що розмір ціни за 1 кв.м. за орендоване приміщення складає 111,00 грн (без ПДВ) для визначення місячної орендної плати за базовий січень місяць 2008 року і відповідно орендна плата становить - 20259,72 грн (з ПДВ).

Судами попередніх інстанцій установлено, що загальна сума нарахованих позивачем орендних платежів в період з січня 2008 по червень 2008 за Договором № 244 склала 127 911,94 грн, з яких відповідачем було сплачено частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, на підставі чого господарські суди дійшли висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по орендним платежам за вказаним договором в сумі 20307,11 грн.

За змістом положень Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) договір оренди - реальний, оплатний та двосторонній договір, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов’язки на користь іншої сторони. Зокрема, до обов’язків орендаря частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України і статті 285, 286 Господарського кодексу України відносять, в тому числі, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості по спірних договорах в розмірі 308 592, 21 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 317 360, 82 грн пені, 5633, 55 грн 3 % річних і 31207, 46 грн інфляційний витрат, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними доказами факту направлення рахунків-фактур для оплати орендних платежів у відповідності до п. 3.2 Договору № 167 і п. 3.2 Договору № 244.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український інститут про проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року у справі Господарського суду м. Києва № 47/99 залишити без змін.