Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів:

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року

по справі № 61/309 (суддя Івченко А.М.)

за позовом державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України"

до корпорації "Українська універсальна аграрно-промислова біржа"

про стягнення штрафу в сумі 100 000,00 грн.,-

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі № 61/309 відмовлено у задоволенні позову державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" до корпорації "Українська універсальна аграрно-промислова біржа" про стягнення штрафу в сумі 100000грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням державне управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 року у справі № 61/309 апеляційну скаргу державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2011 року.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення і просив рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено господарським судом міста Києва та вбачається з матеріалів справи, 11.05.2010 року між Національним комплексом "Експоцентр України" та корпорацією "Українська універсальна агропромислова біржа" укладено договір №36-2, за умовами якого сторони зобов’язались виконати комплекс узгоджених заходів, послуг та робіт щодо проведення ХХІІ Міжнародної агропромислової виставки-ярмарку "АГРО-2010" (надалі також - виставки), на території позивача (м. Київ, проспект академіка Глушкова, 1).

Пунктом 1.2 договору сторони встановили терміни проведення виставки, які становлять, зокрема:

- монтажні роботи: 13.06. –14.06.2009 (з 9.00 до 20.00 год.);

- підготовчі роботи до відкриття: 15.06.2010 (з 8.00 до 12.00 год.);

- офіційне відкриття виставки: 15.06.2010 о 12.00 год.

- робота виставки: 15.06. –19.06.2010 (з 10.00 до 18.00 год.);

- демонтажні роботи: 20.06.2010 (з 9.00 до 12.00 год.).

Умовами пункту 4.13 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного звільнення виставкових площ, як зазначено у додатку № 2, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно з п. 8 додатку № 2 до договору № 36-2 від 11.05.2010 року сторонами погоджено, що демонтаж і вивезення експонатів, демонтаж виставкових стендів відповідача та вивезення виставкового обладнання відбувається: у павільйонах та відкритих виставкових майданчиках біля павільйонів – 19.06 з 18-00 до 20-00 год., 20.06. – 21.06. з 9-00 до 20-00 год.; у відкритих майданчиках інших – 19.06. з 18-00 до 20-00 год.

Із наданих позивачем до суду актів від 24.06.2010 року вбачається, що вивіз з території Національного комплексу "Експоцентр України" експонентів здійснювався з порушенням строків, обумовлених договором. Так, з вказаних актів видно, що 24.06.2010 року з території позивача виїжджали автомобілі учасників виставки, зокрема ТОВ "Амако", ПП Костюченко.

У зв’язку із порушенням умов договору позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про стягнення штрафу за несвоєчасне звільнення виставкових площ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у задоволенні позову державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" до корпорації "Українська універсальна аграрно-промислова біржа" про стягнення штрафу в сумі 100 000,00 грн., відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статтей 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідач порушив умови договору, а саме п. 4.13 договору, тобто не своєчасно звільнив виставкові площі, які зазначені у додатку № 2, а тому повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 100 000,00 грн. та в якості доказів надав акти за фактом виїзду (а.с. 23-26).

Проаналізувавши текст вказаних актів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що зазначені акти фіксують лише факт виїзду автомобілів із території центру. В даних актах відсутня будь-яка інформація про вивезення автомобілями експонатів та сільськогосподарської техніки, що у відповідності до умов договору було б підставою для притягнення до відповідальності корпорацію.

Крім того, у п. 2.1.4. договору передбачено дозвіл виїзду вантажного/легкового автотранспорту учасників виставки та підрядних організацій за відповідно оформленими перепустками, без обмежень у часі, а отже вільний в’їзд та виїзд автомобілів цим договором не обмежується.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не було документально підтверджено, що автомобілі ТОВ "Амако", ПП Костюченко, які зазначені в актах, при їх виїзді з території виставки були завантажені експонатами або сільськогосподарською технікою, що призвело б до порушення договору та настання підстав для стягнення з корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа" штрафу.

Також колегія суддів, оглянувши вказані вище акти, зазначає, що вони не можуть служити належним доказом у розумінні статті 34 ГПК України, оскільки не підписані уповноваженим представником корпорації.

Посилання представника позивача, про порушення умов договору з боку відповідача, на лист корпорації про погодження графіку та сам графік, зокрема вивозу експозицій (експонатів) з території Національного комплексу "Експоцентр України", де строки вивозу пропонувались відповідачем збільшити, судова колегія не бере до уваги, оскільки, у даному випадку, була лише пропозиція корпорації, з якою, як встановлено судом, позивач не погодився.

Вказану обставину також підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки дійшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, позивачем не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи представника позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу державного управління справами Національного комплексу "Експоцентр України" на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі № 61/309 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року по справі № 61/309 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 61/309 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.