14/324 Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - 05.10.2011 Прийняття

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.08.2011 року у справі №14/324 позов задоволено: зобов’язано Фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,065 га, розташовану напроти будинку АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд; стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Державного бюджету України судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 15.08.2011 року у справі №14/324 та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що спірним рішенням вилучено земельну ділянку із складу особливо цінних земель, що перебувають у державній власності в підвідомчості Кабінету Міністрів України, та передано її Київській міській раді.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що в позовній заяві прокурором неправильно визначено позивача.

Ухвалою від 15.09.2011 розгляд справи було призначено на 05.10.2011.

В судове засідання представники сторін та прокуратури з’явилися, представники позивача, прокуратури підтримали доводи апеляційної скарги; представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернувся з позовом Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про зобов’язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,065 га, розташовану напроти будинку АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками Головного управління Держкомзему у м. Києві здійснена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, якою було виявлено самовільне зайняття та використання відповідачем земельної ділянки площею 0,065 га.

Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що, починаючи з 21.07.2010, він здійснював усі необхідні і можливі дії, спрямовані на оформлення користування земельною ділянкою відповідно до Закону.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову з наступних підстав:

12.07.2010 Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві була проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні СПД - ОСОБА_4 земельної ділянки 0,065 га, розташованої напроти будинку АДРЕСА_1 (на території парку "Нивки", за результатами якої було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2010 № А-1355/24, Акт обстеження земельної ділянки від 12.07.2010 № 292/24.

В ході перевірки було встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,065 га, розташовану напроти будинку АДРЕСА_1 (на території парку "Нивки") для розміщення та обслуговування розважального комплексу "Вогні Баку".

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до п."в" ст.9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Приписами ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 (v0006600-11) зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій підпункту 2.1.) і обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки, і при вирішенні земельних спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів (підпункт 3.1.)

Отже, приступати до використання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності можна лише після прийняття органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність, або в користування та одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Враховуючи вищезазначене, використання спірної земельної ділянки площею 0,065 га, розташованої напроти будинку АДРЕСА_1, можливо лише за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку та державної реєстрації цього документа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів на час прийняття судом рішення, є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично використовує спірну земельну ділянку площею 0,065 га напроти будинку АДРЕСА_1 (на території парку "Нивки") за відсутності відповідного рішення Київської міської ради про її передачу у власність або надання у користування (оренду), та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що, в свою чергу, свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано відповідачем правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Крім того, факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки встановлений в рішенні господарського суду міста Києва від 21.04.2011 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 у справі № 26/97 за позовом

Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва, в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про стягнення 7 952,12 грн. - шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов про зобов’язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,065 га, розташованої напроти будинку АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд, є обґрунтованим.

Колегія суддів критично відноситься до посилань скаржника на те, що спірним рішенням вилучено земельну ділянку із складу особливо цінних земель, що перебувають у державній власності в підвідомчості Кабінету Міністрів України та передано її Київській міській раді, оскільки відповідно до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) ).

Стосовно посилань на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі позовної заяви, поданої прокурором, в якій неправильно визначено позивача, то слід зазначити, що право звернення Прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 121 Конституції України, п.6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав та свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (v003p710-99) визначено, що прокурор або його заступник подають до господарського суду позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тобто органу влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Земельна ділянка, що передана відповідачу в оренду, є державною власністю та знаходиться в межах населеного пункту і в силу п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) повноваження щодо розпорядження нею здійснює позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.08.2011 року у справі №14/324 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.