10/240(10) Про стягнення заборгованості за одержаний товар - 04.10.2011 Прийняття

рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2011 року по справі №10/240 (10) позовні вимоги ПП "Гетол"задоволено частково, стягнено з ПП ОСОБА_3 на користь ПП "Гетол"53500 грн. –основного боргу, 9737 грн. –інфляційних, 2860,32 грн. –3% річних, 500 грн. - витрат по оплаті юридичних послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар –машину для розколювання дров підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 193, 218 ГК України, ст.ст. 530, 617, 625 ЦК України, видаткову накладну №23/10 від 23.10.2008 року та висновок судової почеркознавчої експертизи №1056, проведеної Львівським НДІ судових експертиз згідно ухвали господарського суду від 27.01.2011 року по даній справі, якою встановлено, що підпис від імені відповідача у видатковій накладній виконано ОСОБА_3. Поряд з цим, судом стягнено 500 грн. –витрат на правову допомогу, з огляду на положення ст. 44 ГПК України, Закон України "Про адвокатуру" (2887-12) та наявність договору про надання юридичних послуг адвоката №08-214/10 від 31.07.2010 року, квитанції до прибуткового касового ордера №34 від 31.08.2010 року на суму 500 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2011 року по справі №10/240 (10), прийняти нове рішення про відмову у позові, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на відсутність укладеного сторонами в письмовій формі договору та на те, що позивачем не підтверджено факту отримання від позивача машини для розколювання дров, вказуючи при цьому на відсутність акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, а також на те, що видаткова накладна №23/10 від 23.10.2008 року не може бути належним доказом у справі.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з’явився. Від відповідача до суду надійшла телеграма, в якій останній просить про відкладення розгляду справи, в зв’язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка відповідача (скаржника) не визнавалась обов’язковою, те, що відповідач вдруге не з’являється в судове засідання подаючи клопотання про відкладення розгляду справи та те, що викладене в клопотанні не підтверджено документально, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначав, що товар відповідач отримувала особисто, а відсутність товарно-транспортної накладної, технічного паспорту на устаткування, акту приймання-передачі не є порушенням законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Гетол" відпущено Підприємцю ОСОБА_3 товар (машину для розколювання дров), згідно накладної №23/10 від 23.10.2008 року на суму 53500 грн. (арк. справи 42), яка підписана представником позивача та ОСОБА_3 (відповідачем).

Слід зазначити, що господарським судом Львівської області ухвалою суду від 27.01.2011 року призначалась судова почеркознавча експертиза підпису ОСОБА_3 з метою ідентифікації оригінального підпису з підписом, який поставлений на оригіналі накладної №23/10 від 23.10.2008 року. Висновком судової почеркознавчої експертизи №1056 (арк. справи 58-60), проведеної Львівським НДІ судових експертиз по даній справі, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, який міститься в графі "прийняв"накладної №23/10 від 23.10.2008 року на отримання устаткування виконаний ОСОБА_3.

Таким чином, наведене свідчить про отримання відповідачем машини для розколювання дров.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами зобов’язання виникли на підставі накладної, що не суперечить ст. 639 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із наведеного, позивачем надсилались відповідачу претензії - 29.10.2008 року та 04.11.2008 року (отримана відповідачем –07.11.2008 року) з вимогою сплати суми боргу в розмірі 53500 грн. за отриманий товар –машину для розколювання дров japa 300Е5.6Т згідно накладної №23/10 від 23.10.2008 року. Направлення вказаних претензій підтверджується квитанцією, повідомленнями про вручення поштового відправлення та описом вкладення до цінного листа на ім’я ОСОБА_3 (арк. справи 15 –19).

Враховуючи, що претензію щодо оплати товару ПП ОСОБА_3 отримала - 07.11.2008 року, здійснити оплату вона була зобов'язана до 14.11.2008 року. Проте, претензії направлені позивачем залишені без відповіді та задоволення, оплата за отриманий товар відповідачем не проведена.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача –53500 грн. заборгованості.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи розрахунок позивача (арк. справи 4), доданий до позовної заяви, господарський суд правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 9737 грн. –інфляційних нарахованих за період з 17.11.2008 року по 30.08.2010 року та 2860,32 грн. –3% нарахованих за період з грудня 2008 року по липень 2010 року.

Поряд з цим, позивач просив відшкодувати витрати на правову допомогу за послуги адвоката у розмірі 1400,00 грн.

Однак, враховуючи ст.ст. 44, 49 ГПК України, договір про надання юридичних послуг адвоката №08-214/10 від 31.07.2010 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №34 від 31.08.2010 року на суму 500 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1554 виданого 05.08.2009 року ОСОБА_2, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. –витрат на послуги адвоката.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд,

Рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2011 року по справі №10/240 (10) залишити без змін, а апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 без задоволення.