16/08/1846 Про стягнення заборгованості за договором по придбанню прибиральної техніки - 03.10.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація № 1" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" про стягнення 457365,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.09.2011 у справі № 16/08/1846 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація № 1" 457365,00 грн. заборгованості за надані послуги, 4573,68 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2011 у справі № 16/08/1846 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 прийнято до розгляду справу № 16/08/1846. Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.10.2011 об 11:10.

03.10.2011 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити її в повному обсязі.

03.10.2011 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив суд апеляційну скаргу Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2011 у справі № 16/08/1846 - без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 16.07.2009 року № 4-1343 Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" (відповідач) є правонаступником ВЖ РЕУ № 1, який укладав з позивачем всі договори, які наявні у справі по спірних правовідносинах.

За змістом правонаступництва нове підприємство отримує всі права та обов'язки свого попередника, в тому числі і за укладеними ним договорами.

15.03.2006 між позивачем (підрядник) та ВЖ РЕУ № 1 (замовник) було укладено договір на надання послуги по придбанню прибиральної техніки № 47 (надалі – Договір № 47).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 47 підрядник зобов’язується на свій ризик виконати за дорученням замовника та у відповідності з умовами даного договору роботу по придбанню притиральної техніки по погрузці, вивезенню сміття з прибудинкових територій, які обслуговує КПВЖРЕУ – 1, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплачувати її на весь період дії договору.

Згідно з п. 4.4. та 4.5. Договору № 47, замовник повинен надати господарську базу для збереження прибиральної техніки та забезпечити робочу силу, підготовлений персонал для роботи на транспорті на період дії договору.

Пунктом 5 Договору № 47 сторони погодили, що ціна договору визначається окремими договорами оренди з врахуванням всіх цінових показників, діючих на момент його укладення, на кожний наступний рік в термін дії договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору № 47 сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь- якому випадку до 31.12.2010 року.

Договір може бути пролонгований, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про його припинення (п. 7.2. Договору № 47).

З матеріалів справи вбачається, що для оформлення договірних стосунків по використанню придбаної позивачем (орендодавець) для замовника (орендар) техніки, сторонами 01.02.2009 було укладено договори оренди транспортного засобу № 3 та № 4.

За договором оренди транспортного засобу № 3 (надалі – Договір № 3) сторони погодили, що позивач передає, а замовник приймає у строкове платне користування для технічної експлуатації такі транспортні засоби: трактор "Білорусь 82.1" реєстраційний № 08081 СА; екскаватор "Борекс 2202" реєстраційний № 08080 СА та комплектуючі пристрої до них.

Відповідно до п. 2.1.2. орендодавець здійснює за власний рахунок в повному обсязі забезпечення паливно – мастильними матеріалами транспортні засоби, які є предметом оренди, а орендар забезпечує підтримку належного технічного стану транспортного засобу, капітальний та поточний ремонт, технічне обслуговування вантажу, що перевозиться транспортним засобом, тобто завантаження та розвантаження (п. 1.5. Договору).

Орендна плата за Договором № 3 є договірною в розмірі 33492,00 грн. на місяць з ПДВ. Орендна плата сплачується замовником незалежно від наслідків своєї господарської діяльності ( п. 3.1, 3.3. Договору № 3).

Орендна плата сплачується замовником на поточний рахунок позивача наперед не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 3.2. Договору № 3).

Термін дії договору - з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року (п. 7.1. Договору № 3).

З огляду на викладене вище суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що орендна плата сплачується незалежно від того, чи фактично використовував замовник техніку у поточний місяць чи ні.

За умовами договору оренди транспортного засобу № 4 (надалі – Договір № 4) позивач передав замовнику в оренду : сміттєвоз КО 435 М на шасі ЗІЛ 432921 2007 р.в. держ. № СА 6154АО; сміттєвоз КО 435 -01 М на шасі МАЗ 35337-02-240 2007 р.в. держ. № СА 7586 АО;

За умовами Договору № 4 позивач також забезпечує за власний рахунок паливно-мастильними матеріалами транспортні засоби, що є предметом оренди, а замовник - забезпечує належний технічний стан транспортних засобів, Їх капітальний та поточний ремонт, завантаження та розвантаження власними силами вантажів (п. 2.1.2,1.5. договору № 4).

Розмір орендної плати за договором № 4 становить 57981,00 грн. з ПДВ, обов'язок сплати якої не залежить від наслідків господарської діяльності замовника ( п. 3.1 та 3.2. Договір № 4). Сплата орендної плати повинна проводитися наперед до 30 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Строк дії Договору № 4 - з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року (п. 7.1. Договору).

01.06.2009 сторонами також було укладено угоду № 56 про внесення змін та доповнень до договорів № 3 та № 4 та додаткової угоди № 36 від 02.03.2009 року.

Відповідно до угоди № 56 у Договори № 3 та № 4 внесено зміни про те, що забезпечення паливно-мастильними матеріалами всього орендованого майна здійснює не позивач, а замовник. При цьому сторонами було встановлено, що у відповідача має місце переплата за ПММ і для її компенсації позивач надає замовнику транспорт за обома договорами в оренду безкоштовно з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року.

Додатковою угодою від 06.11.2009 про внесення змін та доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року між позивачем та відповідачем було погоджено, що безкоштовне надання послуг орендованими транспортними засобами здійснюється до відшкодування грошових зобов'язань перед орендарем-надмірно сплачених коштів за плановими показниками. Моментом виконання зобов'язання вважається підписання акту звірки згідно даних фінансово-бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями сторін, що при укладенні Договору № 47, Договору № 3 та № 4, угоди № 56 та Додаткової угоди від 06.11.2009 про внесення змін та доповнень до угоди № 56 заперечень проти укладення цих договорів, у сторін не було, протоколів розбіжностей складено також не було.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням від 18.11.2010 у справі № 16/2060, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011, відповідачу було відмовлено у позові до позивача про визнання недійсною додаткової угоди від 06.11.2009 року про внесення змін та доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року.

Таким чином, на час розгляду справи Договір № 47, Договір № 3 та № 4, угода № 56 та Додаткова угода від 06.11.2009 про внесення змін та доповнень до угоди № 56 є чининими.

Як вбачається з матеріалів справи для врегулювання своїх відносин щодо внесення орендних платежів, на виконання додаткової угоди від 06.11.2009 року про внесення змін та доповнень до угоди № 56, сторонами було складено акт звірки договірних зобов'язань по наданню транспорту в оренду для вивозу побутового та негабаритного сміття з прибудинкових територій житлових будинків, які обслуговувало КП ВЖ РЕУ -1 станом на 01.11.2009.

Зазначеним вище актом сторони підтвердили, що за Договором № 47 позивач придбав для замовника трактор Білорусь, екскаватор Борекс, причіп до трактора ПТС БУ, ковш до екскаватора, і два сміттєвози.

Також, зазначеним вище актом сторони зафіксували, що станом на 01.11.2009 різниця між платежами за оренду автотранспорту та отриманими коштами від населення та інших споживачів за вивіз побутового сміття складає 173326,00 грн., а тому з листопада 2009 року для Договорів № 3 та № 4, продовжується плата за оренду транспорту, що складає 57981,00 грн. та 33492,00 грн.

В акті сторонами по справі також було прямо зазначено, що безкоштовне надання послуг вищевказаними транспортними засобами припиняється в зв'язку із відшкодуванням грошових зобов'язань.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що безкоштовне користування орендованим майном закріплено угодою № 56, а в акті звірки від 09.11.2009 року, яким сторони засвідчили, що безкоштовне надання послуг припиняється з листопада 2009 року не враховано, що в розподільчому балансі сума вказана у акті відсутня і у відповідача по бухгалтерському обліку не значиться.

Суд не погоджується з зазначеними вище твердженнями відповідача, так-як акт звірки договірних зобов'язань від 09.11.2009 сторонами був складений у строгій відповідності до умов додаткової угоди про внесення змін та доповнень до угоди № 56, дійсність якої підтверджено рішенням господарського суд Черкаської області по справі № 16/2060.

Суд відмічає, що акт звірки договірних зобов'язань, яким сторонами було зафіксовано припинення безкоштовного надання послуг відповідачу орендованим автотранспортом, було підписано між позивачем та попередником відповідача, а тому цей акт є обов'язковим для відповідача, як правонаступника КП ВЖ РЕУ № 1.

До того ж, акт звірки договірних зобов'язань сторонами складено, підписано, жодних зауважень до нього не було, що є підтвердженням їх договірних зобов’язань.

Крім того, нечинність акту звірки договірних зобов'язань не встановлено жодним судовим рішенням і таких доводів не висуває відповідач, а лише стверджує, що в даний час скаржник цей акт вже не визнає.

Факт чинності як Договору так і Додаткових угод до нього, а також акта звірки договірних зобов'язань 09.11.2009 року встановлено Вищим господарським судом України, що відображено в постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2011 у справі. 16/2060.

В зазначеній вище постанові, суд зазначає, що з листопада 2009 продовжується дія Договорів № 3 та № 4 від 01.02.2009, де плата за оренду транспорту складає 57981,00 грн. та 33492,00 грн., а безкоштовне надання послуг вищевказаними транспортними засобами припиняється в зв'язку з відшкодуванням грошових зобов'язань та умовами погодженими сторонами в спірній додатковій угоді від 06.11.2009 про внесення змін і доповнень до угоди № 56 від 01.06.2009 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно вказує, що з 01 листопада 2009 року по 31 березня 2010 року використання орендованого автотранспорту за Договорами № 3 і № 4 між сторонами є платним, так-як для встановлення цього факту сторонам оформлено акт звірки договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату орендних платежів за використання орендованого майна з актами здачі-прийняття робіт, датовані від 01.12.2009 року до 01.02.2010 року, сума за якими складає саме розмір позовних вимог.

Проте, жоден з актів здачі-прийняття робіт не був підписаний відповідачем і жоден рахунок не сплачений.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що скаржник стверджує, що спірний борг не було передано відповідачу за розподільчим балансом від його попередника, а також спірний борг не відображено в бухгалтерському обліку позивача, в зв’язку з чим відповідальності за стягуваними позивачем у даній справі коштами, відповідач не несе.

Проте, зазначене вище твердження скаржника є безпідставним, так-як з матеріалів справи вбачається, що розподільчий баланс затверджено станом на 31.10.2009 року, а спірні зобов’язання у скаржника вже виникли після його затвердження.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та підтверджується свідоцтвом № 2301009284 від 24.01.2008 та свідоцтвом № 2301014009 від 14.12.2010 виданих Державною податковою інспекцією у місті Черкаси, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування відповідно до якої бухгалтерській облік здійснюється після надходження коштів на поточні рахунки товариства. Оскільки з не оплатою відповідачем виставлених рахунків та не підписання ним актів наданих послуг за оренду транспортних засобів в спірний період, та відсутністю на поточному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація № 1" спірної суми, то позивач не повинен та був позбавлений можливості здійснювати бухгалтерський облік спірної суми.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту користування орендованим майном в період з 01.11.2009 по 31.03.2010, а тому слід вважати, що відповідач тим самим прийняв на себе зобов'язання продовжувати виконувати Договори № 3 та № 4 оренди транспортного засобу, що відповідає умовам цих договорів про автоматичну пролонгацію та умовам додаткової угоди до угоди № 56 про те, що з моменту реорганізації відповідача або укладаються нові договори оренди або пролонгуються вже укладені, або орендоване майно підлягає поверненню відповідачем, як правонаступником КП ВЖРЕУ № 1 позивачу.

До того ж, додатковою угодою до угоди № 56 прямо передбачено, що якщо транспорт продовжує працювати, правонаступник сплачує позивачу за фактично відпрацьований час.

За таких умов формальна непролонгація Договорів № 3 та № 4 окремим документом між сторонами не має ніякого значення, оскільки з дій відповідача вбачається волевиявлення на користування орендованим майном.

Крім того, листом від 18.11.2009 року № 76 відповідач прямо підтвердив позивачу чинність Договорів № 3 та № 4, Додаткової угоди до договору № 56 та заявив про відсутність підстав для укладення нового договору між сторонами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції були прийняті до уваги всі зауваження Вищого господарського суду України зазначені в постанові від 05.07.2011 у справі № 08/1846 щодо допущенних порушень судами попередніх інстанцій, наслідком чого є їх усунення при повторному розгляді справи.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 457365,00 грн. є обґрунтованою і правомірно була задоволена судом першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2011 у справі № 16/08/1846 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2011 у справі № 16/08/1846 - без змін.