Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів:

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.10.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал банк" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року,

у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства "Універсал банк"

про стягнення орендної плати та неустойки

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року у позові суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал банк" про стягнення 228096 грн. відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року скасоване, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010 року касаційну скаргу ПАТ "Універсал банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року повернуто скаржнику.

05.10.2010 року ПАТ "Універсал банк" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 13.09.2010 року про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року скаргу ПАТ "Універсал банк" на постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 13.09.2010 року про стягнення виконавчого збору – задоволено. Постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.09.2010 року у виконавчому провадженні № 20739282 скасовано.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року касаційну скаргу ПАТ "Універсал банк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року позов суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал банк" про стягнення орендної плати та неустойки задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.06.2011 року ПАТ "Універсал банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні ухвали місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду міста Києва без змін.

У судових засіданнях 31.08.2011 року, 19.09.2011 року та 03.10.2011 року представник ПАТ "Універсал банк" надав суду свої пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у судових засіданнях 19.09.2011 року та 03.10.2011 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги відповідача на підставі доводів викладених в запереченнях на апеляційну скаргу, вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди б/н, відповідно до якого позивач надав в оренду а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 118,8 кв.м. Зазначене приміщення належить позивачеві на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 21.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу, номер 1741 у реєстрі.

Відповідно до п. 2.3 договору після закінчення або дострокового припинення терміну оренди орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі приміщення, складним протягом 15 робочих днів після закінчення або дострокового припинення терміну оренди за формою, зазначеною у додатку № 3 цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату підписання попереднього договору, враховуючи нормальний знос протягом терміну оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання-передачі приміщення як зазначено у цій статті договору, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Пунктами 3.2 та 3.3 договору, сторони погодили між собою ставку орендної плати, яку відповідач має сплачувати позивачу за користування майном. Відповідно до п. 3.5 договору, орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на десятий день місяця наступного за тим, за який проводиться оплата. Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендар сплачує щомісячну орендну плату шляхом банківського переказу орендної плати на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 6.1.4 договору орендар зобов’язаний після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання повернути орендодавцю приміщення у належному стані, не гіршому, ніж на дату підписання сторонами попереднього договору, з урахуванням нормального зносу.

Листом № 432 ГО від 28 січня 2009 року, відповідач проінформував позивача про одностороннє розірвання даного договору та про припинення користування орендованим приміщенням з 01 травня 2009 року. Зазначене право на одностороннє розірвання договору, передбачене сторонами у п. 8.3 договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції так і підтверджено судом апеляційної інстанції, починаючи з 01.05.2009 року, відповідач припинив сплачувати орендні платежі та користуватися орендованим приміщенням. Однак, орендоване приміщення у передбачений п.2.3 договором строк, відповідач по акту приймання-передачі не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання рішення господарського суду Тернопільської області яке залишене без змін Львівським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, орендоване приміщення було повернуте орендарем орендодавцю актом приймання-передачі (повернення) 01.04.2011 року.

У зв’язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позов до ПАТ "Універсал банк" про стягнення з останнього орендної плати за користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди з 01 травня 2009 року по 01 березня 2010 року в сумі 189842,40 грн. та неустойки за час користування приміщенням з 01 травня 2009 року по 01 листопада 2009 року в сумі 228096 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року позов суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал банк" про стягнення орендної плати за фактичне користування приміщенням та неустойки. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 189842,40 грн. орендної плати за фактичне користування приміщенням та 379648,40 грн. неустойки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 скасуванню з прийняттям нового рішення з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Універсал банк" 189842,40 грн. орендної плати за фактичне користування приміщенням та 379648,40 грн. неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що орендоване приміщення було повернуте орендодавцю 01.04.2011 року за актом приймання-передачі (повернення). За таких обставин, місцевий господарський суд виходив з того, що нарахування орендної плати та інших платежів припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, листом № 432 ГО від 28 січня 2009 року, відповідач проінформував позивача про одностороннє розірвання даного договору та про припинення користування орендованим приміщенням з 01 травня 2009 року, тобто розірвав договір у односторонньому порядку. Зазначене право на одностороннє розірвання договору, передбачене п. 8.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст. 285 ГК України та ст. ст. 759, 762 ЦК України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

За таких обставин, оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що договір оренди від 05.11.2007 року припинив дію з 01.05.2009 року у зв’язку з його розірванням у односторонньому порядку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову та стягнення з відповідача орендної плати за користування орендованим приміщенням та неустойки після дати розірвання договору оренди з 01.05.2009 року по 01.03.2010 року. Судова колегія зазначає, що волевиявлення відповідача, викладене у листі № 432 ГО від 28.01.2009 року щодо розірвання договору у односторонньому порядку, унеможливлює автоматичне продовження (пролонгацію) орендних правовідносин.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати в тому числі, з господарського договору. Оскільки, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, договір оренди приміщення був припиненим, відповідно були відсутні і господарські зобов’язання між сторонами в частині сплати орендної плати. Судова колегія вважає, що в даному випадку між сторонами можуть виникнути правовідносини про відшкодування завданої позивачу шкоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відсутність грошового зобов’язання зумовлює і відсутність підстав для нарахування та стягнення неустойки, адже за змістом ст. ст. 611 ЦК України настання таких наслідків можливе за умови існування простроченої заборгованості.

Судова колегія звертає увагу, що такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема аналогічна позиція викладена у постановах по справах № 18/298-10(5/186-10(40/123) від 29.06.2011 року, № 35/23 від 23.08.2011 року, № 37/102 від 13.09.2011 року, в яких зазначено, що орендодавцем по договору оренди приміщення не може бути стягнуто з орендаря орендну плату за період з якого даний договір було розірвано у односторонньому порядку, тобто, за період коли договір оренди припинив свою дію.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення про задоволення позову неповно з’ясував обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, що призвело до неправильного висновку у справі. Судова колегія звертає увагу на те, що судове рішення повинне бути повним об’єктивним та всебічним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал банк" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року слід задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким в позові суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Універсал банк" про стягнення орендної плати та неустойки – відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101- 105 ГПК України, господарський апеляційний суд,-

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал банк" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року по справі № 12/75-2167-33/75-4/180 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року по справі № 12/75-2167-33/75-4/180 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позові суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Універсал банк" про стягнення орендної плати та неустойки – відмовити.

3. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 (47000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, офіс 31, код 2133352) – 2847,64 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити господарському міста Києва.

5. Матеріали справи № 12/75-2167-33/75-4/180 повернути до господарського суду міста Києва.