ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2009 р.
№ 16/338/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційного подання
Заступника прокурора Миколаївської області
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2008
у справі
господарського суду Миколаївської області
за позовом
Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Єланецької районної державної адміністрації
до:
1.Миколаївського обласного виробничого Управління меліорації і водного господарства, 2.Відкритого акціонерного товариства "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"
про
визнання договору № 206 від 28.11.2007 недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з?явилися
від відповідачів:
1. не з?явилися, 2. не з?явилися
від Генеральної прокуратури:
Сахно Н.В.-прокурор відділу –посв.№99 від 20.05.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського Миколаївської області від 18.07.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 16.09.2008 Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2008 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Миколаївським обласним виробничим Управлінням меліорації і водного господарства право користування земельною ділянкою водогосподарського та природоохоронного призначення набуто як правонаступником ДП "Єланецького групового водопроводу", якому спірна земельна ділянка надана у постійне користуванням рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів №7 від 16.03.2000.
Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Миколаївської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить його скасувати, посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального права, зокрема, ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 203 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити.
Господарським судом встановлено, що 22.06.2000 ДП "Управління Єланецького групового водопроводу" видані Державні акти на право постійного користування землею водогосподарського та природоохоронного призначення, розміром 83,26га та 75,91 га.
У зв’язку з ліквідацією ДП "Управління Єланецького групового водопроводу" (наказ Держводгоспу № 138 від 04.06.2002) як юридичної особи, наказом Держводгоспу №432-б від 11.12.2003 надано дозвіл на передачу Єланецького водосховища з балансу ДП "Управління Єланецького групового водопроводу" на баланс Миколаївського облводгоспу.
За наказом Миколаївського облводгоспу № 192 від 15.12.2003, вищевказане водосховище, прийнято на баланс Миколаївським обласним виробничим Управлінням меліорації і водного господарства.
Господарським судом також встановлено, що 28.11.2007 Миколаївське обласне виробниче Управління меліорації і водного господарства та ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" уклали договір №206 простого товариства (для ділового співробітництва), за умовами якого, Миколаївське обласне виробниче Управління меліорації і водного господарства надало ВАТ "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" Єланецьке водосховище, площею водного дзеркала 165,17га та прилеглими землями водного фонду, термін з 28.11.2007 до 31.12.2017.
Відповідно до п. "в" ст. 141 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації.
За ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Господарськими судами при розгляді справи достеменно не встановлено, чи належали земельні ділянки водогосподарського та природоохоронного призначення, розміром 83,26га та 75,91га Миколаївському обласному виробничому управлінню меліорації і водного господарства та на яких підставах, а також чи вправі було Миколаївське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства надавати Єланецьке водосховище, площею водного дзеркала 165,17га та прилеглими землями водного фонду в користування ВАТ "Миколаївське сільськогосподарське-рибоводне господарство".
У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 (va007700-04) "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам необхідно при розгляді земельних і майнових спорів, пов'язаних із земельними відношеннями, неухильно додержувати норм Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів про землю та її охорону, захищати права всіх суб'єктів права власності на землю та господарювання на ній.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційне подання задовольнити.
Постанову від 16.09.2008 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 18.07.2008 господарського суду Миколаївської області зі справи № 16/338/08 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий В.С.Божок Судді: Т.Ф.Костенко Г.П.Коробенко