Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського Донецької області від 02.10.2008 в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2850,09 грн. відмовлено.

Провадження у справі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 265521,40 грн. припинено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки, орендна плата визначена Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) в якості податку, збору (обов'язкового платежу), то ст.20 цього ж закону передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Не погоджуючись з судовим рішенням Маріупольська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що судом порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 27 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 367/10 від 21.08.2002 відповідачу надано із земель промисловості в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:02:004:0022), площею 2,9344 га, яка розміщена по вул. Краснофлотській, 200 у Приморському районі м. Маріуполя.

19.04.2005 Маріупольська міська рада та ТОВ "Маштехніка", на підставі цього рішення, уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, Маріупольська міська рада надала, а ТОВ "Маштехніка" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,9344 га, на якій розміщений об’єкт нерухомого майна, зокрема, виробничий цех, адміністративно-побутовий корпус за адресою: вул.Краснофлотська, 200 у Приморському районі м. Маріуполя. Договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Л.М. за реєстровим номером 557 та зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки вчинено запис 25.04.2005 за №04:05:162:00124.

Пунктом 6 договору, сторони обумовили термін дії договору 10 років -до 21.08.2012.

Пунктами 8 та 10 договору, сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 234,81 грн./кв.м. Орендна плата за землю (платіж) вноситься ТОВ "Маштехніка" щорічно у грошовій формі та розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Господарським судом також встановлено, що фактично орендні відносини виникли у сторін з дати прийняття рішення виконавчим комітетом, оскільки, на даній земельній ділянці знаходилися об?єкти нерухомості ТОВ "Маштехніка". Тому, пунктом 14 договору, сторони обумовили отримання плати за користування відповідачем земельною ділянкою за попередній період, з часу прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки до моменту укладення договору.

Постановою від 13.08.2007 у справі № 43/99 господарського суду Донецької області за позовом Маріупольської міської ради м. Маріуполь до ТОВ "Маштехніка" про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 299868,19 грн. та за порушення зобов’язання за неналежне виконання умов договору річних відсотків за ставкою 0,3% несплаченої суми за кожен наступний день 8996,04 грн. Донецький апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2007, яким позовні вимоги задоволено. В задоволенні позовних вимог відмовив. Постанова в подальшому залишена без змін.

Отже, стягнення з ТОВ "Маштехніка" заборгованості за період з 21.08.2002 по 13.12.2005 в розмірі 265521,49 грн. було предметом розгляду у справі № 43/399 і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 прийнято рішення між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет в частині стягнення основного боргу.

Господарський суд дійшов висновку, що посилання позивача на інший предмет спору з огляду на меншу суму, яка заявлена до стягнення, є помилковими, оскільки предметом спору є матеріально - правова вимога позивача до відповідача щодо якої суд повинен винести рішення. Тобто, предметом спору про стягнення заборгованості з орендної плати не є та чи інша сума коштів, а є саме заборгованість орендаря перед орендодавцем, при чому щодо орендної плати, як періодичного платежу, - за той же період часу.

Відповідно до п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Щодо стягнення пені за період з березня 2007 по березень 2008 року, то в цій частині рішення підлягає скасуванню. А справа направленню на новий розгляд.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір оренди землі є цивільно-правовою угодою.

Відповідно до ст. 526, 549 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 договору оренди від 19.04.2005, сторони за договором передбачили, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки сума простроченої орендної плати не буде повністю сплачена, але не більше ніж 120% річної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більша.

Плату за землю Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) дійсно віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Однак, господарським судом не враховано, що предметом спору в даній справі є стягнення боргу з орендної плати та пені у зв'язку з порушенням умов договору в частині повних та своєчасних розрахунків за орендовані земельні ділянки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що пеня не підлягає стягненню, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті частині рішення як законне та обгрунтоване підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 02.10.2008 господарського суду Донецької області зі справи 41/145 в частині відмови у стягненні пені скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті частині рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2008 з даної справи залишити без змін.