Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Управління праці та соціального захисту населення Тельманівського району –Резе О.О. (дов. від 09.01.2009);

У січні 2008 року позивач - Споживче товариство "Кальміус" звернувся до суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Волноваське бюро технічної інвентаризації" про: визнання права власності на триповерхову будівлю колишнього правління райспоживспілки, загальною площею 556 кв.м., розташовану по вул. Садовій, 2 у смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області; зобов'язання відповідача внести відповідні відомості про право власності на вказану нерухомість в державний реєстр.

Вказував, щ понад 10 років відкрито та вільно володіє та користується спірною будівлею, утримує та надає в оренду, а тому відповідно до ст. 344 ЦК України склалася правова підстава набуття права власності на будівлю за набувальною давністю.

Заявою від 01.04.2008 позивач уточнив місце розташування спірної будівлі: Донецька область, Тельманівський район, смт. Тельманове, пров. Садовий, 3.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2008 до участі у справі в якості третьої особи залучено Управління праці та соціального захисту населення Тельманівського району.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2008 (суддя Кододова О.В.) у задоволенні позовних вимог Споживчого товариства "Кальміус" відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2008 (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. –головуючий, Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав доказів, що підтверджують його право власності на спірну будівлю, а ст. 344 ЦК України, на яку посилається позивач, не може застосовуватись до спірних правовідносин в силу п. 8 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) .

В касаційній скарзі Споживче товариство "Кальміус" просить скасувати ухвалі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального, права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Тельманівської райспоживспілки від 26.06.1996 реорганізовано райспоживспілку у споживче товариства на базі майна господарства РСС, що знаходиться на балансі правління райспоживспілки, прийнявши на себе всі права та обов'язки по боргам райспоживспілки (а.с. 4-6 т.1).

Розпорядженням голови Тельманівської районної державної адміністрації від 08.07.1997 № 656 зареєстроване споживче товариства "Кальміус", розташоване в смт. Тельманове, пер. Садовий, 6 на базі майна колишнього РСС (комбінат громадського харчування, заготконтора, ХОТБ, автоколона) (а.с. 7 т.1).

Відповідно до Статуту Споживчого товариства "Кільміус", зареєстрованого розпорядженням голови районної державної адміністрації № 656 від 08.07.1996, споживче товариства "Кальміус" реорганізовано на добровільній основі на базі майна, що значиться на балансі господарського райспоживсоюзу: автоколона, об'єднання громадського харчування, хлібозаводу, ХОТБ, правління райспоживспілки (а.с. 11-12).

Позивач, звернувшись з позовом до Комунального підприємства "Волноваське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на нежитлову будівлю колишнього правління райспоживспілки, розташовану по вул. Садовій, 3 в смт. Тельманове, посилається на те, що понад 10 років відкрито і вільно володіє і користується спірною будівлею. В якості доказу посилається на акт інвентаризації основних засобів СП "Кільміус" від 23.03.1999, в якому значиться спірне нерухоме майно - будівля контори 3-поверхова (а.с. 4-5 т. 2).

Між Тельманівським споживчим товариством "Кальміус" (орендодавець) та Управлінням праці та соціального захисту Тельманівського району (орендар) укладено договір оренди будівлі, споруди, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оперативну оренду нежитлове приміщення, площею 556 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, смт. Тельманове, пер. Садовий, 3, стан об'єкта –незадовільний (а.с. 22-26 т. 1).

Управлінням праці та соціального захисту було проведено ряд робіт з поліпшення стану наданого в оренду, всі договори на комунальні послуги укладені безпосередньо Управлінням праці та соціального захисту об'єкту (а.с. 66-101, 129-136 т.1, а.с. 77-102 т.2).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за Споживчим товариством "Кальміус" права власності на на нежитлову будівлю колишнього правління райспоживспілки, розташовану по вул. Садовій, 3 в смт. Тельманове, повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив та виходив з того, що позивачем не було доведено права власності на нерухоме майно, що зазначено ним у позові, так як правовстановлюючих документів на вказане майно суду надано не було.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, залишивши рішення без змін.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту права є його визнання.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом направлялись запити до Тельманівського районного архіву та обласного державного архіву щодо надання відомостей щодо вводу в експлуатацію спірної будівлі, яка заходиться за адресою: смт. Тельманове, пров. Садовий, 3. З отриманих відповідей вбачається, що рішення про ввід в експлуатацію спірного об'єкту надати неможливо у зв'язку з відсутністю такого (а.с. 58, 105 т. 2).

Перебування майна на балансі підприємства (організації) не є підтвердженням права власності на вказане майно, оскільки баланс формую бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, і не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства (організації).

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, з наявних матеріалів справи не вбачається можливості ідентифікувати тотожність приміщення правління райспоживспілки та будівлі контори 3-поверхової, оскільки технічна документація на будівлю відсутня.

Таким чином, оскільки позивач не довів свого права власності на будь-який об'єкт, що зазначені ним в позовній заяві, не довів, що відповідний правовстановлюючий документ ним втрачено, не надав доказів оспорювання його права власності на майно іншою особою, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на майно.

Крім того, позов про визнання права власності на нежитлову будівлю подано до відповідача - Комунального підприємства "Волноваське бюро технічної інвентаризації". Однак, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач оспорює право власності позивача на вищевказане майно. Відповідач листом від 05.06.2007 № 225 повідомив позивача про те, що даних про знаходження спірного приміщення не балансі СТ "Кільміус" в БТІ немає, а позивач є лише заявником технічної документації, яка не відноситься до правовстановлюючих документів (а.с. 27-28 т.1).

Посилання позивача на ст. 344 ЦК України правомірно не застосовано до спірних правовідносин, оскільки в силу Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) дія вказаної статті за умови відкритого та безперервного володіння нерухомим майном протягом десяти років поширюється на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів, слід залишити поза увагою.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою, відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Кальміус залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2008 у справі № 34/12пн залишити без змін.