Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Іванівського ринку "Привоз" Іванівської районної спілки споживчих товариств про зобов'язання укласти з позивачем договір оренди торговельного місця № 71.

Господарським судом Одеської області 14.07.2008 року прийнято рішення, яким позов задоволено повністю.

За апеляційною скаргою Іванівського ринку "Привоз" Іванівської районної спілки споживчих товариств прийнято постанову від 18.09.2008 року, якою рішення господарського суду Одеської області залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Іванівський ринок "Привоз" Іванівської районної спілки споживчих товариств не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського суду звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції від 14.07.2008 року, постанову апеляційної інстанції від 18.09.2008 року і припинити провадження у справі з тих підстав, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним матеріалам справи. Так, на думку скаржника, господарський суд Одеської області приймаючи рішення не з'ясував, що щоденна сплата ринкових зборів, на які посилається позивач, і які ставить в основу рішення суддя, це не орендна плата за розміщення торгового павільйону на території ринку, а сплата реалізатором щоденного риночного збору за лоток чи інше торгове місце за межами контейнеру, що до оренди території ринку, на якій розміщено контейнер, ніяково відношення не має.

Крім того, заявник зазначає що позивач посилається на усні домовленості з колишнім керівником ринку про оренду території ринку під контейнер та на нібито сплату орендної плати без оформлення необхідних документів.

Апеляційний суд також не дав належної оцінки рішенню господарського суду, чим порушив вимоги статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є зобов'язання укласти з позивачем договір оренди торговельного місця.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із доведеності позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів, оскільки судами не враховано, що вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Право на захист свого порушеного права чи інтересу здійснюється у спосіб, передбачений законом або договором шляхом звернення до відповідного суду.

Господарським судам відповідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частини 1 статті 469 Цивільного кодексу України судом вирішуються переддоговірні спори, якщо договір укладається на підставі обов'язкового для сторін (сторони ) акта державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України судом вирішуються спори, що виникають при укладенні господарських договорів, якщо їх укладення є обов'язковим для обох або однієї сторони договору.

Механізм укладання договорів та передання переддоговірних спорів на вирішення суду встановлений статтею 181 Господарського Кодексу України.

Зокрема заінтересована сторона повинна направити другій стороні проект договору.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду подається позовна заява у передбаченій законом формі та певного змісту, в якій повинні бути вказані відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України у спорах що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів до позовної заяви додаються -відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи.

Зазначені приписи діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини судами не прийняті до уваги, а обставини, які передбачені цими нормами не досліджувались.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими суда ми першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року у справі № 28/105-08-2717 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Іванівського ринку "Привоз" Іванівської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.