38/5005/5473/2011 Про визнання недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів - 27.09.2011 Прийняття

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011р. у справі №38/5005/5473/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) публічному акціонерному товариству (далі-ПАТ) "Мегабанк" відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139 від 25.08.2009р. та №Б-109-83 від 21.09.2009р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран"" (далі-ТОВ"ДЗКЗМ"Дніпрокран"") та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою (далі-ТОВ ВКФ)"Будмехсервіс";

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що зміст договорів купівлі-продажу цінних паперів не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними та відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинений відповідно до вимог законодавства у письмовій формі, на момент укладання був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв’язку з чим договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-309-139 від 25.08.09р. та договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-83 від 21.09.09р. повністю відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави для визнання договорів недійсними;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"Мегабанк" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими та на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги;

- у поданій скарзі йдеться про те, що на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу цінних паперів у відповідача-1 перед позивачем існувала заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом, у зв’язку з чим, виходячи з положень ст. 165 Господарського кодексу України відповідач-1 не мав права придбавати відповідні акції, про те, що всупереч ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" укладення спірного договору було позбавлене для відповідача-1 будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності, і продаж відповідачем-1 акцій з метою отримання прибутку був неможливий внаслідок заборони вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009р. по справі №29/272 накладено арешт на грошові кошти товариства, а як вбачається з даних фінансової звітності ВАТ"Борисфен" (емітент) за 2009 рік фактично не здійснював господарську діяльність, доходи та чистий прибуток дорівнювали "0", про невідповідність обставинам справи висновку господарського суду стосовно наявності у генерального директора товариства відповідача-1 права на підписання договору лише на підставі протоколу загальних зборів учасників від 10.08.2009р. №1 про призначення на посаду, оскільки Статутом товариства передбачена виключна компетенція загальних зборів учасників по затвердженню договорів на суму, яка перевищує 100000грн., про те, що відповідачем-1 не було вчинено дій, які б свідчили про схвалення відповідного правочину, оскільки грошові кошти в оплату акцій ним не перераховувалися, а також про те, що оспорювані договори не спрямований на реальне настання правових наслідків внаслідок відсутності прибутку за 2009р. та арешту грошових коштів і не відповідає положенням ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України;

- відповідачі вважають рішення суду обґрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оспорювані договори з боку товариства відповідача-1 підписано керівником ОСОБА_5., укладаючи договір відповідач-2 пересвідчився в наявності у названої особи повноважень по вчиненню дій з укладання договору, в подальшому договір затверджено на загальних зборах учасників товариства відповідача-1, після підписання договору відбувся перехід права власності на предмет договору і це свідчить про його реальність, а відсутність розрахунку за придбані папери не може слугувати доказом недійсності правочину.

В порядку, встановленому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.09.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2009р. ТОВ"ДКЗМ"Дніпрокран" (покупцем) та ТОВ ВКФ"Бухмехсервіс" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець –прийняти та сплатити прості акції ВАТ"Борисфен" в кількості 4000000 штук загальною вартістю 9600100грн. (п.п.1.1, 1.2).

21.09.2009р. між тими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-83,за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець –прийняти та сплатити прості акції ВАТ"Борисфен" в кількості 2500000 штук загальною вартістю 5985000грн

Вказані договори ТОВ "ДЗКЗМ"Дніпрокран" укладено на виконання рішення загальних зборів учасників останнього про придбання акцій ВАТ"Борисфен" від 03.07.2009р., яким також доручено генеральному директору укласти договори купівлі-продажу цінних паперів у зв’язку з необхідністю поповнення обігових коштів, з метою направлення їх на погашення заборгованості по кредитних зобов’язаннях перед банківськими установами.

З боку покупця договори підписані особою, яка визначена як генеральний директор товариства Д.Б.Мінін.

Названа особа призначена на посаду генерального директора товариства на підставі протоколу загальних зборів учасників №1 від 10.08.2009р.

Згідно з п.п.1.3, 1.4 договорів право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача. Документом, що підтверджує факт здійснення переходу права власності на цінні папери на користь покупця, є виписка з рахунку у цінних паперах покупця у зберігача.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139 покупець самостійно сплачує продавцю суму договору, що визначена в п.1.2 цього договору, протягом 3 банківських днів з дати підписання цього договору. Документом, який підтверджує виконання покупцем та продавцем обов'язків по цьому договору, є акт виконання зобов'язань по договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-83 покупець самостійно сплачує продавцю суму договору, що визначена в п.1.2 цього договору, протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору. Документом, який підтверджує виконання покупцем та продавцем обов'язків по цьому договору, є акт виконання зобов'язань по договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 договорів сторони передбачили, що реєстрація переходу права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно з Положенням про депозитарну діяльність, що затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006р. №999, протягом трьох робочих днів з дати підписання договору. Датою переходу права власності на цінні папери сторони визнали дату внесення відповідних змін на рахунку в цінних паперах покупця у зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах покупця у зберігача.

Відповідно до п.6.1 договори вступають в силу з моменту підписання його сторонами та діють до виконання сторонами обов’язків за цими договорами.

27.08.2009 р. сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139 від 25.08.2009р., згідно з яким продавець передав, а покупець отримав прості акції ВАТ "Борисфен" у кількості 4000000 штук на загальну суму 9600100грн.

24.09.2009р. сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-83 від 21.09.2009р., згідно з яким продавець передав, а покупець отримав прості акції ВАТ "Борисфен" у кількості 2500000 штук на загальну суму 5985000грн.

Перехід права власності на цінні папери до покупця підтверджується виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 077317, згідно з якими на рахунок покупця зараховано, відповідно, 4000000 та 2500000 акцій ПАТ "Борисфен".

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів учасників ТОВ"ДЗКЗМ "Дніпрокран" від 01.02.2010р. було схвалено спірні договори у відповідності до п.п."з" п.9.2 Статуту ТОВ"ДЗКЗМ"Дніпрокран" в редакції від 13.08.2009р.

Згідно з п.11.1 Статуту ТОВ"ДЗКЗМ"Дніпрокран", який був чинний на дату укладення спірного договору, вищим органом товариства є збори учасників. До компетенції зборів учасників, зокрема, віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує еквівалент 1 000 000 грн. (п.11.5 Статуту). Загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган. Виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює генеральний директор. Дирекція вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників (п.11.8 Статуту). До компетенції генерального директора входить, зокрема, без доручення діяти від імені товариства, укладати договори та інші угоди (п.11.9 Статуту).

Матеріали справи свідчать також і про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. порушено провадження у справі №29/272-09 за позовом ВАТ"Мегабанк", до ВАТ"Дніпровський дослідний завод засобів механізації", ТОВ"Конекс" та з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ"ДЗКЗМ"Дніпрокран" в розмірі 20059926грн.16коп., що знаходяться на всіх банківських рахунках у всіх банківських установах, окрім рахунків, відкритих у ВАТ "Мегабанк". Цією ж ухвалою заборонено відповідачу вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна.

04.03.2010р. за заявою ПАТ"Мегабанк" господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №Б26/18-10 про банкрутство ТОВ"ДЗКЗМ"Дніпрокран".

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів ст.215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Ст.99 Кодексу передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію та склад.

У даному випадку, станом на дату укладення спірних договорів –25.08. та 21.09.2009 р. повноваження керівника відповідача-1 виконував ОСОБА_5., який і підписав договори. Договори укладені на виконання рішення учасників відповідача -1 від 03.07.2009р. Згідно з п.11.9 Статуту генеральний директор мав право на укладення угод від імені товариства. Крім того, 01.02.2010р. на загальних зборах учасників відповідача-1 спірні договори затверджені у відповідності до п.п."з" п.9.2 Статуту ТОВ"ДЗКЗМ "Дніпрокран" в редакції від 13.08.2009 р.

У цьому зв’язку ствердження позивача про підписання спірних договорів з боку ТОВ"ДЗКЗМ "Дніпрокран" не уповноваженою особою цілком вірно визнані господарським судом такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд правомірно не прийняв до уваги обґрунтування позивача стосовно відсутності у відповідача-1 права укладати спірний договір з огляду на те, що на його грошові кошти на банківських рахунках ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2009р. у справі №29/272-09 було накладено арешт та заборонено керівництву товариства вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження наявного йому майна.

Оспорюваними договорами купівлі-продажу відповідачем-1 не порушувалась вищезазначена ухвала господарського суду Харківської області, оскільки майно у вигляді цінних паперів не відчужувалось, а навпаки, було придбано товариством. Щодо відчуження грошових коштів, то, як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, в зв‘язку з невиконанням ТОВ"ДЗКЗМ "Дніпрокран" умов спірних договорів купівлі-продажу в частині виконання зобов‘язань з оплати придбаних цінних паперів, останнє теж не відбулося. До того ж, вказаною ухвалою господарського суду Харківської області відповідачу-1 не було заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на ведення господарської діяльності підприємства та відповідно укладати господарські договори.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 р. у справі № Б26/18-10-21, яка розглядалась за участю ПАТ"Мегабанк" та ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран". У вказаній постанові Вищим господарським судом України зазначено, що укладення договорів купівлі-продажу при наявності накладеного арешту на грошові кошти не перешкоджало боржнику (ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран") здійснювати господарську діяльність, в тому числі через укладення будь-яких господарських договорів, оскільки відповідно до ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність.

Посилання ПАТ"Мегабанк" на порушення сторонами при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу вимог ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, тобто укладення відповідачами фіктивного правочину, є безпідставними, оскільки характерною ознакою фіктивного правочину є відсутність будь-яких дій сторін на виконання такого правочину, в той час як матеріалами справи підтверджується перехід права власності на цінні папери від ВАТ"Проектно-вишукувальний інститут "Укрспецбудпроект" до ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", а факт несплати за придбані цінні папери свідчить лише про неналежне виконання останнім зобов‘язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-139 від 25.08.2009р. та №Б-109-83 від 21.09.2009р., а не про його фіктивність.

При цьому посилання на відсутність прибутку ВАТ"Борисфен", акції якого придбані за спірними договорами, не може свідчити про його незаконність.

Стосовно посилань ПАТ"Мегабанк" на обмеження укладеними договорами прав по участі у прийнятті рішення щодо процесу погашення заборгованості за рахунок майна боржника та розподіл грошових коштів з метою погашення боргів в процедурі банкрутства ТОВ"ДЗКЗМ" "Дніпрокран" слід зазначити, що порушення справи про банкрутство та заява про визнання грошових вимог до боржника вказує лише на ймовірну можливість порушення інтересів ПАТ"Мегабанк"як кредитора у справі у разі зменшення проценту задоволення його грошових вимог за кредитними договорами, які, зокрема, є переважно забезпеченими заставою.