Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Калуської міської ради про стягнення 184 266 грн. 06 коп. заборгованості, з них: 52 500 грн. 80 коп. заборгованості за вексельними зобов’язаннями, 3 098 грн. 75 коп. заборгованості за компенсацію перетікання реактивної електроенергії, 3 880 грн. 55 коп. пені, 1 093 51 коп. 3 % річних та 2 429 грн. 05 коп. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2008 у справі № 5/26 позов ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ задоволено.

Калуська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2008 у справі № 5/26 скасувати в частині стягнення з Калуської міської ради на користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ 3 880 грн. 55 коп. пені, 1 093 51 коп. 3 % річних та 2 429 грн. 05 коп. інфляційних витрат з викладених у касаційній скарзі доводів.

Вищим господарським судом України ухвалою від 08.12.2008 у справі №5/26 порушено касаційне провадження за касаційною скаргою Калуської міської ради.

Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарським судом першої інстанції 24.06.2003 між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та Калуським ВУ "Міськводоканал" укладено договір реструктуризації заборгованості № 248/2003.

28.04.2004 Калуською міською радою у відповідності до ст.ст. 104- 107 ЦК України було прийнято рішення № 473 про припинення юридичної особи – Калуське ВУ "Міськводоканал" шляхом приєднання до міського державного підприємства "Калуштеплокомуненерго" з передачею останньому всього майна, прав та обов’язків.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 вищевказаного договору частина заборгованості за використану електроенергію в сумі 79 5607 грн. 24 коп., заборгованість за вексельними зобов’язаннями на суму 378 005 грн. 87 коп., заборгованість за недовраховану електроенергію згідно актів про порушення Правил користування електроенергією в сумі 77 489 грн. 10 коп., а також заборгованість за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії в сумі 22 310 грн. 97 коп. реструктуризується на 3 роки з відстрочкою виплати на 2 роки.

Кінцевий термін погашення заборгованості – 01.06.2008.

Погашення заборгованості за використану електроенергію проводиться шляхом щомісячного, до 5 числа кожного місяця, перерахування грошових коштів в сумі 22 100 грн. 20 коп., заборгованості за вексельними зобов’язаннями –шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10 500 грн. 16 коп., заборгованості за недовраховану електроенергію згідно актів про порушення Правил користування електроенергією –шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 152 грн. 48 коп., заборгованості за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії – шляхом перерахування грошових коштів в сумі 619 грн. 75 коп., починаючи виплати з 01.06.2005.

Місцевим господарським судом встановлено, що в порушення договірних зобов’язань ДМП "Калуштеплокомуненерго", як правонаступником ВУ "Міськводоканал", не здійснено жодних платежів за спожиту електроенергію, в погашення вексельних зобов’язань, за недовраховану електроенергію, а також за компенсацію перетікання реактивної електроенергії згідно вказаного графіку за період з листопада 2006 року по березень 2007 року, в зв’язку з чим станом на 06.03.2007 за спожиту електроенергію утворилась заборгованість в сумі 110 501 грн., за вексельними зобов’язаннями –заборгованість в сумі 52 500 грн. 80 коп., за недовраховану електроенергію –заборгованість в сумі 10762 грн. 40 коп., за компенсацію перетікання реактивної електроенергії –заборгованість в сумі 3098 грн. 75 коп.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2003 між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та Калуською міською радою укладено договір поруки №249/2003, відповідно до п.1.1 якого як поручитель Калуська міська рада зобов’язалась солідарно відповідати перед кредитором ВАТ "Прикарпаттяобленерго" за виконання боржником ВУ "Міськводоканал" зобов’язань за договором на користування електричною енергією № 150 від 14.04.2000 та за договором реструктуризації заборгованості № 248/2003 від 24.06.2003.

Відповідно до п.3.1 договору поруки в разі несвоєчасного виконання боржником договірних зобов’язань поручитель зобов’язується виконати за боржника вищевказане зобов’язання таким самим шляхом, що передбачений забезпеченим зобов’язанням, а саме шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки кредитора.

Пунктом 4 договору реструктуризації передбачено, що у разі недотримання Споживачем термінів погашення заборгованості, вказаних в п. 2.1 даного договору, останній сплачує Електропостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно п. 3.3. договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність за невиконання забезпечених зобов’язань боржника в повному обсязі, в т.ч. у вигляді пені в розмірі, передбаченому основним договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що ВАТ "Прикарпаттяобленерго" було проведено нарахування пені за кожен день прострочки платежів за період з листопада 2006 року по березень 2007 року, що склало 3 880 грн. 55 коп.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України ВАТ "Прикарпаттяобленерго" нараховано за кожен день прострочки платежів 1 093 грн. 51 коп. 3 % річних за період з листопада 2006 року по березень 2007 року та 2 429 грн. 05 коп. інфляційних витрат за період з листопада 2006 року по лютий 2007 року.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне з приводу вищевикладеного зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Рішення господарського суду оскаржується лише в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що 3 % річних та інфляційні витрати не підлягають стягненню, оскільки щодо ДМП "Калуштеплокомуненерго" порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, не приймаються до уваги з огляду на те, що мораторій поширюється лише на штрафні санкції.

За змістом ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позов в цій частині задоволено місцевим господарським судом обґрунтовано.

Стосовно стягнення пені у даному випадку, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо необхідності її стягнення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Оскільки в силу цих нормативних положень ДМП "Калуштеплокомуненерго" звільнене від слати пені, то і поручитель по його зобов'язанням не повинен її сплачувати.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені з Калуської міської ради підлягає скасуванню, а в позові ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України задовольняє касаційну скаргу Калуської міської ради частково, скасовує рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5/26 в частині стягнення з Калуської міської ради на користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ пені у розмірі 3 880 грн. 55 коп., у позові ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Калуського РЕМ в цій частині відмовляє, а в решті рішення залишає без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Калуської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2008 у справі № 5/26 скасувати в частині стягнення пені. В стягненні 3 880 грн. 55 коп. пені відмовити.

В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2008 у справі № 5/26 залишити без змін.