29/199-08 Про визнання недійсним протоколу земельного аукціону та правочину у формі договору купівлі-продажу - 13.01.2009 Прийняття

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р. (судді – Івакіна В.О., Сіверін В.І., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду від 20.06.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення та постанову, та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи подання порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційне подання Харківська міська рада та відповідач-1 просять залишити без змін рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.01.2009 р. у зв’язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 29/199-08, призначеної до розгляду на 13.01.2009 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді – Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційного подання має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а подання без задоволення.

Касаційне подання залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2 рішення 11 сесії 5 скликання від 21.02.2007 року № 19/07 "Про запровадження конкурентних засад набуття права на земельні ділянки у місті Харкові" Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі - Департамент) визначено організатором земельних торгів у місті Харкові.

Вказаним Департаментом оголошено та проведено конкурс на визначення спеціалізованої організації для проведення земельних торгів.

На засіданні конкурсної комісії з визначення спеціалізованої організації для проведення земельних торгів № 2 від 24.04.2007 року переможцем визнано Харківську обласну філію ДП "Укрспецзем", яка стала оператором земельних торгів.

Враховуючи викладене, Департаментом з Харківською обласною філією ДП "Укрспецзем" укладено договір від 26 квітня 2007 року про організацію проведення земельних торгів та додаткову угоду № 1 від 10 червня 2007 року про розмір винагороди за проведення земельних торгів.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним протоколу земельного аукціону від 29.02.2008 р. яким визнано Акціонерне товариство "Житлобуд-2" переможцем за лотом № 11 (земельна ділянка площею 1,4275 га для продажу права оренди, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, в Комінтернівському районі м. Харкова) та визнання недійсним правочину у формі договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. права оренди земельної ділянки площею 1,4275 га, розташованої за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, кадастровий номер 6310136900:06:002:0040, прокурор посилався на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" (1698-2000-п) містить вичерпний перелік органів ліцензування та види діяльності, які ліцензуються.

Разом з цим, в даному нормативно-правовому акті орган, який проводить ліцензування проведення земельних торгів та даний вид діяльності відсутні, отже на думку прокурора ні ДП "Укрспецзем", ні його Харківська обласна філія даного документу не мають, а відповідно, не мали права проводити земельні торги.

Також прокурором зазначено, що протокол земельного аукціону за лотом № 11, підписаний від імені оператора земельних торгів ХОФ ДП "Укрспецзем" його посадовою особою директором Тупіциним В.М., вчинений з боку ХОФ ДП "Укрспецзем" без відповідного дозволу (ліцензії).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 19/07 від 21.02.2007 року "Про запровадження конкурентних засад набуття права на земельні ділянки у м. Харкові" затверджено "Тимчасове положення про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення та права їх оренди на конкурентних засадах".

Рішеннями Харківської міської ради № 80/07 від 25.04.2007 року та № 246/07 від 21.11.2007 року затверджено перелік земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

Рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу щодо визначення спеціалізованої організації (суб’єкта господарювання) для проведення земельних торгів, яке визначено в протоколі засідання конкурсної комісії з визначення спеціалізованої організації для проведення торгів № 2 від 24.04.2007р., договір про організацію проведення земельних торгів від 26.04.2007р. та додаткова угода до нього 31 від 10.06.2007р. діють у повному обсязі.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України всі землі в межах відповідних населених пунктів є комунальною власністю.

Згідно ст. 143 Конституції України, ст. 12 та перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів відносяться до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Набуття права власності та права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється відповідно до законодавства України.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) визначає єдиний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування та відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону про ліцензування, до приведення законодавства у відповідність із Законом про ліцензування, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підлягає ліцензуванню діяльність з проведення земельних торгів.

Статтею 8 Закону про ліцензування визначаються вимоги до Ліцензійних умов.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до встановлених для цього виду ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (яким відповідно до абзацу 3 пункту 1 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. № 667 (667-2007-п) , є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва) та органу ліцензування, визначеного Кабінетом Міністрів України ( ч. 5 ст. 8 вказаного Закону).

Суди дійшли до правомірного висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин не було чинних ліцензійних умов для діяльності з проведення земельних торгів.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону про ліцензування - органом ліцензування є орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Також, відповідно до статті 4 Закону про ліцензування, реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених норм Закону про ліцензування, постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" (1698-2000-п) було затверджено Перелік органів ліцензування.

В зазначеному акті на момент виникнення спірних правовідносин також було відсутнє визначення відповідного органу ліцензування.

Відсутні також були затверджені у встановленому порядку ліцензійні умови провадження відповідного виду діяльності (їх існування вимагається ст. 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). За таких умов діяльність із організації земельних торгів була унеможливленою, оскільки Закон вимагає ліцензії, а механізм її видачі відсутній.

Слід зазначити, що 22.02.2008 р. до п. 11 постанови Кабінету Міністрів № 90 від 14.11.2000 р № 1698 (1698-2000-п) "Про затвердження переліку органів ліцензування" були внесені зміни, яким графу видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню було викладено у наступній редакції: "проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів". Разом з цим, вказані зміни набрали чинності та опубліковані в Офіційному віснику України 11 березня 2008 р.

За таких обставин, на час проведення земельного аукціону 29.02.2008 р. за лотом № 11 орган ліцензування проведення земельних торгів не був відомий другому відповідачу, що виключало можливість отримання ним відповідної ліцензії на проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене, попередні судові інстанції дійшли до правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора про порушення другим відповідачем законодавства з питань ліцензування при проведенні земельного аукціону від 29.02.2008 р. за лотом № 11.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. права оренди земельної ділянки площею 1,4275 га була похідною від вимоги про визнання недійсним земельного аукціону від 29.02.2008 р. за лотом № 11, судами обґрунтовано було відмовлено у задоволенні цієї вимоги.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом з’ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданого апеляційного подання. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін та прокурора оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційне подання Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2008 року у справі № 29/199-08 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року у справі № 29/199-08 залишити без змін.