5002-20/3303-2012 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по обробці ґрунту та посіву озимих під врожай - 24.12.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Вертикаль Агро" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куртлушаєв М.І.) від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-20/3303-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" (пр. 60 лєт СССР, 3, кв.9,Мар''Янівка,Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97023)

до фермерського господарства "Вертикаль Агро" (вул. Сільська, 56,Мар''Янівка,Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97023)

про стягнення 31364,51 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" звернулось з позовом до фермерського господарства "Вертикаль Агро" про стягнення 31364,51 грн., з яких основний борг у розмірі 28463,51 грн., пеня у розмірі 2901,00 грн., просив також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. і судові витрати у розмірі 1609,50 грн. Вимоги обґрунтовані положеннями статей 901 Цивільного кодексу України, 203-232 Господарського кодексу України (436-15) та мотивовані невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №1/10-09 від 01 жовтня 2009 року щодо своєчасної оплати робіт по обробці ґрунту та посіву озимих під врожай 2010 року на площі 40 га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-20/3303-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Вертикаль Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" суму боргу за договором у розмірі 28463,51 грн. та 1609,50 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фермерське господарство "Вертикаль Агро" звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника апеляційної скарги, договір, на підставі якого заявлено позов є неукладеним у зв'язку з тим, що сторонами не був встановлений строк його дії; позивачем на вимогу пункту 4.2 договору не був виставлений рахунок для сплати наданих послуг, доказів отримання рахунку суду не представлено. Отже, підстави для виникнення господарсько-правової відповідальності перед позивачем у відповідача відсутні.

Також, за твердженням заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції при задоволенні позову частково на вимогу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України повинен був стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1373,08 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2012 року скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 24 грудня 2012 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Волков К.В.

У судовому засіданні 24 грудня 2012 року представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, що не з'явився.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 жовтня 2009 року між фермерським господарством "Вертикаль Агро"(замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро"(виконавець) був укладений договір про надання послуг № 1/10-09, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по обробці ґрунту та посіву озимих під врожай 2010 року на площі 40 га.

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили строк виконання робіт -жовтень 2009 року.

Розділом 2 договору сторони встановили вартість послуги за виконані роботи склала 28 463,51 грн., у томі числі ПДВ у розмірі 4743,92 грн. Умовою оплати є акт виконаних робіт.

Суд першої інстанції встановив, що акт виконаних робіт за договором № 01/10-09 від 01 жовтня 2009 року складено між фермерським господарством "Вертикаль Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" після виконаних робіт підписано уповноваженими особами сторін, скріплено їх печатками, загальна вартість виконаних робіт склала 28 463,51 грн., у тому числі ПДВ -4743,92 грн., при цьому сторони претензій відносно якості виконаних робіт не мали.

На виконання пункту 4.2 договору позивачем був виставлений рахунок №4 від 01 жовтня 2009 року на оплату послуги по обробці ґрунту відповідно до договору №01/10-09 від 01 жовтня 2009 року на загальну суму 28463,51 грн., у тому числі ПДВ -4743,92 грн. На підставі цього рахунку товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" виписало податкову накладну 01 листопада 2009 року фермерському господарству "Вертикаль Агро" на оплату послуг по обробці ґрунту та посіву озимих під врожай 2010 року відповідно до акту виконаних робіт.

Наявність у відповідача заборгованості та невиконання ним зобов'язання зі своєчасної сплати послуг по обробці ґрунту та посіву озимих під врожай 2010 року стало підставою для звернення позивача до господарського суду.

Позовні вимоги судом першої інстанції задоволені частково з огляду на обґрунтованість вимог зі стягнення суми виконаних робіт та безпідставність нарахування суми пені, з огляду на відсутність у договорі домовленостей щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

У відповідності до умов укладеного сторонами договору №1/10-09 за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в пункті 2.2 договору встановили спеціальний порядок оплати послуг, а саме передбачили, що Замовник приймає від Виконавця виконані послуги за актом виконаних робіт та сплачує їх на підставі рахунку (пункт 4.2 договору).

Так, на виконання умов договору №01/10-09 від 01 жовтня 2009 року сторонами був підписаний та скріплений печатками акт виконаних робіт на загальну суму-28 463,51 грн., у тому числі ПДВ -4743,92 грн., при цьому сторони претензій відносно якості виконаних робіт не мали. 01 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" виписав рахунок № 4, а 01 листопада 2009 року виписав податкову накладну, яка відноситься до первісних бухгалтерських документів, з посиланням на дату і номер договору, форму розрахунків та обсяг наданих послуг.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем зі свого боку були виконанні всі умови договору, а за умови відсутності доказів сплати вказаної суми відповідачем, вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Стосовно вимог позову про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2901,00 грн. з врахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.10.2009-01.04.2010 суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині з посиланнями на приписи статті 547 Цивільного кодексу України, оскільки сторони у договорі не передбачили забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.

Перевіряючи правомірність вимог заявленого позову про відшкодування коштів за надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн., господарським місцевим судом вірно прийнято до уваги положення статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) щодо оплати послуг адвоката у господарському процесі. Отже, дійсно, оскільки представник позивача Трунько Д.В. не надано суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, то витрати з оплати його послуг згідно наведених норм не підлягають стягненню з відповідача як судові витрати.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що договір сторін є неукладеним з огляду на не встановлення строку його дії, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки сторони у договорі про надання послуг № 1/10-09 від 01 жовтня 2009 року у пункті 1.2 встановили строк виконання робіт, а саме жовтень 2009 року, позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання у встановлений договором строк, що не заперечується відповідачем то, в даному випадку, строк дії договору є тотожнім строку виконання робіт. Отже, з аналізу договору вбачається, що сторони у договорі передбачили всі істотні умови, які притаманні договору про надання послуг, в тому числі і строк його дії, тому вважати його неукладеним підстав не вбачається.

Відносно доводів скаржника про неотримання ним рахунку для сплати наданих позивачем послуг, судова колегія зазначає, що згідно пункту 2.2 укладеного сторонами договору умовою оплати є підписаний акт виконаних робіт, до того ж витрати з оплати за вказаним договором включені самим фермерським господарством "Вертикаль Агро" до податкової накладної від 01.11.2009 року (а.с.56). Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати твердження відповідача про неотримання рахунку обгрунтованими. Крім того, згідно пояснень представника позивача, рахунок на оплату надавався відповідачеві одночасно з текстом підписаного договору на виконання робіт, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Ківі Агро" в частині стягнення суми заборгованості за договором №1/10-2009 від 01.10.2009 року судом задоволені правомірно.

Щодо тверджень відповідача про невірний розподіл судом судових витрат, судова колегія зауважує, що відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" мінімальний розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позову майнового характеру складає 1609,50 грн., яка й була сплачена позивачем при зверненні до суду.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 28463,51 грн. задоволено, а також враховуючи приписи частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, судова колегія погоджується з розподілом судових витрат, здійсненим господарським судом першої інстанції при постановлені рішення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевим господарським судом прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, отже підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення -без змін.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Вертикаль Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-20/3303-2012 залишити без змін.

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Ківі Агро" (пр. 60 лєт СССР, 3, кв.9,Мар''Янівка,

Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97023)

2. Фермерське господарство "Вертикаль Агро" (вул. Сільська, 56,Мар''Янівка,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97023) з повідомленням