5011-24/526-2012 Про визнання продовженим договору оренди окремого індивідуально визначеного майна - 20.12.2012 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» задоволено. Визнано продовженим договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна: будівлі складу-модуля, свердловини (скважини), огорожі (частини) 70 м, воріт металевих запасних, від 10.10.2003, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» на той же строк, та на тих же умовах, а саме - до 10.10.2015. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині вимоги позивача вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна: будівлі складу-модуля, свердловини (скважини), огорожі (частини) 70м, воріт металевих запасних, між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс», на умовах, викладених у прохальній частині позову - припинено на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» з державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 20.12.2012, представники сторін надали пояснення стосовно предмету спору.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

10.10.2003 між Фондом державного майна України (далі - відповідач, орендодавець) Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» (далі - позивач, орендар) укладено договір оренди № 752 окремого індивідуально визначеного майна (далі - договір).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено печатками, що свідчить про узгодженість між останніми всіх його умов.

Як визначено п. 1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає окреме індивідуально визначене майно за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, склад якого визначено в акті приймання - передачі.

Відповідно до зазначеного акту приймання-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна входять наступні інвентарні об'єкти: будівля складу-модуля, свердловина (скважина), огорожа (частина) 70 м, ворота металеві запасні.

Розділом 2 (п.п. 2.1-2.4) сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна, розмір орендної плати, порядок її сплати, умови її перегляду (розділ 3, п.п. 3.1-3.5), використання амортизаційних відрахувань (розділ 4, п. 4.1), обов'язки орендаря, зокрема обов'язок повернення майна у разі припинення договору (розділ 5, п.п. 5.1-5.8), права орендаря (розділ 6, п.п. 6.1-п. 6.5), зобов'язання орендаря (розділ 7, п. 7.1), права орендодавця (розділ 8, п.п. 8.1-8.4), відповідальність сторін (розділ 9, п. 9.1), форс-мажорні обставини (розділ 11, п.п. 11.1, 11.2).

Згідно з п. 10.1 договору, строк його дії встановлено з 10.10.2003 по 10.10.2009 строком на 6 років.

Відповідно до п. 10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

10.10.2003 між відповідачем - Фондом державного майна України та позивачем - ТОВ «Промінь-Плюс» підписано Акт приймання-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна, який затверджено Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору № 752 окремі інвентарні об'єкти за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, а саме: будівлю - складу модуля (інв. № 11904, 1964 р.в., експертною вартістю 616200,00 грн.),свердловину (скважину) (б/н, 1984 р.в., експертною вартістю 7 990,00 грн.), огорожі (частини) 70м (інв. № 11918/2, 1965 р.в., експертною вартістю 8 180,00 грн.), ворота металеві запасні (інв. № 11915, 1965 р.в., експертною вартістю 1 190,00 грн.).

Крім того сторонами договору № 752 узгоджено Розрахунок орендної плати, згідно якого орендна плата за базовий місяць оренди окремо визначених інвентарних об'єктів, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16, складає 5 311,34 грн. (базовий місяць - вересень 2003 року, орендна ставка 10%).

05.12.2007 між відповідачем - Фондом державного майна України, як орендодавцем, та позивачем - ТОВ «Промінь-Плюс», як орендарем, було укладено додаткову угоду № 705 до договору № 752 (далі - додаткова угода № 705), яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками юридичних осіб, відповідно до умов якої сторони узгодили, що річна орендна плата за використання нерухомого державного майна встановлюється на рівні 15 % від вартості за незалежною оцінкою і застосовується з 01.01.2007; відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною договору оренди (п. 1).

Як визначено пунктом 2 додаткової угоди № 705, сторони погодили у пункті 3.1 розділу 3 «Орендна плата» замінити слова та цифри «Базовий місяць оренди (вересень 2003 року) 5 311,34 грн.» на слова та цифри «Базовий місяць оренди (червень 2007 року) 12 018,37 грн.».

Відповідно до узгодженого розрахунку орендної плати за базовий місяць перерахунку індивідуально визначеного майна, орендна плата за січень 2007 року з урахуванням 10% орендної ставки погоджена сторонами в розмірі 7 731,07 грн. (без ПДВ), за січень 2007 року з урахуванням 15% орендної ставки - в розмірі 11 596,61 грн. (без ПДВ), за січень 2007 року з урахуванням 15% орендної ставки - в розмірі 12 018,37 грн. (без ПДВ).

Згідно з наданими позивачем копіями платіжних доручень за період з жовтня 2003 року по липень 2009 року, позивачем сплачувались орендні платежі за оренду майна по договору № 752 та додатковій угоді № 705, а також платіжними дорученнями № 158 від 17.10.2012 на суму 240 000,00 грн. та № 111 від 30.08.2012 на суму 100 000,00 грн. здійснив на користь відповідача платежі з призначенням «за оренду іншого державного майна, № 752 від 10.10.2003» за період користування майном з серпня 2009 по лютий 2012.

Відповідно до листів позивача № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 на ім'я Фонду державного майна України, останній, посилаючись на ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та на те, що строк дії договору № 752 спливає 10.10.2009, просив продовжити строк дії вказаного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, 2 примірника якої направлено разом з вказаними листами.

Фонд державного майна України листом № 10-16-11096 від 30.07.2009 повідомив ТОВ «Промінь-Плюс» про те, що строк дії договору № 752 закінчується 10.10.2009 і оскільки позивачем, як орендарем не виконується належним чином умови договору № 752, Фонд не продовжує строк дії вказаного договору, у зв'язку з чим вимагає погасити борг з орендної плати в сумі 60 976,30 грн., 3 452,97 грн. пені.

Статтею 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на 10.10.2009) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В матеріалах справи містяться засвідчені копії наступних листів:

- лист-претензія від 25.02.2009 № 10-25-2557 про сплату позивачем заборгованості по договору № 752;

- лист від 30.07.2009 № 10-16-11096, в якому відповідач зазначав про те, що строк дії Договору № 752 закінчується 10.10.2009 і оскільки позивачем, як орендарем не виконується належним чином умови договору № 752, Фонд не продовжує строк дії вказаного договору, у зв'язку з чим вимагає погасити борг з орендної плати в сумі 60 976,30 грн., 3 452,97 грн. пені;

- факсограму від 29.10.2009 № 10-16-15760, про те, що строк дії договору № 752 закінчився 10.10.2009, у зв'язку з чим позивачу необхідно надати до Фонду кандидатури для участі в комісії по проведенню інвентаризації та оцінки майна для підписання сторонами акту приймання - передавання;

- лист від 13.11.2009 № 10-16-16568, в якому відповідач зазначав про те, що строк дії договору № 752 закінчився 10.10.2009, відповіді на факсограму ним не отримано, у зв'язку з чим направити до Фонду кандидатуру для участі в комісії по проведенню інвентаризації та оцінці майна.

Положеннями п. 10.5 договору сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач у своєму відзиві на позов наголошував на тому, що він листами від 31.07.2009 № 10-16-11096, факсограмою від 29.10.2009 № 10-16-15760, листом від 13.11.2009 № 10-16-16568 повідомляв позивача про те, що строк дії договору № 752 закінчився 10.10.2009, у зв'язку з чим він просив повернути орендоване майно.

Як встановлено судом першої інстанції, лист-претензія від 25.02.2009 № 10-25-2557 про сплату позивачем заборгованості по договору № 752, направлений на ім'я позивача на адресу 01001 м. Київ, вул. Городецького, 17/1, про що свідчить опис вкладеного у цінний лист, а факсограма від 29.10.2009 № 10-16-15760 направлена позивачу на адресу бул. Шевченка, 35, ет. 7, без зазначення які саме уповноважені посадові особи позивача її отримали, як і лист від 13.11.2009 № 10-16-16568.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Місцезнаходженням позивача станом на 10.10.2009 значилась адреса: 03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, літ. А, але належних і допустимих доказів того, що відповідний лист від 13.11.2009 № 10-16-16568 та факсограма від 29.10.2009 № 10-16-15760 були направлені відповідачем позивачу за адресою його юридичного місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру.

Листом-претензією від 25.02.2009 № 10-25-2557 відповідач просив позивача погасити наявну заборгованість за договором № 752, жодних вимог про припинення договору № 752 -вказаний лист не містить, а лист від 13.11.2009 № 10-16-16568 складено відповідачем вже після спливу строку, встановленого п. 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідь на лист відповідача від 30.07.2009 № 10-16-11096 щодо відсутності наміру продовжувати строк дії договору, позивач надіслав листи № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 на ім'я Фонду державного майна України, в яких, посилаючись на ч. 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та на те, що строк дії договору № 752 спливає 10.10.2009, просив продовжити строк дії вказаного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, 2 примірника якої направлено разом з вказаними листами.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію, а відтак, листи позивача № 18 від 02.09.2009 та № 20 від 09.09.2009 у розумінні вказаної статті є відповіддю позивача про відмову від одержаної пропозиції припинити договір № 752 і містить згоду укласти договір оренди на інших умовах, про що позивачем разом з вказаними листами направлено відповідачу примірники додаткової угоди.

Господарський суд міста Києва вірно відхилив як необґрунтовані твердження відповідача щодо несвоєчасності сплати позивачем орендних платежів, оскільки вказана обставина є підставою для настання наслідків, обумовлених законом щодо несвоєчасного виконання зобов'язання, зокрема нарахувань штрафних санкцій.

Сторонами не надано доказів припинення строку дії договору № 752 у встановленому порядку, зокрема передбаченому п. 10.5 Договору та п. 2 статті 17 «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на 10.10.2009), в той час як позивач продовжує користуватися орендованим майном та виконує обов'язки орендаря, зокрема щодо сплати орендної плати, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями за період з листопада 2003 року по липень 2009, а також № 158 від 17.10.2012 на суму 240 000,00 грн. та № 111 від 30.08.2012 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу «за оренду іншого державного майна, № 752 від 10.10.2003», отже, суд дійшов висновку, що договір оренди № 752 є продовженим на той же строк, тобто до 10.10.2015 та на тих же умовах, з урахуванням додаткової угоди № 705.

Також відповідач посилався на рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566, яким було задоволено позов Фонду державного майна України, а саме: зобов'язано ТОВ «Промінь-Плюс» повернути орендоване державне майно, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16 в порядку, визначеному Договором № 752 окремого індивідуально визначеного майна -суд відхиляє вказані твердження як необґрунтовані та безпідставні з огляду на нижченаведене.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 було задоволено позов Фонду державного майна України, а саме: зобов'язано ТОВ «Промінь-Плюс» повернути орендоване державне майно, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 16 в порядку, визначеному договором № 752 окремого індивідуально визначеного майна.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки дія договору № 752 припинилась і ТОВ «Промінь-Плюс» втратив статус орендаря, у зв'язку з чим у останнього наявний обов'язок повернути об'єкт оренди у визначеному договором порядку.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 в справі № 11/566 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 в справі № 11/566 було задоволено заяву ТОВ «Промінь-Плюс» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 по справі № 11/566, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011, в позові Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-Плюс» про повернення майна та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 мотивовано тим, що ТОВ «Промінь-Плюс» на спростування позовних вимог позивача про невикористання орендованого майна за призначенням, згідно договору оренди № 752 окремого індивідуально визначено майна від 10.10.2003, надав суду належні та допустимі докази про використання орендованого майна за призначенням та його страхування. Судом встановлено, що договір оренди № 752 від 10.10.2003 укладений між Фондом державного майна України та ТОВ «Промінь-Плюс» виконувався належним чином, ТОВ «Промінь-Плюс» здійснював господарську діяльність та застрахував орендоване майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 03.05.2012 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 в справі № 11/566 повернуто скаржнику (ФДМУ) без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 у зв'язку з пропуском встановленого законом строку, повернуто Фонду державного майна України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 03.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 (за нововиявленими обставинами) в справі № 11/566 залишено без змін. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі № 11/566 набрало законної сили, доказів його оскарження в касаційному порядку не надано.

У відповідності до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Серед іншого позивач в своїх вимогах просить вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна на викладених ним умовах.

Господарський суд міста Києва, керуючись нормами чинного законодавства України, дійшов вірного висновку стосовно того, що предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, провадження у справі в частині вимоги позивача вважати укладеним договір оренди окремого індивідуально визначеного майна викладених позивачем на умовах -підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.