32/5005/15668/2011 Про стягнення заборгованості по орендній платі - 13.12.2012 Прийняття

Приватне підприємство "Юридична агенція "Магістр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог вх. №6 від 05.07.2012р., вх. №9 від 10.09.2012р.) заборгованість в сумі 157 734 грн. 60 коп., яка складається з: 126 385 грн. 93 коп. - заборгованість по орендній платі, 23 951 грн. 54 коп. -інфляційні втрати, 7 397 грн. 13 коп. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору оренди приміщення №1 від 21.11.08р., укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 (первісний кредитор), право вимоги по якому перейшло від первісного кредитора до позивача (нового кредитора) на підставі договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.2009р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.10.2010р. № 22).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012р. у справі №32/5005/15668/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, приватне підприємство "Юридична агенція "Магістр" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

21.11.08р. гр. ОСОБА_3 (орендодавець) та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі директора Хмельницької філії "ПриватБанку" гр. ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 07.05.04 р. за р №1814 (орендар) підписано договір №1 оренди приміщення, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 29, має загальну площу 151,3 кв. м., та належить орендодавцеві на підставі договору купівлі -продажу від 14 вересня 2004 року, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №3180. Вартість приміщення, що передається в оренду становить 170 000 грн. без ПДВ (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору приміщення передається орендодавцем та приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

Орендна плата підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з розрахунку 70 грн. без ПДВ за 1 кв.м., що у цілому складає 10 591 грн. без ПДВ (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення засвідчується актом здачі -приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі -приймання.

Згідно до п. 5. 2 договору приміщення та інше майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здачі -приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і набирає чинності з 21 листопада 2008 року та діє до 21 жовтня 2011 року.

До позовної заяви позивачем було додано акт здачі -приймання приміщення до договору №1 оренди приміщення (датований 21.11.08р.), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв за договором №1 оренди приміщення від 21 листопада 2008 року у користування приміщення загальною площею 151,3 кв.м. для розміщення підрозділу банку, яке розташоване за адресою: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 29. В результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані, придатне для використання за призначенням, вказаному у п. 1.4 договору оренди. Акт здачі -приймання підписано представниками сторін, підписи скріплено печатками (т. 1. а.с. 11; т. 2, а.с. 14).

22.12.09р. між приватним підприємством "Юридична агенція "Магістр" (новий кредитор) та гр. ОСОБА_3 (первісний кредитор) укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає всі права та вимоги з приводу стягнення з ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по орендній платі згідно договору №1 оренди приміщення від 21.11.08р. новому кредитору, а новий кредитор приймає усі ці права та вимоги. Відповідно до п. 2 цього договору новий кредитор займає місце первісного кредитора у договорі №1 оренди приміщення від 21.11.08р., який укладено первісним кредитором з ЗАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з п. 3 договору до прав, які переходять новому кредитору, належать, зокрема (але не виключно), право на стягнення заборгованості з ЗАТ КБ «ПриватБанк»по орендній платі згідно з договором №1 оренди приміщення від 21.11.08 р. (т. 1, а.с. 16).

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності самого факту передачі приміщення, що спростовується наявними у справі доказами.

Так, у матеріалах справи міститься як оригінал акту здачі-приймання приміщення орендодавця від 21.11.2008р. (т. 1, а.с. 11), з якого вбачається прийняття відповідачем спірного приміщення у користування, так і копія підписаного ОСОБА_3 акту здачі-приймання, в якому не заповнено число та місяць такої передачі, не вказано реквізити договору, якого цей акт стосується.

Колегія суддів вважає, що неповне оформлення примірнику акту здачі-приймання, наданого відповідачем, не спростовує факту його передачі за умови, що має місце належним чином оформлений та підписаний уповноваженими сторонами акт орендодавця.

Як вбачається із тексту акту здачі-приймання приміщення до договору №1 оренди приміщення від 21.11.2008р. з боку відповідача акт підписано директором Хмельницької філії «ПриватБанку» ОСОБА_4, який діяв у відповідності до Статуту, Положення про філію та на підставі довіреності №4178 від 16.05.2007р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 16.05.2007р. №4366.

Належно завірена копія вказаної довіреності на виконання ухвали господарського суду надана відповідачем до матеріалів справи разом з клопотанням від 04.09.2012р. (т.4, а.с. 83).

Як вбачається з матеріалів справи, договір №1 оренди приміщення від 21.11.2008р. від імені ЗАТ КБ «ПриватБанк»підписаний директором Хмельницької філії «ПриватБанку»ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, Положення про філію та довіреності від 07.05.2004р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №1814. При цьому зазначена довіреність видана строком на три роки і діє до 07.05.2007р.

Положенням про Хмельницьку філію публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", зокрема, в п. 5.1. розділу 5 «Органи управління», встановлено, що загальне керівництво і контроль за діяльністю філії здійснює правління банку в межах повноважень, що передбачені статутом банку; керівництво поточною діяльністю філії, згідно з відповідно оформленою довіреністю банку, здійснює директор, який очолює філію і несе особисту відповідальність за виконання покладених на нього завдань та функцій.

Згідно пункту 1 частини 1 ст. 248 Цивільного кодексу представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 7.1. договору оренди №1 від 21.11.08р. останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і набирає чинності з 21.11.08р.

Пунктом 3.2. вказаного договору визначений трьохденний строк виконання цього обов'язку, а пунктом 6.4 цього договору - відповідальність орендодавця за несвоєчасну передачу приміщення у вигляді штрафу.

Таким чином, із умов договору оренди №1 від 21.11.08р., випливає, що він є укладеним з моменту його підписання сторонами і з цього моменту у сторін виникають визначені договором права та обов'язки.

Твердження відповідача про неукладеність договору оренди приміщення №1 від 21.11.2008р. є невірним з огляду на таке.

Договір оренди відповідає вимогам ст. 284 Господарського кодексу України, оскільки в ньому містяться такі істотні умови, як:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) - п. 1.2., 1.3. договору;

- строк, на який укладається договір оренди - п. 7.1. договору;

- орендна плата з урахуванням її індексації - п. 2.2. договору;

- порядок використання амортизаційних відрахувань - п. 7.6. договору;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу - ч. ч. 4, 6 п. 4.2 договору, розділ 5 договору.

Як випливає із листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 (v1642600-11) «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова від 25.06.2013 №7/221-09). Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2011р. по справі №7/221-09.

Договір оренди виконувався сторонами, що підтверджується підписаним актом здачі-приймання приміщення від 21.11.08р., тобто, сторони вчинили конклюдентні дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання, а отже правочин вважається схваленим у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 241 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або в строк, встановлений договором найму.

Загальні умови укладання договорів наведені у главі 53 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до яких договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 Цивільного кодексу України). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ст. 640 Цивільного кодексу України).

Вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди встановлені ст. 793 Цивільного кодексу України. Частиною 2 ст. 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 794 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, що підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи ту обставину, що строк договору оренди приміщень №1 від 21.11.08р. становив 2 роки 11 місяців (про що було зазначено в ухвалі Вищого господарського суду України від 17.04.12р. про виправлення описки у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011р. по справі №13/315-10), то він повинен був укладатися у простій письмовій формі та не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (договір оренди №1 від 21.11.08р.) було правомірно вчинено у простій письмовій формі, то і договір про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.09р., укладений між приватним підприємством "Юридична агенція "Магістр" (новий кредитор) та гр. ОСОБА_3 (первісний кредитор), мав бути укладений у простій письмовій формі та не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Під час нового розгляду справи господарським судом було з'ясовано, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати лише за строк, що передує договору купівлі-продажу орендованих приміщень від 19.11.2009р. (укладеному між ОСОБА_3 та фізичними особами ОСОБА_9 та ОСОБА_10.). Тобто в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, як від ОСОБА_3 до приватного підприємства "Юридична агенція "Магістр" (новий кредитор), так і від ОСОБА_3 до фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (нові власники приміщення).

Таким чином доводи відповідача про безпідставність заявлених позивачем вимог спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20.07.2011р. по справі №4537/11, згідно якого, як зазначає відповідач, встановлено, що у період дії договору оренди №1 від 21.11.2008р. приміщення за адресою: АДРЕСА_1 орендувалося іншим орендарем, а саме ОСОБА_11, як на преюдицію в цій справі, є безпідставним, оскільки судом розглядався трудовий спір, з'ясовувалися наявність в діях ОСОБА_12 дисциплінарного проступку, дотримання порядку, строків та законності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відносини щодо договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_11 та іншими орендарями не були предметом спору і судом не вирішувалися, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Хмельницької обл. від 01.02.2012р. по справі №22 ц-59.

Таким чином, відсутні докази, з яких випливав би факт передачі спірного приміщення іншій особі за час дії договору у спірний період.

На заперечення відповідача щодо неукладеності договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.2009р. за підстав відсутності підписаного сторонами додатку до договору, яким встановлено розмір винагороди за відступлення права вимоги, позивачем надано до апеляційного господарського суду оригінал додатку №1 до вказаного договору та його копію, направлену факсовим зв'язком, яка долучена до матеріалів справи. Оригінал додатку №1 оглянуто у судовому засіданні та повернуто на адресу позивача згідно його прохання, викладеного у листі №14 від 05.12.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотною умовою договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.2009р. є розмір винагороди за відступлення права вимоги, який сплачується новим кредитором первісному кредитору.

У п. 4 договору вказано, що цей договір є відплатним. Сторони досягли згоди щодо оплати первісному кредитору, яка визначається у відсотках від суми грошових коштів (іншого майна), що реально будуть стягнуті новим кредитором із ЗАТ КБ «ПриватБанк». Розмір відсотку, про який сторони домовилися, вказаний в додатку до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.2009р., сторони встановили цей розмір, який складає 94% від суми грошових коштів (іншого майна), що реально будуть стягнуті новим кредитором із ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Також відхиляються додаткові заперечення відповідача щодо кваліфікації договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.12.2009р. як договору факторингу і наявності підстав для визнання вказаного договору недійсним з моменту вчинення.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Договір факторингу є різновидом договору про відступлення права вимоги, і який характеризується метою його укладання, а саме, -фінансування під відступлення права грошової вимоги та платою за таке фінансування.

Для кваліфікації договору про відступлення права вимоги як договору факторингу, є необхідним встановлення такої мети, яка може мати місце лише у випадку надання такого фінансування. У зв'язку із цим законодавець і встановлює вимогу про те, що фактором може бути лише фінансова установа.

Матеріалами справи не встановлено фінансування позивачем первісного кредитора. У пункті 4 договору вказано, що цей договір є відплатним. Сторони досягли згоди щодо оплати первісному кредитору, яка визначається у відсотках від суми грошових коштів (іншого майна), що реально будуть стягнуті новим кредитором із ЗАТ КБ «ПриватБанк». Розмір відсотку, про який сторони домовилися, вказаний в додатку №1 до цього договору і становить 94% від суми грошових коштів (іншого майна), що реально будуть стягнуті новим кредитором із ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Вимоги статті 525 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами з оренди, які регулюються нормами законодавства про оренду, в тому числі параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) .

Ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. З огляду на умови договору, строк оплати орендної плати є таким, що настав. Доказів внесення орендної плати відповідач не надав.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 126 385 грн. 93 коп. за період з 01.12.2008р. по 31.12.2009р. підлягають задоволенню.

З урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, поданого до господарського суду листом №9 від 10.09.2012р. (т. 4, а.с. 85-89), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 11.12.2008р. по 15.08.2011р. в сумі 23699 грн. 58 коп. та 3% річних в сумі 7397 грн. 13 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги по стягненню інфляційних втрат в сумі 23699 грн. 58 коп. та 3% річних в сумі 7397 грн. 13 коп. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 6000 грн. судових витрат за оплату послуг адвоката, які підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98р. №02-5/78 (v5_78800-98) (із змінами і доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 (v1270600-04) судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги в господарському процесі від 05.07.2012р., укладений між адвокатом ОСОБА_1 та приватним підприємством "Юридична агенція Магістр", відповідно до п. 1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у спорі з публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги. Відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.08.2012р. (а.с. 77, т. 4) до договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 05.07.2012р., встановлено, що загальна вартість послуг складає 40000 грн. без ПДВ, - фактично сплачено за послуги 6000 грн. (без ПДВ). Вищевказана сума була перерахована платіжним дорученням №0000000017 від 28.08 2012р. (а.с. 76, т. 4) на користь ОСОБА_1, призначення платежу -оплата правової допомоги в господарському процесі по справі №32/5005/15668/2011 згідно договору від 05.07.2012р., без ПДВ.

Стосовно посилань відповідача, на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. у справі №13/315-10 (виданого на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010р. №13/315-10, яке набрало законної сили 20.06.2011р.), в рамках виконавчого провадження Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, та стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь приватного підприємства "Юридична агенція "Магістр" загальної суми заборгованості в розмірі 154 327 грн. 45 коп., то відповідач має право звернутися за поверненням стягнутої суми відповідно приписів діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична агенція "Магістр" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012р. у справі № 32/5005/15668/2012 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ на користь приватного підприємства "Юридична агенція Магістр" м. Хмельницький заборгованість з орендної плати у сумі 126 385 грн. 93 коп., інфляційні втрати у сумі 23 951 грн. 54 коп., 3 % річних у сумі 7 397 грн. 13 коп., вартість послуг адвоката у сумі 6000 грн., витрати на оплату державного мита у сумі 1 577 грн. 34 коп., витрати на оплату інформаційно -технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.