ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                         IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     22 травня 2007 року  м. Київ
     Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого
     Кривенка В.В.,
 
     суддів:
     Гусака М.Б.,
     Самсіна I.Л.,
 
     Маринченка В.Л.,
     Терлецького О.О.,
 
     Панталієнка П.В.,
     Тітова Ю.Г.,
     розглянувши  в  порядку  письмового  провадження  справу   за
позовом  прокурора  Чуднівського  району  Житомирської  області  в
інтересах  держави  в  особі  Чуднівської  міжрайонної   державної
податкової  інспекції,  управління  Пенсійного  фонду  України   в
Чуднівському районі Житомирської області до селянсько-фермерського
господарства  "Урожай"  про  стягнення  недоїмки   за   страховими
внесками та пені,
     в с т а н о в и л а :
     У липні 2004 року прокурор Чуднівського  району  Житомирської
області  звернувся до суду  з  позовом  до  селянсько-фермерського
господарства  "Урожай"  про  стягнення  недоїмки   за   страховими
внесками та пені.
     Рішенням  господарського  суду  Житомирської  області  від  1
листопада 2004 року позов задоволено частково.
     Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 23
червня 2005 року  у  зв'язку  із  відмовою  прокурора  від  позову
провадження у справі закрито.
     Управління Пенсійного фонду  України  в  Чуднівському  районі
Житомирської   області   подало   касаційну   скаргу   до   Вищого
адміністративного суду України.
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21  вересня
2006 року у відкритті касаційного провадження за вказаною  скаргою
відмовлено.
     У скарзі управління Пенсійного фонду України  в  Чуднівському
районі Житомирської області порушується питання  про  перегляд  за
винятковими    обставинами    та    скасування    ухвали    Вищого
адміністративного суду  України  від  21  вересня  2006  року.  На
обгрунтування  неоднакового  застосування  норм   права   скаржник
посилається  на  невідповідність  оскаржуваної   ухвали   рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм  процесуального
права в аналогічних справах.
     Вирішуючи питання про усунення  розбіжностей  у  застосуванні
касаційним судом одних й тих  самих  норм  права,  колегія  суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду  України
виходить з нижченаведеного.
     Відмовляючи  у  відкритті  касаційного   провадження,   Вищий
адміністративний суд України послався на те, що даний  спір  не  є
публічно-правовим,   а   тому   не   належить    до    компетенції
адміністративних   судів   і   підлягає   вирішенню   в    порядку
господарського судочинства.
     Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи  з
нижчевикладеного.
     Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         компетенція
адміністративних судів України поширюється, в тому числі, на спори
за   зверненням   суб'єкта   владних   повноважень   у   випадках,
встановлених законом.
     Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , справа
адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча
б однією зі сторін  є  орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
     Визначення управлінь  Пенсійного  фонду  України  в  районах,
містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють
владні управлінські функції, випливає з Положення  про  управління
Пенсійного фонду України в районах, містах  і  районах  у  містах,
затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 
 ( z0442-02 ) (z0442-02)
           від 30 квітня 2002 року.
     Разом з тим, відповідно до пункту 2.1  зазначеного  Положення
основними завданнями управління є:
     1) облік  платників страхових внесків на  загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та  збору  на  обов'язкове  державне
пенсійне  страхування  (далі  -  страхові  внески),  збирання   та
акумулювання в районі (місті) страхових внесків та  інших  коштів,
призначених для пенсійного  забезпечення,  повного  і  своєчасного
фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги  на  поховання  та
інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;
     2) забезпечення  призначення  і  виплати пенсій, допомоги  на
поховання  та  інших  соціальних  виплат  відповідно  до   чинного
законодавства;
     3) ефективне використання коштів,  призначених для пенсійного
забезпечення, здійснення у  межах  своєї  компетенції  контрольних
функцій;
     4)   забезпечення    функціонування    в    районі    (місті)
автоматизованої  системи  персоніфікованого  обліку  відомостей  у
системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
     Відповідно  до  покладених  на   нього   завдань   управління
контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду
від  підприємств,  установ,  організацій  та  громадян,  збирає  у
встановленому порядку відповідну звітність, проводить  планові  та
позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів,  звітів
та  інших  документів  щодо  правильності  обчислення  та   сплати
страхових  внесків,  цільового   використання   коштів   фонду   в
організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
     Також   положенням    ст.    106    Закону    України    "Про
загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування"  ( 1058-15 ) (1058-15)
        
право приймати рішення про сплату недоїмки за страховими  внесками
надано саме територіальним органам Пенсійного фонду України.
     Отже, спір за участю управління Пенсійного фонду  України  та
суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості за  платежами
до Пенсійного фонду України є публічно-правовим, оскільки виник із
публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень,
зокрема органу виконавчої влади, що реалізовував у цих  відносинах
надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо
контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду.
     Крім того, до переліку публічно-правових  справ,  на  які  не
поширюється компетенція адміністративних судів, встановленого  ч.2
ст.17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , ця справа не відноситься.
     Відповідно  до  ст.  210  КАС   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
           Вищий
адміністративний суд України  переглядає судові  рішення  місцевих
та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд
касаційної інстанції.
     Таким  чином,  спір   за   участю   відповідного   управління
Пенсійного фонду України та суб'єкта господарювання про  стягнення
заборгованості  за  платежами  до  Пенсійного  фонду  України  має
вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.
     З огляду на викладене ухвала  Вищого  адміністративного  суду
України від 21 вересня 2006 року підлягає скасуванню, а  справа  -
направленню до суду касаційної інстанції для вирішення питання про
прийняття касаційної скарги.
     На підставі наведеного та керуючись статтями 241  -  243  КАС
України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія   суддів   Судової    палати    в
адміністративних справах Верховного Суду України
 
                      п о с т а н о в и л а:
     Скаргу управління Пенсійного  фонду  України  в  Чуднівському
районі Житомирської області задовольнити.
     Ухвалу Вищого адміністративного суду України від  21  вересня
2006 року скасувати, справу направити до Вищого  адміністративного
суду  України  для  вирішення  питання  про  прийняття  касаційної
скарги.
     Постанова  є  остаточною  і  не  може  бути  оскаржена,  крім
випадку,   встановленого   пунктом   2    статті    237    Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Головуючий      В.В. Кривенко
 
     Судді:  М.Б. Гусак
 
     В.Л. Маринченко
 
     П.В. Панталієнко
 
     I.Л. Самсін
 
     О.О. Терлецький
 
     Ю.Г. Тітов