47/176 Про стягнення заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії - 05.09.2011 Прийняття

Не погоджуючись з рішенням, відповідач1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, причина суду не відома, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність, оскільки у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням часу та місця розгляду справи .

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 16.01.2007 Банк та відповідач 1 уклали договір № 5/07, за умовами якого (з урахуванням додаткових угод до нього) Банк відкриває не відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію лімітом 1,5млн. доларів США, під 16% річних, строком повернення 31.03.2011р.

16.01.2007 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 5/07 сторонами укладено іпотечний договір, предметом іпотеки якого є земельні ділянки на території Перемозької сільради Борщагівського району Київської області, загальною площею 1,9979га., та комплекс будівель і споруд м’ясопереробного комбінату, що розташовані на земельних ділянках, площею 1443,2га. Майно належить ТОВ "Дюна" на праві власності Згідно додатків до іпотечного договору, які є його невід’ємними частинами, майно оцінено вартістю 4 800 000грн..

28.04.2010 відповідно до договору 05/07-2010/3 відповідач 2 поручився відповідати перед Банком за виконання зобов’язань відповідачем 1 за вищевказаним кредитним договором зі змінами та доповненнями.

05.11.2009 між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір №19/2009, за умовами якого Банк надає кредит лімітом 2 500 000 грн. під 28% річних, строком повернення до 04.11.2010 року. Пунктом 2.6 кредитного договору, сторонами визначена застава: основні засоби в кількості 53 одиниць вартістю 270 303,37 грн., транспортні засоби в кількості 10 одиниць вартістю 632 506,80 грн., а також порука фізичних осіб та відповідача 2.

Додатковими угодами до договору, сторони визначили процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 26%, строк повернення до 05.07.2011, строк сплати відсотків.

11.03.2010 позивач та відповідач 1 уклали договір № 07/2010 про відкриття мультивалютної кредитної лінії, за умовами якого Банк надає кредитні кошти лімітом 988 900доларів США, відповідно до додаткових угод до договору зі сплатою 16% річних, строком повернення до 31.03.2011р. Виконання зобов’язань забезпечене майном та договором поруки № 07/2010-03, укладеного 11.03.2010 року між Банком та відповідачем 2 .

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання кредитного договору № 19/2009 від 05.11.2009 та стягнення з відповідачів солідарно заборгованість за трьома кредитними договорами в суми що еквівалентна 16 641 016,46 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач 1 порушує умови кредитних договорів щодо повернення коштів, сплати відсотків за користування коштами, порушує графік внесення платежів. Вимоги банку щодо негайного виконання зобов’язань залишені без задоволення, враховуючи що відповідач 2 є поручителем відповідача 1, то заборгованість просить стягнути з відповідачів солідарно.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що договір підлягає розірванню, оскільки відсутня така істотна умова як розмір та порядок одержання відсотків за користування кредитними коштами., а оскільки відповідачем 1 умови договорів не виконуються, то відповідачі повинні відповідати перед Банком у солідарному порядку.

Заперечуючи проти рішення, відповідач 1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судом не витребувані документи, підтверджуючи право вимоги позивача, оскільки як вказано господарським судом, кредитні договори укладались з ВАТ "Торгівельно-фінансовий банк". Господарський суд безпідставно не залучив в якості третіх осіб фізичних осіб Мунтян О.М., Мунтян С.М., Мунтян М.М. яки також є поручителями за кредитними договорами, хоча рішення впливає на їх права та обов’язки. Справа розглянута у відсутність відповідачів незважаючи про поважність неявки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 (v_113600-10) "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи що відповідачі двічі не з’явились, доказів що б спростовували заявлені позовні вимоги та витребувані господарським судом документи не надали, то у апеляційної інстанції не має підстав для скасування рішення суду з викладених мотивів.

Щодо залучення до справи фізичних осіб поручителів, які не повідомлялись про розгляд справи, то колегія суддів вважає дані зауваження безпідставними в зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що фізичні особі Мунтян О.М., Мунтян С.М., Мунтян М.М. є учасниками товариств "Дюна" та "Українська група морепродуктів", займають керівні посади. Крім того, за їх підписами на адресу суду надсилались клопотання про відкладення, що свідчить про обізнаність щодо розгляду справи.

Верховний Суд України 07.10.2010 щодо Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин зазначив, що згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, за законом у даному випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем (іпотекодавцем тощо) за відповідним договором або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин).

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає, що рішення господарського суду впливає на права та обов’язки фізичних осіб, тому їх залучення в якості третіх осіб не є необхідністю з урахуванням того, що фізичні особи є засновниками товариств відповідачів у справі.

Відповідно до Статуту (а.с.172) ВАТ " Торгівельно-фінансовий банк "Контракт" (зареєстрований НБУ 29.04.05) рішенням загальних зборів акціонерів, змінив назву на ПАТ "Контракт". Таким чином, твердження апелянта на те, що господарський суд не з’ясував правомірність вимог саме ПАТ, не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.ст. 1049- 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у кредитора є право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі й від усіх боржників разом, і від будь-кого з них окремо; у разі, коли кредитор звернув вимогу лише до одного з боржників, але не одержав від такого боржника виконання обов'язку в повному обсязі, зобов'язання не припинилося й він має право вимагати від інших солідарних боржників недоодержане.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем 1 порушуються умови договорів стосовно внесення, відповідно до графіку, платежів, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, на вимоги Банка щодо усунення заборгованості, відповідач не реагує. Таким чином, стягнення заборгованості з відповідачів в солідарному порядку є правомірним.

За загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення і дії договору включно до моменту його розірвання, а також зберігає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання. Стягнення сум (відсотків) за статтею 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами.

За приписами ст. 10561 ЦК України (435-15) розмір процентів, узгоджений сторонами в договорі, може змінюватися, виходячи із різник факторів. Однак в будь-якому випадку така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору. Збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку не допускається. При цьому така заборона діятиме і у випадку, якщо сторони узгодили відповідну можливість банку змінювати проценти в односторонньому порядку в самому договорі. Така умова договору буде нікчемною. Враховуючи, що розмір і порядок одержання процентів є істотною умовою договору, позиція господарського суду щодо розірвання кредитного договору є правомірною.( Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) ).