Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 року по справі №8/5009/2614/11 позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"м. Дніпрорудне Запорізької області (далі –КП Дніпрорудненські теплові мережі") до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"м. Дніпрорудне Запорізької області (далі - ПП "ВКФ "Лад") про стягнення 9910 грн. 43 коп. основного боргу за договором № 184-т від 01.11.2003 р., 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів - задоволено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої апеляційні вимоги заявник мотивує нікчемністю договору №184-т від 01.11.03 року, оскільки останній не приведено у відповідність з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Крім того, відповідач звертає увагу апеляційного суду на відсутність детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог, нез’ясування судом першої інстанції методу розрахунку заборгованості, відсутність доказів надання відповідачу послуг з теплопостачання, що свідчить про необґрунтованість позову в цілому.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача висловився на підтримку доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні просили оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

Між КП Дніпрорудненські теплові мережі"(енергопостачальна організація ) та ПП "ВКФ "Лад"(споживач) 01.11.2003р. укладено договір № 184-т на постачання теплової енергії, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором (п.1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах відповідно до Додатку №3 до даного договору, що є невід’ємною частиною останнього (п.п.2.1 договору).

Додатком до договору є дислокація об’єктів на які поставляється теплова енергія, розрахунок теплового навантаження, який узгоджувався сторонами впродовж 2003 –2008 років.

Відповідно до п.6.1 договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п.п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги споживач зобов’язується здійснювати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації в повному обсязі впродовж 5 банківських днів з моменту отримання рахунка.

Вищевказаний договір укладено строком на три роки, є чинним з 01.11.03р. і діє до 31.10.06р. (п.10.1 договору). В разі, якщо за один місяць до припинення строку договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний термін. При цьому розрахунки обсягів теплопостачання споживач надає енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року (п.10.3 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що оскільки у жовтні 2006 р. відповідач не заявив про відмову від отримання теплової енергії, договір № 184-т вважається продовженим до 31.10.2009 р., а з жовтня 2009 р. –на наступний термін. При цьому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги заяву відповідача від 11.11.2008 р. про відключення від теплопостачання в зв’язку з відсутністю потреби у тепловій енергії, оскільки Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 р. (z1320-07) ) не передбачено відключення окремих об’єктів. В свою чергу, відповідач не виконав певних дій, направлених на відключення приміщення від мереж централізованого опалення, зокрема, ізолювання стояків опалення теплоізолюючим матеріалом.

Також судом попередньої інстанції встановлено, що договір № 184-т від 01.11.2003р. у встановленому законом порядку з підстав, передбачених статтею ст. 652 ЦК України, сторонами не розірвано.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з листопада 2008 р. по 01.04.2011р. надав теплову енергію на об’єкт, що належить відповідачу –магазин "Молодіжний"по вул. Комсомольській, 21 в м.Дніпрорудне, що є вбудовано-прибудованим до житлового будинку.

Для виконання розрахунку кількості тепла на опалення приміщення ПП "ВКФ "Лад", позивачем залучено ТОВ "Запоріжпрімаресурс", що діяло на підставі ліцензії № 117328.

За твердженням позивача, кожного місяця, з 01.11.08р. по 31.10.09р. згідно затвердженого тарифу споживачу нараховувалася абонентська плата за приєднане теплове навантаження –0,004508 гКал/год, а з 01.11.09р. по 31.03.11р. –0,008295 гКал/год. Таким чином, загальна вартість наданих послуг за період листопад 2008 р. –березень 2011 р. становить 9910 грн. 43 коп.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актом обстеження системи опалення магазину "Молодіжний"від 18.12.2008 р., підписаним відповідачем.

Відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманих послуг не виконуються, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 9910 грн. 43 коп. за період з листопада 2008 р. по березень 2011 р.

Невиконання відповідачем своєчасно та в повному обсязі своїх договірних зобов’язань з оплати наданих послуг з теплопостачання стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення 9910 грн. 43 коп. основного боргу за договором № 184-т від 01.11.2003 р., 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів, які рішенням від 22.06.2011 року по справі №8/5009/2614/11 задоволено повністю.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення 9910 грн. 43 коп. основного боргу за договором № 184-т від 01.11.2003 р. за надані з листопада 2008р. по березень 2011р. послуги з теплопостачання, 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів з грудня 2008 по березень 2011 року.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються умовами договору, приписами Законів України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та Правилами користування тепловою енергією (1198-2007-п) та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) .

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань з оплати наданих з листопада 2008р. по грудень 2011 року послуг з теплопостачання, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 9910 грн. 43 коп.

Вказана заборгованість, за твердженням позивача, розрахована на підставі п.п.3.2.8 та 10.3 договору, за приписами яких вбачається наступне:

- споживач теплової енергії зобов’язаний для розрахунку максимального теплового навантаження та обсягів теплопостачання вибрати підрядну організацію, яка має державну ліцензію на проектування внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Підрядчик здійснює необхідні розрахунки та видає споживачу відповідні документи, для передання в енергопостачальну організацію (п.п.3.2.8 договору);

- В разі, якщо за один місяць до припинення строку договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний термін. При цьому розрахунки обсягів теплопостачання споживач надає енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року (п.10.3 договору).

Однак, незважаючи на те, що приписами п.3.2.8, 10.3 договору покладено обов’язок розрахунку максимального теплового навантаження та обсягів теплопостачання покладено на споживача, позивач в порушення умов договору за своєю ініціативою залучив для виконання розрахунку кількості тепла на опалення приміщення ПП "ВКФ "Лад"ТОВ "Запоріжпрімаресурс", що діяло на підставі ліцензії № 117328.

Умовами спірного договору, зокрема, картою дислокації об’єктів (Додаток №1 до договору №184-т), передбачено, що максимально теплове навантаження опалювальних господарсько-побутових приміщень магазину ВКФ "Лад" становить 0,004508 Гкал/год (а.с.12, зворотній бік).

Однак, з наданих позивачем в апеляційній інстанції письмових пояснень №1132/05 від 29.08.11р. та розрахунку заборгованості за надані послуги з теплопостачання вбачається, що до жовтня 2009 року нарахування абонентської плати за приєднане теплове навантаження магазину ВКФ "Лад"здійснювалося згідно теплового навантаження 0,004508 Гкал/год, а з листопада 2009р. по березень 2011р. теплове навантаження склало 0,008295 Гкал/год.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто в ст. 188 Господарського кодексу України передбачено імперативний порядок внесення змін до укладених договорів, дотримання якого є обов’язковим для всіх учасників господарських відносин.

Враховуючи те, що між сторонами не узгоджено у встановленому законом порядку теплового навантаження в 0,008295 Гкал/год та зважаючи на відсутність внесення відповідних змін в договір, апеляційний суд вважає, що визначення абонентської плати за приєднане теплове навантаження магазину ВКФ "Лад"повинно здійснюватися згідно теплового навантаження 0,004508 Гкал/год.

Тому, здійснивши власний арифметичний розрахунок заборгованості з оплати послуг теплопостачання, судова колегія приходить до висновку про законність позовних вимог в розмірі 5105,47 грн.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у розмірі 5105,47 грн., колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5105,47 грн., а в решті позовних вимог в цій частині відмовляє за необґрунтованістю останніх.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1348 грн. 12 коп. за період з грудня 2008р. по березень 2011 року.

Враховуючи доведеність позивачем факту прострочення відповідачем сплати основного боргу з оплати послуг з теплопостачання в сумі 5105,47 грн., колегія суддів апеляційної інстанції здійснила власний розрахунок інфляції, відповідно до якого остання становить 1494,44 грн., тобто в більшому розмірі, ніж заявлено в позові. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, судова колегія задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляції в розмірі 1348 грн. 12 коп. як законні та обґрунтовані.

Посилання скаржника щодо нікчемності спірного договору є безпідставними з огляду на узгодженість сторонами всіх суттєвих умовах для даного виду договору, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.

На підставі вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд частково скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 року по справі №8/5009/2614/11 в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4804,96грн. як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. В іншій частині дане рішення залишається без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"м. Дніпрорудне Запорізької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 року по справі №8/5009/2614/11 частково скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 року по справі №8/5009/2614/11 в наступній редакції:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"м. Дніпрорудне Запорізької області до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"м. Дніпрорудне Запорізької області про стягнення 9910 грн. 43 коп. основного боргу за договором № 184-т від 01.11.2003 р., 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів –задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"(71630, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 21, ЄДРПОУ 13634097) на користь Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"(71630, Запорізька область, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11, ЄДРПОУ 32597943) 5105,47 грн. основного боргу, 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 64,54грн. витрат по сплаті державного мита в розмірі та 135,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"(71630, Запорізька область, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11, ЄДРПОУ 32597943) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"(71630, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 21, ЄДРПОУ 13634097) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 32,27грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5.ГСЗО