5002-33/2722-2012 Про повернення орендованого майна, та зустрічні вимоги щодо визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років - 10.12.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 02 жовтня 2012 року у справі № 5002-33/2722-2012

за позовом Прокурора Київського району м. Сімферополя (вул. Сергєєва - Ценського, 26, м. Сімферополь, 95015)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" (вул. Щербакова, буд. 49, кв. 34, м. Київ, 04111)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міського клінічного пологового будинку №1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради (вул. Воровського, 8, м. Сімферополь, 95017)

про повернення майна,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" (вул. Щербакова, буд. 49, кв. 34, м. Київ, 04111)

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років

Прокурор Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" про повернення орендованого комунального майна - нежитлових приміщень, загальною площею 29,7 кв.м. (1-й поверх, літ "Д") за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що сплинув строк, на який було укладено договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 24 від 12 червня 2009 року, у Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відсутній намір щодо продовження строку дії договору та відповідач не повернув це майно у добровільному порядку після спливу строку дії договору.

При розгляді спору судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 24 від 12 червня 2009 року таким, що укладений строком на п'ять років.

Зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" обгрунтовує тим, що строк дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (1759-17) встановлений 5 років, а тому він закінчується 11.06.2014.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2012 року у справі № 5002-33/2722-2012 (суддя Радвановська Ю.А.) первісний позов задоволено у повному обсязі: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" повернути орендоване комунальне майно - нежитлові приміщення, загальною площею 29,7 кв. м. (1-й поверх, літ. "Д"), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, їх балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку №1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради за актом приймання - передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" в дохід Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Своє рішення суд обгрунтовує тим, що строк дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем, закінчився 11.06.2012, орендодавець відмовився від продовження його дії, а тому орендоване майно підлягає поверненню.

У задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що п`ятирічний термін дії договору не погоджений обома сторонами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у первісному позові та про задоволення зустрічного позову.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) термін дії договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років. При цьому, відповідач зазначає, що строк дії договору вважається продовженим до п`яти років без вчинення будь-яких юридичних дій з боку сторін такого договору. Також заявник апеляційної скарги зауважує, що обов`язковість виконання всіма держаними органами приписів вказаного закону не поставлена законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, тому договір оренди № 24 від 12.06.2009 діє до 11.06.2014 включно.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2012 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 10 грудня 2012 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Голика В.С. та суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Плута В.М., розгляд справи почато спочатку.

Сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

12 червня 2009 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" (орендар) укладений договір оренди № 24, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 червня 2009 року № 1527 передає за актом приймання-передачі, а орендар приймає в строкове (на 1 рік) платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв.м. (1 поверх, літера "Д") за адресою м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, що знаходяться на балансі Міського клінічного пологового будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 31 травня 2009 року та складає 77420,00 грн. без врахування ПДВ (далі -Договір), (а.с. 18-19, т.1).

Розділом 2 Договору встановлені умови передачі та повернення орендованого майна, відповідно до яких сторони визначили, що у випадку припинення даного договору нежитлові приміщення повертаються орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає нежитлові приміщення балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі нежитлових приміщень даним договором. Нежитлові приміщення вважаються поверненими балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається стороною, яка передає нежитлові приміщення іншій стороні договору.

Розділом 10 Договору сторони визначили строк дії, умови змін та припинення Договору, а саме: зміни та доповнення або розірвання даного договору можливі за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди. Дія Договору припиняється в результаті, зокрема, спливу строку, на який він був укладений, та достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

28.05.2010 та 04.07.2011 сторонами було укладено дві додаткових угоди до даного Договору (а.с.21-22, т.1), за якими сторони домовились продовжити строк дії Договору на один рік. Остаточний строк дії Договору - до 11.06.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» звернулось до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради із заявою про продовження строку дії договору оренди № 24 від 12.06.2009.

Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листом від 15 червня 2012 року за вих. № 1870/40/04 повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та обов`язок повернути орендоване майно за актом приймання-передачі. Свою відмову орендодавець обґрунтував тим, що від балансоутримувача - Міського клінічного пологового будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради -ним отримано листа від 08 червня 2012 року за вих. № 605 про численні скарги громадян на дії відповідача, що призводить до дискредитації медичного закладу (а.с.23-24, т.1).

Свої обов`язки за Договором позивач, на його думку, виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 12.06.2009 та листом від 15.06.2012, тому вважає, що договір оренди № 24 від 12.06.2009 припинив свою дію 11.06.2011.

Позивач зазначає, що відповідач за актом приймання-передачі орендовані нежитлові приміщення не повернув та відмовився від їх звільнення, що підтверджується актом про відмову у підписанні вказаного акту (а.с.27-28, т.1).

Це стало підставою для звернення прокурора Київського району м. Сімферополя із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню частково, виходячи з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № 24 від 12 червня 2009 року нежитлових приміщень по вул. Воровського, 8, які належать до комунальної власності м. Сімферополя.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Судом встановлено, що обов`язок орендодавця з передачі об`єкту оренди був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень (а.с. 20, т.1).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 10.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди) строк дії договору встановлений в один рік.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення сторонами Договору) термін договору оренди визнаний за погодженням сторін.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 (1759-17) частина перша даної статті доповнена реченням «термін договору не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін».

Крім того, у розділі II частині п`ятої Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759-VI (1759-17) зазначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Таким чином укладений між сторонами договір оренди № 24 від 12.06.2009 є продовженим до 11.06.2014.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про закінчення дії договору оренди 11.06.2012, тому вимога про зобов`язання повернення майна задоволенню не підлягає.

Дослідивши висновки суду першої інстанції, судова колегія визнає їх передчасними, а доводи та заперечення позивача по справі такими, що не підлягають врахуванню з наступних підстав.

При винесенні рішення суд керувався укладеним між сторонами договором оренди нежитлових приміщень, який закінчив свою дію, на думку позивача 11.06.2012, на який був укладений, та відсутністю доказів його продовження сторонами.

Даний висновок суду першої інстанції протирічить вимогам чинного законодавства, а саме: пункту першому розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759-VI (1759-17) , тому є передчасним.

Судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем був направлений лист від 28.03.2012 за вих. № 57 до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з проханням продовжити строк дії договору оренди (а.с.60, т.1).

04.05.2012 відповідачу було видано лист погодження про продовження терміну дії вказаного договору.

З пояснень відповідача вбачається, що ним були здійснені всі необхідні дії щодо пролонгації Договору, а саме: підписаний лист погодження був направлений позивачу для оформлення додаткової угоди до Договору про продовження строку дії договору, однак замість угоди від позивача надійшов лист від 15.06.2012 про відмову в продовженні строку дії Договору.

Таким чином, дії відповідача підтверджують його намір продовжити договірні відносини з позивачем. Відтак, договір № 24 від 12.06.2009 є продовженим.

Судова колегія також не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди припинив свою дію за закінченням терміну, на який був укладений, та відсутністю доказів його продовження сторонами, з наступних підстав.

По-перше, відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за вказаними критеріями відноситься до суб`єктів малого підприємництва.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент винесення рішення) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У розділі II частині п`ятої Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759-VI (1759-17) зазначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не пропонував позивачу зменшувати термін дії договору, навпаки наполягав на продовженні терміну його дії.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що строк дії оспорюваного договору оренди вважається продовженим до п`яти років без вчинення будь-яких юридичних дій з боку сторін, а саме: без укладення додаткових угод до вже чинного договору оренди. Крім того, підставою виникнення прав та обов`язків сторін вже укладеного договору оренди на період, що перевищує строк дії договору оренди, передбачений договором при його укладенні, є не зазначений договір, чи додаткова угода до нього, а безпосередньо акт цивільного законодавства - Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759-VI (1759-17) .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2012 по справі № 5020-598/2012.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД", яке вирішило скористатися правом продовження договору оренди нежитлових приміщень № 24 від 12.06.2009 на строк до п`яти років, може продовжувати користувався об`єктом оренди без укладення будь-яких додаткових угод до вже існуючого та продовженого договору оренди на підставі вищезазначеного закону до 11.06.2014.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 Господарського кодексу України також визначає способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- інші способи, передбачені законом.

Заявлені позивачем за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" - позовні вимоги, а саме: визнання договору оренди нежитлових приміщень № 24 від 12.06.2009 таким, що укладений строком на п`ять років, не відповідають зазначеним вище способам захисту прав.

Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову, однак судова колегія вважає, що підставою у відмові в задоволенні зустрічного позову є саме невірно обраний відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" - спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, передбачений чинним законодавством.

Таким чином, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, позовні вимоги первісного позову задоволенню не підлягають, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про відмову в первісному та зустрічному позові.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2012 року у справі №5002- 33/2722-2012 в частині задоволення первісного позову. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у первісному позові.