5011-33/8437-2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 10.12.2012 Прийняття

Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 1 830 902,38 доларів США (еквівалент 14 633 487,24 грн.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-33/8437-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-33/8437-2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 № 5011-33/8437-2012 у справі № 5011-33/8437-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-33/8437-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 29.10.2012 об 11:20.

26.10.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-33/8437-2012 було відкладено на 26.11.2012 о 10:45.

23.11.2012 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-33/8437-2012 було відкладено на 03.12.2012 об 11:40.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-33/8437-2012.

03.12.2012 в судовому засіданні оголошено перерву на 10.12.2012 на 10:35.

10.12.2012 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

10.12.2012 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-33/8437-2012 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

03.10.2006 між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк в особі Київської філії публічного акціонерного товариства "Земельний банк" та Відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" укладено кредитний договір № КЛ - 498/1- 980, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3 000 000,00 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02.10.2007 року включно.

Згідно п. 8.2. кредитного договору, надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06.10.2006 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

23.01.2007 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії складає 6 000 000,00 грн. та додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 27.08.2007 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за серпень 2007 року, сплачуються не пізніше 14.09.2007 року.

Додатковою угодою № 5 від 02.10.2007 року сторони встановили, що строк повернення кредиту перенесено до 01.10.2008 року включно.

Додатковою угодою № 6 від 03.03.2008 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року, - сплачуються не пізніше 31.03.2008 року.

За твердженням позивача між сторонами укладено додаткові угод № 7, № 8, № 9, № 10 від 30.09.2008 року та 28.10.2008 року, якими відповідачу відкрито валютну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США з лімітом 1 270 000, надано кредитні кошті в сумі 1 270 000 доларів США. Додатковою угодою № 10 сторони визначили строк повернення кредитного траншу в доларах США та сплати процентів 30.09.2009 року. Додатковою угодою № 12 від 29.09.2009 року сторони встановили строк повернення всіх отриманих відповідачем кредитів -28.09.2010 року включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року по справі № 4/503 залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року, розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 року, додаткову угоду № 1 від 06.10.2006 року, додаткову угоду № 2 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 3 від 23.01.2007 року, додаткову угоду № 4 від 27.08.2007 року, додаткову угоду № 5 від 02.10.2007 року, додаткову угоду № 6 від 03.03.2008 року, укладені між публічним акціонерним товариством "Земельний банк" в особі Київської філії публічного акціонерного товариства "Зембанк" та відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" з моменту набрання чинності вказаним рішенням, а також встановлено, що інші додаткові угоди до Кредитного договору № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006 року між сторонами не укладалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на норми ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а також просив стягнути збитки.

Однак, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права {реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Збитки визначають з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконано, а якщо вимогу не було задоволено добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

До обов'язкових умов цивільно-правової відповідальності належать причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Причинно-наслідковий зв'язок є простим (якщо між протиправною поведінкою та завданою шкодою немає інших юридично значущих обставин) та складним (якщо між завданою шкодою та протиправною поведінкою існують й інші обставини, які впливали на її заподіяння). Причому протиправна поведінка особи лише тоді є причиною збитків, коли вона безпосередньо пов'язана із збитками.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Проте, колегія суддів відмічає, що скаржник в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не наведено елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору у зв'язку з істотним його порушенням однією із сторін, передбачено право другої сторони вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, а не безпідставно отриманих коштів, як зазначив позивач.

До того ж, в матеріалах справи наявні копії меморіальних ордерів № 6857815 від 30.09.2008 року, № 6858052 від 30.09.2008 року, № 6858053 від 30.09.2008 року, № 6890154 від 08.10.2008 року, № 6889000 від 08.10.2008 року та № 6889001 від 08.10.2008 року з призначенням платежу: надання кредиту (ВАТ "ШБУ-41") відповідно до кредитного договору 498/1-980 від 03.10.2006 року.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-33/8437-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-33/8437-2012 - без змін.