21/111-63 Про стягнення збитків з підстав недостачі вантажу - 05.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2012 р. (повний текст рішення складено та підписано 02.11.2012р.) у справі№ 21/111-63 (суддя: Гассій О.В.),

порушеній за позовом:Приватного акціонерного товариства «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - металургійний завод», м. Донецькдо відповідачів:1. Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський будівельний технологічний альянс», м. Донецьк; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Енерготранс», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтис АМД», м. Алчевськ Луганської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромтрейд», м. Донецьк простягнення збитків у розмірі 3'903,22 грн.

Приватне акціонерне товариство «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ - металургійний завод», м. Донецьк (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»(далі -перший відповідач), м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський будівельний технологічний альянс», м. Донецьк (другий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Енерготранс», м. Київ (далі -третій відповідач) 3 903грн. 22коп. збитків, у зв'язку з нестачею вартості вугілля за залізничною накладною №52596796 у вагонах №№66178500, 66628785.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2012р. у справі №21/111-63 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2012р. у справі № 21/111-63 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Наполягає на тому, що визначення вартості вантажу за рахунком відправника, який не є власником спірного вантажу є неприпустимим, у зв'язку з чим до даних правовідносин повинно застосовуватися загальні норми, а не спеціальні норми, зокрема, статут залізниць України.

Сторони (учасники судового процесу) були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Позивач, Другий та Третій Відповідачі, Треті особи у судове засідання не з'явився, причини не явки не повідомив.

Перший Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні усно заперечував проти апеляційної скарги, оскільки, вважають суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу просили залишити без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Позивач, Другого та Третього Відповідачі, Третіх осіб.

Відповідно до статей 4- 4, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 28.09.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтис АМД" (вантажовідправник) на адресу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" (вантажоодержувач) за залізничною накладною (на групу вагонів) №52596796 у вагонах №№ 66178500, 66628785 зі станції Розсипна Донецької залізниці на станцію Донецьк Донецької залізниці було відвантажено вугілля кам'яне марки "Т".

За даними накладної вага нетто вантажу: у вагоні №66178500 - 69,0 т, у вагоні №66628785 -69,0 т.

При проходженні вантажу через станцію Ясинувата Донецької залізниці, на підставі актів загальної форми №4663, 1163 від 30.09.2010р., була проведена перевірка ваги і стану спірних вагонів. При зважуванні на 200-тонних вагових вагах виявилось, що фактична вага вантажу у вагоні №66178500 менш ніж зазначено у документі на 5000кг, у вагоні № 66628785 на 3500кг. З актів про технічний стан спірних вагонів за №№ 197, 199 від 30.09.2010р. вбачається, що вагони технічно справні.

За результатами переважування були складані комерційні акти БН №697654/171/114 від 30.09.2010 р., БН №697655/172/115 від 30.09.2010 р.

При прибутті вагонів на станцію призначення, у комерційних актах БН № 697654/171/114, БН №697655/172/115 від 30.09.2010 р. у розділі «Ж»було зазначено: «При переважуванні вагону різниці проти даного акту не виявлено».

Комерційні акти підписані належними особами, зокрема: з боку залізниці -заступником начальника станції, прийомо-здавальником та особою, яка брала участь у зважуванні.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (457-98-п) (далі -«Статут»), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України (457-98-п) . Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту (457-98-п) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту (457-98-п) за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту (457-98-п) передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційними актами.

Виявлені на проміжній та підтверджені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту (457-98-п) недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 (z0861-00) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083 (z0862-00) , вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Колегія суду погоджується з судом першої інстанції, що позивач, у зв'язку з ненаданням відповідного розрахунку унеможливив підтвердження вартості вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника. Враховуючи приписи статей 114,115 Статуту залізниць України (457-98-п) , які підлягають застосування до спірних правовідносин згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника, будь-які інші документи про кількість та вартість відправленого вантажу не можуть визнаватись належними доказами для визначення розміру відповідальності.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо вимог Позивача про стягнення збитків з Відповідача, у зв'язку з несхоронністю вантажу не підтвердженим належним чином.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.