Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Царук І.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Матвієць В.В. – ст. пр.-р. відділу прокуратури Київської області на підставі посв. № 223 від 30.12.2008;

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 333 від 20.07.2010;

розглядає апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 06.07.2011

у справі № 12/058-11 (Дьоміна С.Ю.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в

особі Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

до Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт"

про стягнення заборгованості

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2011р. у справі №12/058-11 провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 172 893,47 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 1 998 648,51 грн., припинено. Позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" проценти за користування кредитом у розмірі 2 519,51 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 29 125,54 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" до Державного бюджету України 291,26 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 25,20 євро витрат на сплату державного мита; 3,07 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 0,27 євро витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду Київської області грунтується на тому, що договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор ВАТ "Українські промислові інвестиції" частково відступив право вимоги відповідачу, в розмірі 1 983 693,22 грн., жодною із сторін не оспорений. На підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 172 893,47 євро ( відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2011р. складає 1 986 693,22 грн.) підлягає припинення, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що оскільки строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом не сплив, тому підлягає задоволення позовна вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

Строк позовної давності для вимоги позивача, як зазначає суд, щодо стягнення пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідачу за період з 07.12.2006р. до 31.03.2008р. сплив 02.04.2009р.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.07.2011р. та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі заступник прокурора вказує про те, що необгрунтованим є посилання суду першої інстанції, що заборгованість ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" в частині сплати процентів за кредитним договором №22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.06р. було погашено зарахуванням зустрічних позовних вимог 15.04.11р. відповідно до договору відступлення права вимоги, відповідно до якого ВАТ "Українські промислові інвестиції" передало ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" право вимоги до ПАТ "Родовід Банк" в сумі 1 986 693,22 грн., оскільки в процесі розгляду судами справи №1/88 про розірвання договору про залучення грошових коштів на умовах субординарного боргу № б/н та стягнення з ПАТ "РОДОВІД БАНК" грошових коштів, ВАТ "Українські промилосві інвестиції" набуло процесуального статусу сторони, а після набуття чинності судовим рішенням – статусу стягувача, заміна сторони на стадії виконання судового рішення, на думку прокурора, може відбуватись на підставі та в порядку, визначеному ГПК України (1798-12) та Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Таким чином, прокурор зазначає про те, що заміна однієї із сторін у виконавчому провадження її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали.

Крім того, заступник прокурора зазначає й про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. розгляд апеляційної скарги призначено на 23.08.2011р.

В судове засідання апеляційного суду 23.08.2011р. не з’явився представник позивача.

Враховуючи те, що представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та з врахуванням думок прокурора та представника відповідача, судова колегія ухвалила, справу розглядати без участі представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та відповідача колегія суддів встановила наступне.

Між публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" та закритим акціонерним товариством "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" 07 грудня 2006 року укладено кредитний договір №22.1/258-КЛТ-06, згідно з умовами якого позивач зобов’язувався надати відповідачу грошові кошти в кредит у межах загальної суми 1 420 711,00 євро, а відповідач зобов’язувався повернути кошти, надані в кредит, та сплатити проценти за користування ними. Банківською випискою по рахунку відповідача за період з 07.12.2006 року до 23.01.2011 року, підтверджується виконання позивачем зобов’язань по надання грошових коштів в кредит.

Прокуратурою Київської області було проведено перевірку дотримання відповідачем умов договору, результатами якої встановлено, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України та умов договору, не виконує зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом у зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати процентів у розмірі 175 412,98 євро та 21 784,50 євро пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між відкритим акціонерним товариством "Українські промислові інвестиції" та відповідачем 01 квітня 2011 року укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого первісний кредитор частково відступив право вимоги відповідачу, а саме в розмірі 1 983 693,22 грн., що також підтверджується актом передачі права вимоги від 01.04.2011 року, долученим до матеріалів справи.

14 квітня 2011 року позивач отримав повідомлення від відповідача про відступлення останньому права вимоги первісним кредитором.

15 квітня 2011 року відповідачем у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу було оформлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з якої вбачається, що зарахуванню підлягають:

- зобов’язання відповідача перед позивачем по сплаті грошових коштів в сумі 172 893,47 євро на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 02.04.2008 року по 24.01.2011 року в рамках кредитного договору №22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006 року, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2011 року складає 1 983 693,22 грн.;

- зобов’язання позивача перед відповідачем щодо сплати грошових коштів в сумі 1 983 693,22 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.04.2011 року та акту передачі права вимоги до вказаного договору від 01.04.2011 року.

Доводи заступника прокурора щодо неправомірності заміни сторони на стадії виконання судового рішення, в рамках справи № 1/88 про розірвання договору про залучення грошових коштів на умовах субординарного боргу № б/н та стягнення з ПАТ "РОДОВІД БАНК" грошових коштів, у зв’язку з укладенням договору про відступлення права вимоги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На момент винесення рішення місцевим господарським судом договір про віступлення права вимоги від 01.04.2011р., укладений між ВАТ "Українські промислові інвестиції" та відповідачем не був визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 2 цієї статі закріплено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судова колегія зазначає про те, що місцевим господарським судом, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 172 893,47 євро припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, 16 червня 2011 року на адресу місцевого господарського суду суду представник відповідача направила заяву про застосування позовної давності, вважала, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів та пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом сплив, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 цього кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

П. 3 додаткової угоди до договору №3 передбачено, що сторони домовились про те, що проценти нараховані за кредитним договором за період з 07.12.2006 року по 31.03.2008 року включно будуть сплачені відповідачем в строк до 01.04.2008 року включно.

Згідно з п. 1 додаткової угоди до договору №5, сторони домовились, що проценти за користування кредитом згідно кредитного договору за період з 30.07.2008 року по 25.05.2009 року будуть сплачені до 29.05.2009 року включно.

Таким чином, як вірно зазначає місцевий господарський суд, строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 07.12.2006 року до 31.03.2008 року сплив 02.04.2011 року, а за користування кредитом за період з 30.07.2008 року до 25.05.2009 року спливає 30.05.2012 року. Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 25.03.2011 року.

Строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом не сплив, тому вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково.

Крім цього, представник відповідача зазначає про те, що для стягнення пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом також сплив строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

П. 1 ч. 2 цієї статті закріплено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

П. 3 додаткової угоди до договору №3 передбачено, що сторони домовились про те, що проценти нараховані за кредитним договором за період з 07.12.2006 року по 31.03.2008 року включно будуть сплачені відповідачем в строк до 01.04.2008 року включно.

Строк позовної давності для вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідачу за період з 07.12.2006 року до 31.03.2008 року, сплив 02.04.2009 року.

Згідно з п. 1 додаткової угоди до договору №5, сторони домовились, що проценти за користування кредитом згідно кредитного договору за період з 30.07.2008 року по 25.05.2009 року будуть сплачені до 29.05.2009 року включно.

Строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідачу за період з 30.07.2008 року до 25.05.2009 року, сплив 30.05.2009 року.

Місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за простроченими процентами у розмірі 214 356,02 євро, суму фактичної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 693, 17 євро, заборгованість по сплаті кредиту у сумі 591 962,90 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті процентів у розмірі 9 105,86 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 16 440,34 євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Ч. 3 ст. 46 цього кодексу встановлено, що до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Оскільки до заяви про збільшення позовних вимог, подану від позивача, не було додано документу, що підтверджує доплату державного мита в установленому порядку та розміру, заяву позивача місцевим господарським судом повернуто правомірно.

Щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то слід зазначити про те що частина 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу встановлює, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, а частина 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу покладає на апеляційний господарський суд обов’язок перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Київської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2011р. у справі № 12/058-11 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 12/058-11 повернути до Господарського суду Київської області.

05.09.11 (відправлено)