805/3449/18-а Про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також визнання протиправними дій посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС про проведення документальної позапланової виїзної перевірки - 29.03.2019 Прийняття

У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 27.04.2018 № 794 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також визнання протиправними дій посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказу від 27.04.2018 № 794.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято за відсутності законодавчо визначених підстав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2018 (суддя Бабаш Г.П.) адміністративний позов Товариства задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 27.04.2018 № 794 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства;

- визнано протиправними дії посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказу від 27.04.2018 № 794.

Натомість постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, тому оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2018.

При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з наказом Офісу великих платників податків ДФС від 27.04.2018 № 794 призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з 16.02.2018 тривалістю 10 робочих днів з питань правильності відображення у податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій по взаємовідносинам та в періодах з контрагентами, що зазначені у додатку № 1 до наказу, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 ПК України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу Офісу великих платників податків ДФС вбачається, що документальну позапланову виїзну перевірку Товариства призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Передбачені вказаною нормою запити щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень неодноразово направлялись відповідачем на адресу Товариства протягом лютого-квітня 2017 року.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Офісом великих платників податків ДФС на підставі спірного наказу від 27.04.2018 № 794 проведено перевірку діяльності Товариства, складено акт від 25.05.2018 № 53/28-10-47-08/34626750 та прийнято 19.06.2018 податкове повідомлення-рішення № 0003174708, яким визначено Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки Товариством було допущено до перевірки посадових осіб контролюючого органу, перевірка проведена та за її наслідками відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення щодо визначення платнику податків грошового зобов'язання, предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

З огляду на зміст положень статей 78, 81 ПК України платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, враховуючи наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, який полягає в тому, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав Товариства, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018 і справа щодо скасування цього податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС знаходиться на розгляді в суді.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.