826/6687/18 Про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції міста "Щодо особового складу" в частині звільнення особи зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, поновлення особи на службі у Національній поліції України на посаді начальника оперативно-пошукового сектору - 29.03.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у місті Києві від 28 лютого 2018 року № 193 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновити ОСОБА_2 на службі у Національній поліції України на посаді начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві; стягнути з відповідача на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2018 року без вирахування податків та обов'язкових платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 28 лютого 2018 року № 193 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення зі служби у поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві. Поновлено позивача на службі у Національній поліції України на посаді начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві. Стягнуто з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_2 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2018 року по дату поновлення на посаді. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року задоволено клопотання ГУ НП у місті Києві та зупинено провадження у справі до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі, по якій 22 червня 2017 року слідчим відділом прокуратури міста Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017100000000796 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_2

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) та необхідність продовження її розгляду, оскільки зазначені судом обставини не перешкоджають подальшому розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у цій справі є оскарження наказу ГУ НП у місті Києві від 28 лютого 2018 року № 193 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ОСОБА_2 із займаної посади начальника оперативно-пошукового сектору відділу кримінальної поліції Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві.

Також встановлено, що 22 червня 2017 року слідчим відділом прокуратури міста Києва розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 185 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції вважав, що прийняття оскаржуваного наказу обумовлене тими ж обставинами, що встановлені у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017100000000796 щодо неправомірних дій з боку позивача за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 185 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Верховний Суд висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права.

Ключовим питанням законності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є питання можливості з'ясування обставин цієї справи щодо звільнення позивача із займаної посади до судового вирішення кримінальної справи, про яку зазначено.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За приписами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок, що суд зупиняє провадження у справі лише у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, саме й висновок про таку неможливість суд зобов'язаний зазначити в ухвалі про зупинення провадження.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій адміністративній справі є дії та рішення відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення, у цьому випадку працівника поліції, до дисциплінарної відповідальності повинна бути зосереджена насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення і лише тоді робити висновки про правомірність спірного рішення.

На відміну від звільнення у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду (якщо такий є), звільнення, зокрема, працівника поліції, у зв'язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов'язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою і для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості розгляду цієї справи, в якій предметом спору є правомірність звільнення позивача з поліції внаслідок застосування дисциплінарного стягнення, до прийняття судом рішення у кримінальному провадженні, розпочатому за тим самим фактом, що й дисциплінарне провадження, є помилковим.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права при зупиненні провадження у цій справі, то його ухвала від 11 грудня 2018 року підлягає скасуванню, а справа направленню до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.