5011-16/7503-2012 Про стягнення заборгованості за договором підряду по виконанню будівельно-монтажних робіт по будівництву телефонної каналізації, прокладці та монтажу кабелів зв'язку - 12.11.2012 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство «Свемон-Київ» (надалі - ВАТ «Свемон-Київ») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (надалі - ПАТ «Київметробуд»), за участю третіх осіб - комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - КП «Київський метрополітен») про стягнення 98957,43грн., у т.ч. 90225,90грн. заборгованості, 3949,56грн. 3% річних, 4781,97грн. інфляційних втрат, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором № 53 від 10.10.2005 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Київську міську державну адміністрацію (а.с.77-78).

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі №5011-16/7503-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90225,90грн. заборгованості та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство «Київметробуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 07.08.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 15.10.2012 року.

В судовому засіданні 15.10.2012 р., 29.10.2012 р. розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України був відкладений до 29.10.2012р., 12.11.2012 р. відповідно.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього.

В судовому засіданні 12.11.2012 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю.

Представники позивача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились.

Вислухавши думку присутніх учасників судового процесу щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи-2, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказані особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі, за наявними у справі матеріалами.

12.11.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.08.2004 року між комунальним підприємством «Київський метрополітен» (в тексті договору - замовник) та відкритим акціонерним товариством «Київметробуд», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (в тексті договору - генпідрядник) було укладено довгостроковий договір № 19/001 (надалі - договір №19/001), за умовами якого генпідрядник взяв на себе зобов'язання здійснити будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр» в м. Києві (а.с.84-89).

Даним договором передбачено, що фінансування будівництва здійснюється за рахунок міського та державного бюджетів (п.1.4 договору №19/001), а строк дії - з дня його підписання і до здачі об'єкту в експлуатацію та повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1 договору).

На виконання вищевказаного договору 10.10.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Київметробуд», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (в тексті договору - генпідрядник) та відкритим акціонерним товариством «Свемон-Київ» (в тексті договору - субпідрядник) було укладено договір субпідряду №53 (надалі - договір №53), за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву телефонної каналізації, прокладці та монтажу кабелів зв'язку на об'єкті «Перекладка інженерних мереж та організація дорожнього руху до проекту Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр» (ст.м. «Голосіївська») 1-й пусковий комплекс» (а.с.17-19).

Під час виконання договору №53 сторонами було укладено та підписано додаткову угоду №1, додаткову угоду №2 від 10.08.2007 року, додаткову угоду №3 від 19.01.2009 року та додаткову угоду № 4 від 26.05.2010 року, якими строк виконання робіт подовжувався та остаточно визначений - до 31.12.2010 року (а.с.20-23).

Відповідно до п.2.1 договору №53 вартість робіт по договору визначається динамічною договірною ціною відповідно з ДБН Д.1.1.1-2000 та орієнтовно складає 4 680 000 грн. у т.ч. ПДВ.

Згідно п.3.1 договору №53 генпідрядник перераховує на авансовий розрахунковий рахунок субпідрядника аванс для придбання необхідних матеріалів та кабельно-провідникової продукції в сумі 1 900 000 грн. у т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.2 договору №53 сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф. КБ№2-в та довідки ф.КБ №3 по фактичному виконанню протягом 15-ти днів після їх підписання.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.6 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду за яким, в силу статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 838 Цивільного кодексу України передбачає права та обов'язки генерального підрядника і субпідрядника.

Частиною 2 статті 838 ЦК України унормовано, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року позивач відповідно до умов договору виконав підрядні роботи, а відповідач їх прийняв без зауважень на загальну суму 2 926 693,24 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, які укладені на виконання договору №53 від 10.10.2005 р., а саме:

- акти №№ 29, 121, 122 та довідка за грудень 2009 року на суму 1680708,00 грн.,

- акти №№ 110, 111 та довідка за серпень 2010 року на суму 950528,40 грн.,

- акт та довідка за вересень 2010 року на суму 54200,40 грн.,

- акт та довідка за листопад 2010 року на суму 241256,44 грн.

Дані акти та довідки підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (а.с.24-64).

Матеріали справи свідчать, що відповідач розрахувався за виконані роботи частково в розмірі 780 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.66-69).

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищезазначеного, прийняття відповідачем робіт за договором №53 від 10.10.2005 року в розумінні статей 33, 34 ГПК України є доказом належного виконання позивачем робіт, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити вартість цих робіт.

Відповідно до п.3.2 договору за послуги надані генпідрядником, субпідрядник щомісячно проводить генвідрахування в розмірі 1% від вартості виконаних робіт з договірної ціни.

Суд першої інстанції обгрунтовано погодився з позицією позивача щодо зменшення суми наявної заборгованості на вартість утримання за матеріали, використані під час виконання підрядних робіт на суму 1 697 706,88 грн., у т.ч. ПДВ 339 943,38грн. та послуги генпідряду в розмірі 1% від вартості виконаних робіт за договірною ціною на суму 18 817,08 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3.

Відповідач розмір сум утримання за матеріали та послуги генпідряду оспорив, вказав, що такі в дійсності становлять 2 059 252,90грн. та 38 229,48 грн. відповідно, пославшись на довідку №КБ-3 за грудень 2009 року на суму 1 663 900,92 грн. згідно якої послуги генпідряду становлять 16 807,08 грн., довідку №КБ-3 за листопад 2010 року на суму 241 256,44 грн. згідно якої послуги генпідряду становлять 2 412,00 грн. та довідку №КБ-3 за серпень 2010 року на суму 950 528,40 грн. згідно якої послуги генпідряду становлять 19 010,40 грн.

Варто зазначити, що наслідком договору підряду є матеріальний результат, чим він і відрізняється від договору послуг, предметом якого є надання послуг, що споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення діяльності, а тому спір щодо сум наданих генпослуг може бути предметом іншого спору, який не впливає на предмет спору у даній справі.

Колегія суддів критично ставиться до наданих скаржником до апеляційної скарги накладних та довіреностей на отримання ТМЦ, які на думку останнього свідчать про відпуск позивачеві матеріалів на загальну суму 2 059 252,90грн., оскільки в розумінні статей 32- 34 ГПК України дані документи не підтверджують передачу підряднику матеріалів саме за договором №53 від 10.10.2005 року.

Зокрема, таким доказом не може слугувати і акт звірки, підписаний відповідачем в односторонньому порядку.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на п.3 додаткової угоди №4 від 26.05.2010р. до договору №53 від 10.10.2005р. та доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за спірним договором субпідряду у зв'язку з неналежним фінансуванням за договором підряду №19/001 від 10.08.2004 року.

Як вбачається зі змісту пункту 3 додаткової угоди №4 від 26.05.2010 року до договору №53 від 10.10.2005 року сторони доповнили розділ 9 «Відповідальність сторін» пунктом 9.7 в наступній редакції: «Субпідряднику відомо і він погоджується з тим, що за умови припинення «Замовником» будівництва фінансування чи здійснення його не в повному обсязі за основним договором між «Замовником» та «Генпідрядником» «Генпідрядник» не зможе виконати свої зобов'язання по оплаті робіт за цим договором та має право не здійснювати оплату робіт за цим договором до відновлення належного фінансування та звільняється від сплати штрафних санкцій за цим договором на період припинення належного фінансування» (а.с.23)..

Статтею 511 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 названого кодексу вбачається, що навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відтак, визначення умовами договору субпідряду №53 від 10.10.2005р. та додаткової угоди до нього права замовника не проводити оплати робіт до відновлення належного його фінансування, не звільняє від відповідальності ПАТ «Київметробуд» оплатити роботи на умовах та в строки, передбачені розділом 3 договору №53 від 10.10.2005 року (до умов якого зміни в частині порядку та строків оплати робіт сторонами не були внесені).

Згідно умов договору № 19/001 від 10.08.2004 року замовником робіт по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр» в м. Києві є комунальне підприємство «Київський метрополітен». Дане підприємство не є стороною по договору №53 від 10.10.2005р., а відповідно його дії не можуть породжувати обов'язків для ВАТ «Свемон-Київ»

Обов'язок по оплаті робіт ВАТ «Свемон-Київ» на підставі положень ч.2 ст. 838 ЦК України покладено саме на генпідрядника - ПАТ «Київметробуд».

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату звернення позивача до суду з дійсним позовом у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором №53 від 10.10.2005 року в сумі 90 225,90грн. (2 926 693,24 грн. -780000,00 грн. (оплачені роботи) - 1 697 706,88 грн. (вартість утриманих матеріалів) - 18 817,08 грн. (послуги генпідряду) - ПДВ 339 943,38 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача також 4 781,97грн. інфляційних втрат за період з січня 2011 року по травень 2012 року, а також 3 949,56 грн. - три проценти річних за період з 16.12.2010 року по 01.06.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту п. 3 додаткової угоди №4 від 26.05.2010р. до договору №53 від 10.10.2005р. слідує, що генпідрядник, зокрема, звільняється від сплати штрафних санкцій за цим договором на період припинення належного фінансування.

Додатковою угодою №19-4/2011 від 06.07.2011 року до договору № 19/001 (пункт 2) визначена заборгованість замовника перед генпідрядником за виконані у 2008-2009 роках будівельно-монтажні роботи у розмірі 41 004 056,14грн. у т.ч. ПДВ (а.с.90-91).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Київметробуд» на користь ВАТ «Свемон-Київ» 4 781,97грн. інфляційних втрат та 3 949,56грн. - трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київметробуд» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київметробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі №5011-16/7503-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі №5011-16/7503-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-16/7503-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.