Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Антонової І.В.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 31/7 від 18 січня 2011 року ( Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації )

відповідача не з'явився (товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр")

відповідача не з'явився ( товариства з обмеженою відповідальністю "Полізон-плюс")

розглянувши апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 26 квітня 2011 року у справі № 5020-120/2011

за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Кілен-балка, місто Севастополь, 99004)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" (вул. Шмідта, 3, кв. 24, місто Севастополь, 99008)

товариства з обмеженою відповідальністю "Полізон-плюс" (вул. Хрустальова, 165, місто Севастополь, 99055)

про застосування наслідків недійсності правочину

У січні 2011 року Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервис-центр" та товариства з обмеженою відповідальністю "Полізон –плюс" про застосування до відповідачів наслідків недійсності договору купівлі-продажу № КП-1 від 20 квітня 2007 року: про зобов’язання відповідачів повернути майно, передане на виконання недійсного договору за правилами реституції.

23 лютого 2011 року позивач уточнив позовні вимоги, в яких просить застосувати до відповідачів наслідки недійсності договору купівлі-продажу № КП-1 від 20 квітня 2007 року –двосторонню реституцію, зобов’язавши товариство з обмеженою відповідальністю "Полізон –плюс" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Севморсервис-центр" плавучий док "Равелін" рік побудови –1979, місце побудови - м. Миколаїв, порт приписки –м. Севастополь та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервис-центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полізон –плюс" сплачену вартість майна у розмірі 100 000,00 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2011 року у справі № 5020-120/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів наявності його порушеного права.

Не погодившись з рішенням суду, Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

На думку скаржника є помилковим висновок суду, що у випадку повернення зазначеного майна товариство з обмеженою відповідальністю "Севморсервис -центр" має можливість розпоряджатися ним як власник, а тому у випадку повернення сторін у первинне положення позивач має право на отримання коштів, які належать йому.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації прийнято до провадження апеляційної інстанції у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., суддів Антонової І.В., Євдокімова І.В. та призначено до розгляду на 21 червня 2011 року.

Ухвалою апеляційної інстанції від 21 червня 2011 року, у зв’язку з неявкою відповідачів, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11 липня 2011 року.

08 липня 2011 року від Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації надійшли доповнення до апеляційної скарги, з копією постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню суми з товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервис -центр" на користь позивача.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 липня 2011 року змінено склад судової колегії, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Маслову З.Д.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду, прийняте нове, яким задовольнити вимоги позивача.

Представник відповідачів заперечував та просив рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 11 липня 2011 року було оголошено перерву до 18 липня 2011 року.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, встановив наступне.

20 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полізон-Плюс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № КП-1.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору продавець продає належне йому на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2005 року, а покупець купує товар: плавучий док "Хмільник", проект 1240, рік побудови –1979, м. Ленінград, місцезнаходження –м. Севастополь, відкрите акціонерне товариство "Персей".

Всього продавець продає, а покупець купує товар на суму 100 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.2. Жодна з сторін не може передавати свої права та обов’язки третій особі без письмового погодження другої сторони, яка домовляється.

12 жовтня 2010 року Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5020-5/659-3/372 за касаційною скаргою Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу плавучого доку "Хмільник" від 20 квітня 2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Полізон-Плюс", з посиланням на недотримання сторонами договору законодавчих вимог щодо обов’язкового нотаріального посвідчення такого виду договору. (а.с. 15-17)

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 травня 2010 року у справі №5020-5/659-3/372 встановлена тотожність плавучого доку "Хмільник" та плавучого доку "Равелін", що не було спростовано сторонами виконавчого провадження та органом виконання судових рішень.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦКУ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного право чину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо безпідставної позиції позивача, що у разі повернення сторін у первісний стан саме Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації одержить належні йому кошти, оскільки у разі повернення вказаного майна товариству з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр", останній матиме можливість розпоряджатись ним як власник.

Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2011 року у справі №20-11/207 за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" визнано правомірними дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 01 листопада 2010 року про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя №20-11/207 від 14 серпня 2007 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" на користь Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації 250709,22 грн.

У постанові, зокрема, зазначено, що недійсний правочин не створив для продавця юридичних наслідків, спрямованих на відчуження речі, а тому не припинив права власності на зазначену річ.

У зв’язку з цим виконавчою службою було правомірно накладений арешт на плавучий док "Равелин".

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 квітня 2011 року у справі № 5020-120/2011 залишити без змін.

Розсилка:

1. Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка, місто Севастополь, 99004)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморсервіс-центр" (вул. Шмідта, 3, кв. 24, місто Севастополь, 99008)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полізон-плюс" (вул. Хрустальова, 165, місто Севастополь, 99055)