Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Чус О.В., Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Сидорук І.А. представник, довіреність №б/н від 23.04.12;

від відповідача - 2: Омельченко О.В. представник, довіреність №б/н від 19.06.12;

представник відповідача - 1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", смт.Рогань, Харківська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року

у справі № 36/5005/4773/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон", м.Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента",

м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", смт.Рогань, Харківська область

про стягнення 996 265, 47 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", смт. Рогань, Харківська область

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон", м.Дніпропетровськ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента",

м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору поруки

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.12р. у справі № 36/5005/4773/2012 (суддя Соловйова А.Є.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" задоволено частково.

Стягнуто з солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Рента" та публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" 1 000,00 грн. заборгованості.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" заборгованість в розмірі 376 188,48 грн, проценти за користування товарним кредитом -560 491,72 грн., 3% річних - 15 355,94 грн., інфляційних втрат - 6 067,16 грн., пені -37 162,18 грн., судовий збір в розмірі 19 925,31 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 43 000 грн.

В іншій частині позовних вимоги відмовлено.

Суд вважав, що відповідачем 2 належним чином не виконано зобов'язання за укладеним договором поставки № 170-ВП-Н-О. Щодо зустрічного позову, то відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Марафон" відмовити. Зустрічний позов ПАТ "Роганська картонна фабрика" задовольнити, визнати недійсним договір поруки № 170 ПОР від 08.04.10р.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, судом першої інстанції порушено ст. 530 ЦК України та ч. 1 ст. 693 ЦК України та невірно визначено момент виникнення у відповідача зобов'язання з оплати товару. Також судом, неправомірно визначено відповідальність відповідача за порушення зобов'язань з оплати товару. Договір поруки № 170 ПОР від 08.04.10р. взагалі суперечить ст. 115, ч. 1 ст. 548 ЦК України. Крім того, відмовивши в задоволенні вимог зустрічного позову, судом було порушено приписи ст.ст. 203, 215, 115, 458 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.12р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 11.10.12р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні 11.10.12р. прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 25.10.12р.

В судовому засіданні 25.10.12р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2010 р. між ТОВ «ТД «Марафон» (Продавець) та ПАТ «Роганська картонна фабрика» (Покупець) було укладено договір поставки за № 170-ВП-Н-О згідно з умовами якого, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та сплатити продукцію іменовану в подальшому «Товар» у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною даного договору (Специфікації), при цьому товар за цим договором продається з відстрочкою платежу і на умовах надання Продавцем Покупцю товарного кредиту, строк якого зазначається у відповідній специфікації.

На виконання умов зазначеного договору Позивач здійснив поставку товару Відповідачу 2 на загальну суму 2 437 641,00 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач-2 свої зобов'язання за договором щодо сплати суми коштів за поставлений товар виконав частково на суму 2 060 452,52 грн., що підтверджено виписками банку.

Між тим, сума у розмірі 377 188,48 грн. залишилась не сплаченою.

Аналіз розрахунку свідчить, що за договором №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 року в період з 11.01.2011р. по 17.05.2012р. Відповідач 2 несвоєчасно здійснював розрахунки за поставлений товар.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У строк, встановлений в специфікаціях, Відповідач-2 не оплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, відповідних доказів щодо своєчасного виконання грошового зобов'язання Відповідач-2 суду не надав.

За таких обставин, за несвоєчасне виконання договірних обов'язків Позивач правомірно нарахував Відповідачу 2 відсотки за користування товарним кредитом та пеню у відповідності до п.8.2 Договору, а також 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, а саме матеріали для флексографічного друку іменовану в подальшому Товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями.

Згідно п.5.1 Договору товар поставляється за умови передплати.

Отже, доводи Відповідача-2 відносно того, що договір містить 4 положення, які по різному регулюють питання строку виконання грошового зобов'язання зі сплати товару є невірними, оскільки виходячи із змісту п.1.1 Договору чітко вбачається, що якщо специфікаціями не обумовлений строк оплати за поставлений товар, то Покупець оплачує товар на умовах визначених Договором.

На думку колегії суддів такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи.

Посилання апелянта на тому, що зміст договору поставки не дозволяє визначити момент виникнення грошового зобов'язання, є безпідставними, оскільки п.5.3 Договору, який передбачає порядок оплати на підставі виставлених рахунків-фактур, не регулює строк здійснення оплати, на чому також зауважував суд першої інстанції.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, а саме матеріали для флексографічного друку іменовану в подальшому Товар у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями. Згідно з п. 2.1 Договору кожна специфікація є невід'ємною частиною договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє та не зупиняє дію попередніх Специфікацій ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ній не вказане інше. Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки Товару, вказаної в накладних документах на товар (п.5.2 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Отже, необхідними ознаками товарного кредиту, які розкривають його правову природу є: передання товарів у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та нарахування протягом цього строку процентів.

Згідно специфікацій, Продавець поставляв товар з відстрочкою платежу, а Покупець зобов'язувався оплатити вартість поставленого товару у визначений специфікацією строк.

За таких обставин, поставка товару за Договором здійснювалась на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п.8.2 Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього Договору він оплачує Продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності з п.5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3% за кожний день. Сплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох днів після їх нарахування Продавцем, відповідно з п.5.9 Договору.

Таким чином, на підставі п.8.2 Договору та у мов специфікацій позивач нарахував проценти за користування товарним кредитом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 8 договору.

Так, відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення покупцем термінів оплати товару, обумовлених у специфікаціях до договору, він сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно несплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Додатково, у пункті 8.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів погашення заборгованості у вигляді нарахування на суму заборгованості процентів по ставці 0,3 % за кожен день.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 30 травня 2011 року по справі №3-44гс11.

Отже, Договір поруки №170 ПОР від 08.04.2010 року становить двосторонній правочин (договір), укладений між відповідачем-1 та Позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. За своєю правовою природою договір поруки є способом забезпечення виконання зобов'язань на підставі ст.ст. 546, 553- 559 ЦК України. Сторонами договору поруки є кредитор та поручитель. Положеннями цивільного законодавства України не передбачено, що договір поруки укладається за згоди боржника або що отримання такої згоди є обов'язковим. Тобто, договір поруки становить договірні відносини, на підставі якого права та обов'язки за ним виникають виключно у кредитора та поручителя. Укладення договору поруки ніяким чином не тягне за собою порушення з боку Поручителя або Кредитора прав позивача або його інтересів, так само як і даний договір не створює для позивача додаткових прав, обов'язків і не покладає додаткової відповідальності. Позивач як був боржником до укладання договору поруки, так і залишається боржником після укладання кредитором і поручителем договору поруки. Права і обов'язки боржника за кредитним договором, обсяг його відповідальності після укладання договору поруки залишаються незмінними.

Укладений договір поруки не порушує встановлені законом права та інтереси позивача за зустрічним позовом, які б надавали йому підставу звернутись до суду з позовом, оскільки оспорюваний договір поруки було укладено в інтересах позивача, в забезпечення виконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.12р. у справі № 36/5005/4773/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика", смт.Рогань, Харківська область -без задоволення.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.