5011-10/6679-2012 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 17.10.2012 Прийняття

Підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» заборгованість в загальній сумі 276 006,29 грн. з них: основного боргу - 270 675 грн., пені - 4103,65 грн., інфляційних втрат - 405,00 грн., 3% річних - 822,64 грн. та судові витрати - 5520,12 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Скаржник вважає, що був позбавлений права на доведення належним чином обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання представника через його участь в іншому судовому процесі. Крім того, відповідачем у період з 25.01.2012р. по 24.07.2012р. була частково погашена заборгованість перед позивачем, що теж не було враховано судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» вважає її необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства і не відповідає дійсним обставинам справи. Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, передбачених ст.ст. 22, 77 ГПК України, є безпідставним, оскільки представник двічі не з'являвся у судові засідання. Також, відповідач не надав суду доказів та заперечень проти позову. Відповідач стверджує, що суд не врахував факт часткового погашення заборгованості за період з 25.01.2012р. по 24.07.2012р. у сумі 5400 грн., але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ця оплата була здійснена за поставку товару, що не є предметом даного позову. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою від 28.08.2012р. було призначено справу до розгляду на 03.10.2012р.

В судове засідання 03.10.2012р. з'явились представники позивача та відповідача.

03.10.2012р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.10.2012р.

В судове засідання 17.10.2012р. з'явились представники позивача та відповідача.

Від представника відповідача 03.10.2012р. через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 39/5005/8076/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» про визнання недійсним Договору поставки № 1994 від 25.01.2012р. Також, представником позивача у судовому засіданні 17.10.2012р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. по справі № 39/5005/8076/2012.

Клопотання про зупинення провадження у справі відхилено, оскільки Господарським судом Дніпропетровської області 11.10.2012р. вже прийнято рішення по справі № 39/5005/8076/2012, в якому відповідачу в задоволенні позову відмовлено.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення 276 006,29 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором поставки № 1994 від 25.01.2012р., зокрема, у визначені договором строки ( п.4.3 Договору) не здійснив оплату вартості поставленого йому товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 270 675,00 грн. за 3-ма видатковими накладними: від 24.02.12. - на суму 135 000,00 грн.; від 19.03.12.- на суму 675,00 грн.; від 27.03.12. - на суму 135 000,00 грн., які скріплені печаткою та підписом уповноваженої за довіреностями особи відповідача за довіреністю.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача за Договором поставки №1944 від 25.01.2012р. основний борг в сумі 270 675,00 грн. за поставками від 24.02.2012р., від 19.03.2012р., від 27.03.2012р., пеню в сумі 4 103,65 грн. на підставі п.9.7 Договору, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання та на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в сумі 405,00 грн., 3% річних в сумі 822,64 грн. нарахованих від простроченої суми.

Відповідач заперечень щодо заявлених позовних вимог суду першої інстанції не надав, участь свого представника в судові засідання 14.06.2012 та 24.07.2012.не забезпечував. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала Господарського суду м.Києва про порушення провадження у справі від 23.05.2012р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією і згідно повідомлення вручена уповноваженому представнику відповідача « Владимирова» 28.05.2012р. (а.с.3).

Ухвала від 14.06.2012р. про відкладення розгляду справи № 5011-10/6679-2012 на 24.07.2012. також була відправлена судом першої інстанції рекомендованою кореспонденцією і згідно повідомлення вручена уповноваженому представнику відповідача « Литвин» 02.07.12 (а.с.52).

В обох ухвалах суд першої інстанції вимагав у відповідача надати відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень; контррозрахунок суми, заявленої до стягнення, однак відповідач з невідомих причин не виконав вимоги ухвал суду.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. (v_289800-97) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) » (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом міста Києва, зважаючи на достатність доказів необхідних для повного та об'єктивного вирішення спору, з урахуванням положень ст. 75 ГПК України прийнято Рішення за наявних матеріалів у справі № 5011-10/6679-2012, прийнято рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову з огляду на наступне:

25.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Молпродукти» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» було укладено Договір поставки № 1994, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму - 270 675,00 грн., однак не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість. .

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що продукція вважається переданою Покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання Покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту Покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту набуття ним права власності.

Як свідчать наявні у справі докази, на виконання умов Договору в лютому-березні 2012р. позивач передав відповідачу товар (сировину для харчової промисловості) на загальну суму 270 675,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000031 від 24.02.2012р., № РН-0000042 від 19.03.2012р., № РН-0000047 від 27.03.2012р., а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на відповідних видаткових накладних.

Відповідно до приписів ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З п.4.3 Договору випливає, що розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Покупець здійснює з Постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття Покупцем права власності на продукцію (п.3.2 Договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, на виконання вимог ухвали Господарського суду м.Києва про порушення провадження у справі від 23.05.2012.,якою суд зобов'язав сторони провести звірку взаєморозрахунків за Договором поставки № 1994 від 25.01.2012, позивач 01.06.2012р. за вих. №01/06/1 надіслав на адресу відповідача два примірники акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2012р., які просив підписати та один примірник з печаткою і підписом повернути позивачу, що відповідачем виконано не було.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів виконання своїх грошових зобов'язань належним чином за Договором поставки щодо оплати вартості одержаного товару згідно видаткових накладних № РН-0000031 від 24.02.2012р., № РН-0000042 від 19.03.2012р., № РН-0000047 від 27.03.2012р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача в сумі 270 675,00 грн., розмір якої відповідач не спростував належними і допустимими доказами, доказів погашення суми боргу у добровільному порядку суду не надав, відповідно до ст. 59 ГПК України не надав (не надіслав) до суду відзив на позовну заяву з викладенням доказів, що обґрунтовують відхилення позовних вимог (повне чи часткове), а також всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З п.9.7 Договору вбачається, що за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача щодо ціни позову, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4103,65 грн. за прострочення платежу за правильним розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції та колегією суддів за період прострочення з 24.03.2012 - 16.05.2012. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначено у п.9.1 Договору поставки у випадку порушення зобов'язання, сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 822,64 грн. та інфляційних втрат у сумі 405,00 грн. від простроченої суми за період 24.03.2012 - 16.05.2012. за вірним розрахунком позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, водночас, з урахуванням наведених правових положень, а також того, що зобов'язання не припинилося, позивачем доведений факт неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки,за відповідачем існує заборгованість за поставлений товар на день пред'явлення позову в сумі 270 675,00 грн.

Необґрунтованим є посилання скаржника на те, що в період з 25.01.2012р. по 24.07.2012р. була погашена частина заборгованості перед позивачем у розмірі 5400,00 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ця оплата у розмірі 5400,00 грн. була здійснена відповідачем за поставку товару, яка взагалі не була предметом розгляду даного спору та жодним чином не стосується суми заборгованості, заявленої в позові, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000020 від 08.02.2012р., рахунком-фактурою № СФ-0000017 від 08.02.2012р.. банківською випискою (зазначені документи додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу).

Крім того, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції за телеграмою відповідача від 13.06.2012.задовольнив клопотання відповідача один раз відкладав розгляд справи на 24.07.2012. та за клопотанням представника позивача відповідно до вимог ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору на 15-ть днів.

23.07.2012. друге клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд першої інстанції правомірно не задовольнив, оскільки ст. 69 ГПК України не передбачає продовження строку вирішення спору вдруге на 15-ть днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у справі №5011-10/6679-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.