Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від прокуратури - Стретович М.О., прокурор, посвідчення №46 від 01.03.2011

від позивача - Дуднік Л.В., представник за довіреністю № 225-КР-1346 від 30.08.2012;

від відповідача - представник не прибув

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Генератор" на рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-14/2006-2012 (суддя Мельник С.М.) за первісним позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Державного підприємства завод "Генератор" про повернення земельної ділянки за зустрічним позовом Державного підприємства завод "Генератор" до Київської міської ради про визнання договору поновленим

Заступник прокурора м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства завод "Генератор" про повернення земельної ділянки.

До початку розгляду справи по суті до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради про визнання договору оренди поновленим.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2012 по справі № 5011-14/2006-2012 первісний позов задоволено повністю: зобов'язано Державне підприємство завод "Генератор" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,5042 га (кадастровий номер 8000000000:85:276:0006), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 99; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при задоволенні первісного позову по даній справі виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та не поновленням його на новий строк.

Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що законодавством України, чинним на час закінчення строку дії договору, не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012 по справі № 5011-14/2006-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка була чинною станом на 19.11.2009 тобто на момент закінчення строку дії договору оренди, проте як повинен був застосувати редакцію вищевказаної статті, яка діє з 12.03.2011, відповідно до якої за відсутності заперечень орендодавця договір оренди землі є поновленим та прийняття відповідного рішення орендодавцем не потребує.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 по справі №5011-14/2006-2012 (склад суддів: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді: Авдєєв П.В., Куксов В.В.) апеляційна скарга Державного підприємства завод "Генератор" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.06.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 розгляд справи №5011-14/2006-2012 відкладено на 11.07.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 у зв'язку з відпусткою судді Авдєєва П.В., розгляд справи №5011-14/2006-2012 визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 по справі №5011-14/2006-2012 (склад суддів: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.) відкладено розгляд даної справи на 01.08.2012.

Розпорядженням від 01.08.2012 було призначено нову колегію суддів для розгляду справи №5011-14/2006-2012, у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю. судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І., у зв'язку з перебуванням головуючого судді: Коршун Н.М., суддів: Мальченко А.О., Куксова В.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. по справі №5011-14/2006-2012 апеляційна скарга Державного підприємства Завод "Генератор" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 розгляд справи №5011-14/2006-2012 було відкладено до 24.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Пономаренко Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства завод "Генератор" по справі №5011-14/2006-2012 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 по справі №5011-14/2006-2012 апеляційна скарга прийнята колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І. до провадження та призначена до розгляду на 10.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у зв'язку з виходом головуючого судді Пономаренко Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. справу повернуто до раніше визначеної колегії суддів, а саме: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю. судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 по справі №5011-14/2006-2012 апеляційна скарга прийнята колегією суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю. судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І. до провадження.

Представник апелянта - відповідача у справі не скористався правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 (v_164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від апелянта не надійшло.

Представники прокуратури та позивача у справі надали пояснення, за якими просили розглянути апеляційну скаргу по суті в даному засіданні, а також проти апеляційної скарги заперечили.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки державному підприємству заводу "Генератор" та передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,50 га для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку по вул. Фрунзе, 99 у Подільському районі м. Києва.

На виконання зазначеного рішення між Київською міською радою та ДП завод "Генератор" 16.11.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останньому надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,5042 га (кадастровий номер 8000000000:85:276:0006) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку по вул. Фрунзе, 99 у Подільському районі м. Києва.

Вказаний договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.11.2004 за № 85-6-00161.

Прокуратурою міста Києва було проведено перевірку щодо додержання вимог чинного земельного законодавства при використанні ДП завод "Генератор" вищевказаної земельної ділянки, в ході якої було встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки площею 0,5042 га (кадастровий номер 8000000000:85:276:0006), що розташована на вул. Фрунзе, 99 у Подільському районі м. Києва, закінчився 19.11.2009, а земельна ділянка надалі використовується підприємством без достатніх підстав.

З урахуванням викладеного, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання ДП завод "Генератор" повернути Київській міській раді займану земельну ділянку площею 0,5042 га (кадастровий номер 8000000000:85:276:0006), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 99.

В свою чергу ДП завод "Генератор" звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим. В зустрічній позовній заяві підприємство зазначало про те, що протягом дії договору належним чином виконувало свої обов'язки, в тому числі щодо сплати орендних платежів, та до закінчення строку дії договору неодноразово зверталось з пропозицією про поновлення договору оренди землі до Головного управління земельних ресурсів м. Києва та Київської міської ради.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 12.03.2011, якою передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Місцевим господарським судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.3 договору оренди земельної ділянки, він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п.3.1 договору його укладено на п'ять років, тобто строк його дії закінчився 19.11.2009.

Пунктами 7.1 та 11.8 вказаного договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п 8.4 договору оренди орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцеві у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії договору оренди.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до приписів ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 34 вказаного Закону (в редакції, чинній станом на 19.11.2009) встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Доводи апелянта за апеляційною скаргою про те, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин редакцію ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка була чинною станом на 19.11.2009 тобто на момент закінчення строку дії договору оренди, проте як повинен був застосувати редакцію вищевказаної статті, яка діє з 12.03.2011, відповідно до якої за відсутності заперечень орендодавця договір оренди землі є поновленим та прийняття відповідного рішення орендодавцем не потребує, відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.

Вищим господарським судом України з приводу практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин 01.01.2010 видано "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".

Перш за все, слід зазначити, що у п.1.2 вказаних Узагальнень визначено що, до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Крім цього, п. п. "г" п.2.2.3 Узагальнень встановлено, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку договору оренди землі орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, останній підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Очевидно, що вказаною нормою не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. До того ж вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу місцевого самоврядування (виконавчої влади), яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених у ньому строків оренди.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії. Отже, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у держав ній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) виключної компетенції, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 ЗК України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що законодавством України, чинним на час закінчення строку дії договору, не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2009 по справі № 15/404-пд-08 та Верховного Суду України від 23.03.2010 по справі № 2-31/1199-2009.

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Генератор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-14/2006-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-14/2006-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) порядку та строки.