9/49 Про стягнення боргу за договором страхування відповідальності юридичної особи - 01.06.2011 Прийняття

Стягнуто iз ЗАТ "Європейський страховий альянс" на користь ТОВ "Юнiком Авто" 621 266,46 грн. cтрахового вiдшкодування, 63 781,08 грн. пенi, 6 212,66 грн. державного мита та 114,32 грн. витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу. В задоволеннi решти позовних вимог вiдмовлено.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати зазначене рiшення суду в частинi вiдмови у задоволеннi позовних вимог, прийняти нове, яким позовнi вимоги задовольнити повнiстю, стягнути судовi витрати з вiдповiдача.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення було винесено з порушенням норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, зокрема судом не взято до уваги п. 6.7.Договору страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242, яким встановлено підстави для не здійснення виплати страхового відшкодування, що виникли у вказаних випадках і, що жодної із зазначених умов між сторонами у даному спорі не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Юнiком Авто" та призначено розгляд справи №9/49 на 12.05.2011р.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, вiдповiдач 1 звернувся до Київсього апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 17.03.2011 року у справi № 9/49, прийняти нове рiшення, яким вiдмовити у задоволеннi позовних вимог повнiстю, судовi витрати, по сплатi державного мита за подання апеляційної скарги, покласти на позивача.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було враховано те, що 15.10.2010р. Ленінським районним судом м. Донецька провадження у справі №2-1996/10 за позовом ТОВ "Юніком Авто" до ОСОБА_1 та ЗАТ "Європейський страховий альянс" про стягнення грошових коштів за договором страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242, укладеного 20.10.2006 р. між ТОВ "Юніком Авто" та відповідачем в особі Київської дирекції та ЗАТ "Європейський страховий альянс" було закрито, а подана позивачем заява про зміну позовних вимого ґрунтується на аналогічних підставах, що і вимоги позовної заяви у справі № 2-1996/10, яка вже розглядалась компетентним судом. Також, відповідач 1 в апеляційній скарзі зазначає, що позивач не є офіційним дилером автомобілів марки Mercedes-Benz, а тому визначення дефекту заводським не може входити до кола його повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року апеляційну скаргу ЗАТ "Європейський страховий альянс" було прийнято до розгляду та призначено на 12.05.2011р.

12.05.2011 р.від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку зі знаходженням представника відповідача 1 Могиленко Ю.В. у щорічній відпустці, а представника відповідача 2 Ковбасинського О.Б. у відрядженні. До клопотання додані копія наказу про надання відпустки №52-к від 26.04.2011 р. та копія наказу про службове відрядження № 61 від 11.05.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року було задоволено клопотання представника відповідача 2 та відкладено розгляд справи на 24.05.2011 р.

Представники відповідача 2 в судове засідання 24.05.2011 року не з’явились, причини їх неявки суду невідомі.

У зв’язку з неявкою представників відповідача 2 в судове засідання 24.05.2011 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року було відкладено розгляд справи на 01.06.2011 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 р. №01-23/3/21 було змінено склад колегії суддів, розгляд справи №9/49 призначено у складі: головуючий суддя Скрипка І.М. (доповідач по справі), судді: Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.

01.06.2011 р. від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку зі знаходженням представника відповідача 2 Ковбасинського О.Б. у відрядженні, а представника відповідача 1 Могиленко Ю.В. на лікарняному. Також було подано клопотання про продовження строку розгляду справи № 9/49.

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи, оскільки доказів на підтвердження обставин, викладених у заявленому клопотанню, як-то: копії наказу про службове відрядження, копії відкритого лікарняного листа, відповідачем 1 суду надано не було. Крім того, справа вже неодноразово відкладалася саме через неявку представників відповідача 2.

Від представника позивача 01.06.2011 р. також надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи № 9/49. Клопотання про відкладення розгляду справи аргументоване неможливістю забезпечити присутність у судовому засіданні 01.06.2011 р. представника позивача у зв’язку з його терміновим відрядженням до іншого міста. Клопотання підписане представником позивача за довіреністю – ОСОБА_2

Апеляційний суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки доказів термінового відрядження представника позивача до іншого міста суду не надано.

Також, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотань про продовження терміну розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Апеляційні скарги ТОВ "Юнiком Авто" та ЗАТ "Європейський страховий альянс" були прийняті до розгляду ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року, отже у продовженні терміну розгляду справи № 9/49 немає необхідності, оскільки строк, визначений ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, спливає лише 13.06.2011 р.

Крім того, суд звертає увагу, що як клопотання представника відповідача 1, так і клопотання представника позивача були подані до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду безпосередньо перед засіданням 01.06.2011р., а також в той же день було подано особисто клопотання представника позивача Кобилянського Б.О. (в матеріалах справи) про видачу копії постанови апеляційного суду від 01.06.2011р. у справі № 9/49 наручно. Все вищевикладене вказує на неналежне користування сторонами у справі № 9/49, зокрема позивачем та відповідачами, своїми процесуальними правами.

Оскільки сторони у справі належним чином повідомлені про день та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами та без участі представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2006 між позивачем (страхувальником) та відповідачем-2 (страховиком) укладено договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 (надалі - Договір).

Згідно пункту 1 цього договору предметом цього договору є страхування на умовах "Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами" від 25.12.03 року №1404/1, (далі –Правила) відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки "Mercedes" перед третіми особами –споживачами (покупцями цієї продукції) при проведенні акції "Гарантія".

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у страхувальника внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Як зазначено в абзаці 3 пункту 1 Договору, страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами; судом або страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

Згідно з умовами договору період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 (сімдесят тисяч) км пробігу, в залежності від того, яка подія відбувається раніше. Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів, агрегатів, що не підлягають страхуванню. На кожний автомобіль, гарантія якого застрахована, страховик видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з указанням марки автомобіля, № кузова, № гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов страхування. Страховий сертифікат (поліс) є невід’ємною частиною договору.

Договором передбачено права та обов’язки сторін, порядок розрахунків та здійснення страхових виплат, відповідальність за невиконання умов цього договору.

Згідно з умовами розділу 5 договору відповідач-2 зобов’язався здійснювати виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування – письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причини відмови, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника Страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО Страхувальника протягом двох робочих днів (абзац 4 пункту 5.1 Договору страхування).

Позивач зобов’язався інформувати відповідача про будь-які зміни (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які пред’являються йому в зв’язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обов’язків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача (абзаци 2, 3, 4 пункту 5.2.2 Договору страхування); вживати всіх необхідних дій і доцільних заходів по зменшенню розміру збитків, протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій –в разі настання страхового випадку (абзаци 1-3 пункту 5.2.3 договору).

У п. 6.1 Договору страхування сторони передбачили, що страхове відшкодування виплачується на підставі письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування, акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач і відповідач сплачують у рівних долях. У п. 6.2 Договору страхування сторони також визначили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобов’язаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Згідно з положеннями п. 6.5 Договору страхування страхове відшкодування виплачується в строк до 15 днів після надання позивачем усіх необхідних документів, передбачених в п. 6.1. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач надсилає повідомлення про це з обґрунтуванням причин відмови, в строк до 15 днів після надання всіх необхідних документів, передбачених в п.6.1.

Відповідно до положень п. 6.6. Договору страхування відповідач не відшкодовує збитки, що виникли, зокрема, внаслідок дефектів продукції, що були відомі позивачу до реалізації продукції, але про які він не сповістив відповідача при укладенні та під час дії цього договору; порушення покупцем встановлених виробником правил користування продукцією; у випадках несвоєчасного технічного обслуговування автомобіля та в разі відсутності записів про технічне обслуговування в сервісній книжці.

У п. 6.7 Договору страхування сторони також визначили випадки, в яких відповідач звільняється від здійснення виплати страхового відшкодування.

19 жовтня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору страхування, згідно з якою сторони домовились продовжити дію договору страхування до моменту переукладення нового договору страхування.

28 грудня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору страхування, згідно з якою п. 2.2 Договору щодо розміру страхового тарифу викладено в новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 07.04.2008 р. до Договору страхування встановлено страхову суму та страховий тариф для броньованих автомобілів.

01 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору страхування, відповідно до якої встановлено страхову суму для автомобілів марки Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach в розмірі 150 000 грн. на рік; встановлено обмеження по гарантійних зобов’язаннях для автомобілів Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach, виготовлених в США, встановлено нові страхові тарифи для автомобілів європейського виготовлення та автомобілів, виготовлених в США.

Додатковою угодою № 5 від 16.10.2008 р. сторони встановили додаткові обмеження на страховий захист для автомобілів, виготовлених в Америці.

Листом від 08.01.2009 № 10/02 відповідач-1 повідомив позивача про критичну ситуацію, що склалась з виплатою йому страхових відшкодувань у 2008 році, зазначив, що за 2008 рік від позивача було отримано платежів 2 467 300 грн., виплачено страхових виплат 2 024 470 грн., вказав на те, що заявлені, проте не виплачені збитки (ті, де визначено шкоду) позивача складають 1115128 грн. і що в цілому сума шкоди складає 3 139 598 грн., що складає 127% від платежів, що надійшли, при цьому, не враховані заявлені, по яким не визначена сума шкоди, у зв’язку з чим запропонував внести обмеження страхового захисту на окремі деталі та розглянути можливість підвищення страхового тарифу до 5%.

У відповідь на лист відповідача-1 від 08.01.2009 р. № 10/02 позивач надіслав лист вих. № 12 від 14.01.2009 р., в якому повідомив останнього про те, що відповідач-1 неодноразово підвищував страховий тариф, а також вносив корективи по страховому захисту на визначені вузли та агрегати автомобілів, при цьому сума заборгованості продовжує постійно збільшуватись, і що станом на 14.01.2009 р. загальна сума заборгованості по невиплачених збитках складає 1436130,34 грн., з них прострочено 156 страхових випадків на суму 1182 901,77 грн., у зв’язку з чим запропонував відповідачу -1 у додатковій угоді № 6 від 25.12.2009 р. до Договору страхування чітко вказати строк погашення заборгованості по прострочених страхових випадках.

У відповідь на лист позивача вих. № 12 від 14.01.2009 р., відповідач-1 надіслав позивачу листа від 20.01.2009 р. № 10/30, яким повідомив позивача про ситуацію, що склалась з виплатою страхових відшкодувань позивачу по договору страхування, зокрема, про те, що станом на 01.01.2009 р. позивачу було виплачено страхових відшкодувань на загальну суму 1836277,31 грн., заявлені, проте не виплачені станом на 01.01.2009 р. збитки складають суму, що перевищує 1 300 000 грн., та звертав увагу позивача на те, що у 2008 році різко зросла середня частота настання страхових випадків за Договором страхування, а також середній розмір виплат страхового відшкодування по одному страховому випадку, з огляду на що запропонував позивачу внести зміни до Договору страхування.

Листом вих. № 14 від 21.01.2009 р. позивач, у відповідь на лист відповідача-1 №10/30 від 20.01.2009 р., вказав на те, що заборгованість відповідача на 20.01.2009 р. в сумі 1 492 886,52 грн. є збитками для позивача і що позивач розглядатиме подальші пропозиції відповідача щодо змін страхових тарифів та подальших обмеженнях страхового захисту тільки в єдиному контексті з графіком погашення заборгованості протягом 1,5-2 місяців та гарантій відповідача стосовно того, що заборгованість не виникатиме по нових випадках, що заявлятимуться.

16 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу 1 претензію № 39 від 16.02.2009р.

У відповідь на претензію позивача № 39 від 16.02.2009 р. та лист № 52 від 04.03.2009 р. відповідач листом № 966 від 20.03.2009 р. повідомив позивачу про те, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 р. № 332, відповідач відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до з’ясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що за твердженням позивача на адресу відповідача було надіслано усі необхідні документи, що свідчать про настання страхового випадку за договором, проте страхове відшкодування відповідачем виплачено не було, так само, у відповідності до умов договору, від відповідача не надходило повідомлення щодо рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. У зв’язку з цим позивачем заявлено до стягнення 2 506 925, 01 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 257 361,44 грн. пені та судові витрати.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно з ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з умов договору страхування, відповідачем застраховано майнові інтереси позивача, пов’язані з його обов’язком відшкодувати власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача, заподіяну їм шкоду внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період (абз. 2 п. 1 Договору страхування), наявність яких (дефектів заводу-виробника) визнано відповідним державним органом, судом або відповідачем (за попереднім погодженням з позивачем) (абз. 3 п. 1 Договору страхування).

Таким чином, підставою виникнення у відповідача обов’язку з виплати позивачу страхового відшкодування є настання страхового випадку, а саме –вихід з ладу деталей (вузлів, агрегатів) автомобіля через заводський дефект.

З умов договору також вбачається, що страхування відповідальності позивача перед третіми особами (власниками автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача) полягає у відшкодуванні відповідачем позивачу страхового збитку, тобто тих витрат, які позивач несе під час здійснення гарантійного ремонту проданих ним автомобілів, в результаті настання страхового випадку (виходом з ладу деталей, вузлів, агрегатів автомобіля (за винятком тих деталей, вузлів та агрегатів, що не підлягають страхуванню) в результаті дефекту заводу-виробника).

Колегією суддів встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору, відповідач зобов’язався здійснити позивачу виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 п. 5.1 договору), в разі зумовленої заводським дефектом поламки деталі (вузла, агрегату) автомобіля в гарантійний період (абз. 3 п. 1 Договору страхування).

Виходячи з цього, апеляційний суд дійшов висновку, що обов’язок з виплати страхового відшкодування виникає у відповідача при настанні страхового випадку –тобто, в разі виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) автомобіля з причин заводського дефекту.

При цьому, в положеннях Договору сторонами не визначено поняття "заводський дефект". Поняття "дефектної продукції" міститься в Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , який в даному випадку не може бути застосований, оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, які у відповідності до положень ст. 1 цього Закону є фізичними особами.

Не приймаються апеляційним судом до уваги твердження відповідача про те, що обов’язок довести наявність заводського дефекту покладається саме на ТОВ "Юніком Авто", а також твердження відповідача про те, що Договір страхування передбачає надання документально підтверджуючих документів стосовно виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) з вини заводу-виробника саме від Страхувальника –ТОВ "Юніком Авто" як підприємства, яке безпосередньо здійснює ремонт деталей (вузлів, агрегатів), тобто предмету страхування, оскільки умовами Договору не передбачено обов’язку позивача звертатись до незалежних експертів (експертних установ), до заводу-виробника або уповноважених ним підприємств (авторизованих дилерів, представництв заводу - виробника тощо) з метою отримання від них висновків з приводу причин виходу з ладу автомобілів під час дії гарантії. Отже, в силу умов укладеного між сторонами договору відповідач не позбавлений права на здійснення запитів до вищевказаних осіб (п. 5.2 Договору). Таким чином, умовами Договору обов’язок щодо встановлення факту заводського дефекту покладається на обидві сторони.

Крім того, відповідач -1 посилається на те, що вимоги, заявлені ТОВ "Юніком Авто" є витратами понесеними позивачем на здійснення ремонту проданих ним автомобілів у гарантійний період, зумовленого, зокрема, порушенням правил експлуатації автомобіля, перевищенням норм екплуатаційно-допустимих навантажень на деталі тощо, які не підлягають страховому відшкодуванню.

Колегія суддів не може погодитись з вищевказаними твердженнями відповідача -1, оскільки згідно з п.6.1 договору №3-001242 від 20.10.2006 страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню.

З підписаних сторонами актів дефектування, копії яких знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що висновок про заводський дефект деталей кожного конкретного застрахованого автомобіля підтверджений представниками відповідача. Зокрема, судом встановлено, що під час оформлення гарантійно-страхового випадку при кожній поломці автомобіль оглядався експертом - співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс". При цьому, за твердженнями сторін, експерт фотографував державний номер автомобіля, номер кузова, панель приладів з показниками "пробігу" автомобіля на момент огляду і пошкоджену деталь. Всі ці документи і фотознімки знаходяться у відповідача. По закінченню огляду складається акт дефектування, в якому графи з показниками "пробігу" і переліком пошкоджень заповнюються особисто експертом (співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс").

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі були виконані зобов’язання, що виникли на підставі договору страхування відповідальності юридичної особи №3-001242 від 20.10.2006, здійснено внесення на користь відповідача усіх страхових платежів.

На підтвердження того, що в кожному із заявлених позивачем випадків мав місце страховий випадок і що причиною виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) кожного з автомобілів, по якому заявлено вимоги про виплату страхового відшкодування, мав місце заводський дефект, позивач посилається на підписані відповідачем акти дефектування деталей (вузлів, агрегатів), що вийшли з ладу внаслідок виробничих дефектів, в яких, у графі "Причина виходу з ладу", містяться записи про те, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є "заводський дефект".

Апеляційний суд погоджується з тим, що зазначені акти дефектування" на суму 621266,46 грн. є підтвердженням настання страхових випадків та визнання відповідачем таких випадків страховими, оскільки як вже було зазначено вище відповідно до п. 6.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт про їх усуненню.

Відповідно до умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 пункту 5.1 Договору страхування), тобто, в разі виявлення в гарантійний період заводських дефектів автомобіля (абзац 3 пункту 1 договору), підписання акта дефектування (протоколу огляду). Таким чином, на думку апеляційного суду, підписані зі сторони відповідача акти дефектування свідчать про належним чином повідомлення страховика страхувальником про настання страхового випадку, а тому у відповідача виник обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Таким чином, наданими суду доказами підтверджується настання страхових випадків (наявність заводських дефектів) по заявлених позивачем випадках, у зв’язку чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 621266,46 грн. страхового відшкодування за період з 05.03.2009 р. по 11.08.2009 р.

Безпідставними є твердженням відповідача 1 про те, що визначення заводського дефекту є правом лише авторизованого представництва з продажу та ремонту автомобілів Мерседес в Україні. Вказане твердження спростовується умовами укладеного між сторонами договору, оскільки угодою сторін не було передбачено, що позивач зобов’язаний мати статус офіційного дилера ВАТ "АвтоКапітал", а з актів дефектування, копії яких знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що висновок про заводський дефект деталей кожного конкретного застрахованого автомобіля підтверджений представниками відповідача.

Зокрема, під час оформлення гарантійно-страхового випадку автомобіль оглядався експертом - співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс". При цьому експерт фотографував державний номер автомобіля, номер кузова, панель приладів з показниками "пробігу" автомобіля на момент огляду і пошкоджену деталь. Всі ці документи і фотознімки знаходяться у відповідача. По закінченню огляду складався акт дефектування, в якому графи з показниками "пробігу" і переліком пошкоджень заповнюються особисто експертом (співробітником ЗАТ "Європейський страховий альянс").

Умовами укладеного договору, а також ст.ст. 988, 990 Цивільного кодексу України на страхову організацію покладений обовязок щодо здійснення своєчасної страхової виплати після настання страхового випадку на користь страхувальника.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 621 266,46 грн. страхового відшкодування за період з 05.03.2009 р. по 11.08.2009 р. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування за період з 08.12.2008 р. по 11.07.2009 р. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів підписання актів дефектування відповідачем, а тому позивачем не доведено належне повідомлення відповідача про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення 257 368,44 грн. пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч.1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) ).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені, перерахунок якої вірно здійснено Господарським судом м. Києва на суму 621266,46 грн. погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню у сумі 63781,08 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені сторонами в своїх апеляційних скаргах, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва вiд 17.03.2011 р. у справі № 9/49 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційні скарги ТОВ "Юнiком Авто" та ЗАТ "Європейський страховий альянс", з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.

У зв’язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції вірно покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.