Б-50/81-10 Про визнання банкрутом фізичної особи - підприємця - 11.05.2011 Прийняття

Боржник –фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку ст. ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі-Закон) з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні неї на тій підставі, що в результаті здійснення заявником підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами, яку вона не має можливості погасити.

Постановою господарського суду Харківської області від 19.05.2010р. (суддя Усатий В.О.) визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану 23.02.2004 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 24800170000074620), за адресою: АДРЕСА_1 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В постанові вказано, що з дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Постановою скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі - податкова застава) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (ліцензія серії НОМЕР_2 від 03.10.2007 р.), ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2).

Затверджено оплату праці ліквідатора Сорокіна Михайла Івановича у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Зобов’язано ліквідатора відповідно до п. п. 3, 5 ст. 23 Закону в п’ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25- 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону (2343-12) і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Також постановою встановлено строк для пред’явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника –1 місяць з дня опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Зобов’язано ліквідатора в строк до 19.11.2010 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, інвентаризаційні відомості, акти оцінки майна, відомості про реалізацію кожного об’єкту ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання –передачі майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи ліквідатора, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, протоколи засідань комітету кредиторів і протоколи загальних зборів комітету кредиторів, затверджений комітетом кредиторів звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

ПАТ "Про Кредит Банк" з постановою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт вказує, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням ст. ст. 1,6, 7 Закону; судом не було досліджено на підставі яких розрахункових документів ініцюювалось здійснення примусового стягнення заборгованості з боржника його кредиторами; чи існувала на дату звернення боржника до суду реальна заборгованість та чи здійснювалося її стягнення та чи привело це до неплатоспроможності боржника. Апелянт вказує, що суд не в повній мірі дослідив обставини про наявність неплатоспроможності боржника, вони не були підтверджені відповідними доказами. Також зазначає, що боржник на час розгляду справи про визнання його банкрутом був власником транспортного засобу Ford Sierra, 1988 року випуску, однак суд зробив висновок, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення та прийшов до висновку про неплатоспроможність боржника та визнання його банкрутом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. відмовлено ПАТ "Про Кредит Банк"у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. у справі № Б-50/81-10 скасовано, а справу № Б-50/81-10 з апеляційною скаргою ПАТ "Про Кредит Банк"на постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2010 р. передано до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

Ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просить постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2010 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства; ПАТ "Про Кредит Банк"не є кредитором по даній справі, оскільки ним не було подано заяви про включення його до реєстру, як кредитора.

Представники боржника та інші учасники у справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про причини неприбуття представників боржника та інших учасників у справі у судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи, що неприбуття представників боржника та інших учасників у справі у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні ліквідатор боржника подав клопотання ( вх. № 4754 ), в якому просив відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю прибути на засідання суду боржника у справі.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, прийшла до висновку відхилити його, оскільки відповідно ч.1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, і зазначений строк витікає 12.05.2011р., а від сторін згідно зі ст. 69 ГПК України не надходило клопотання про продовження цього строку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників апелянта та ліквідатора, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (надалі –боржник) зареєстрована 23.02.2004р. за номером запису 2 480 017 0000 074620 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР, а як платник податків зареєстрована в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова 26.02.2004р. та є суб'єктом спрощеної системи оподаткування.

26.04.2010р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду в порядку ст. ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою про порушення справи про банкрутство на тій підставі, що в результаті здійснення нею підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами, яку вона не має можливості погасити.

Боржник в обґрунтування своїх вимог вказував, що він станом на 20.04.2010р. має підтверджені кредиторські заборгованості на загальну суму 1 485 971,00 грн.; із них - перед АТ "Про кредит Банк", яка виникла на підставі договору про надання траншу № 2.27108 від 24.04.2008р. і строк погашення якої настав, що підтверджується довідкою банку та вимогою про повне дострокове погашення кредиту, (т.1, а.с. 32, 36, 37, 44, 45);

- перед ПП "Науково-виробнича фірма "Транзит+" на загальну суму 50 100,00 грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу № 12 від 14.08.2007р., що підтверджується актом приймання передачі від 19.08.2007р., вимогою від 24.10.2007р. та повідомленням боржника від 26.10.2007р. про визнання суми боргу (т.1, а.с. 16-20);

- перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України на загальну суму 6 803,00 грн., яка виникла на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна № 2184-Н, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. у справі № 59/182-08 та актом звірки розрахунків з орендної плати (т.1, а.с. 24-26).

Постановою господарського суду від 19.05.2010 року визнано банкрутом фізичну особу підприємця ОСОБА_2, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, зобов’язано його здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

постанова суду мотивована приписами ч.5 ст. 7, ст.ст. 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону) та обґрунтована наявністю заборгованості у боржника перед кредиторами на суму 57 123, 00 грн.

У відповідності до ст. 53 ЦК України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтями 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином - підприємцем, який є боржником, або його кредитором. До заяви громадянина –підприємця про порушення справи про банкрутство може бути поданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що у боржника перед кредитором - ПП "Науково-виробнича фірма "Транзит+" є заборгованість у розмірі 50 100,00 грн., яка утворилась внаслідок невиконання боржником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 умов договору купівлі-продажу № 12 від 14.08.2007 р. та підтверджується договором купівлі-продажу № 12 від 14.08.2007 р., актом приймання-передачі від 19.08.2007 р. на суму 50 100,00 грн., вимогою про оплату заборгованості на суму 50 100,00 грн. та листом, в якому боржник повідомив кредитора ПП "Науково-виробнича фірма "Транзит+", що повністю визнає заборгованість перед ним в сумі 50 100,00 грн., однак не має можливості її погасити у зв’язку з важким матеріальним станом(т.1, а.с. 16-20).

Також, у боржника є заборгованість перед державним бюджетом України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області в сумі 7 023,00 грн., яка підтверджується рішенням господарського суду Харківської області по справі № 59/182-08 від 27.10.2008 р., відповідно до якого позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задоволено та стягнуто з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету України 2 938,62 грн. - основної заборгованості з орендної плати, 3 864,38 грн. - пені, 102,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1, а.с. 24-25).

Господарський суд першої інстанції обґрунтував постанову тим, що відповідно до матеріалів справи боржник не має активів для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується аудиторським висновком та наступними документами, а саме:

довідкою № 116-1/7/10 від 30.03.2010 р. боржник має відкритий розрахунковий рахунок №НОМЕР_4 в ПАТ "Про Кредит Банк", залишок коштів на якому складає 0,00 грн.;

довідкою управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області № 1715 від 25.03.2010 р. за боржником зареєстрований автомобіль FORD SIERRA, 1988 року випуску, червоного кольору, № дв. НОМЕР_5, ДНЗ НОМЕР_6, який згідно пояснень боржника в 2007 р. був ним проданий по довіреності та його місцезнаходження на даний час їй не відомо;

довідкою Харківського міського відділу Харківської регіональної філії "ДП "Центр державного земельного кадастру"№ 1286 від 30.03.2010 р., що за боржником не зареєстровано право власності на земельні ділянки;

довідкою КП "Харківське міське БТІ"№ 2390609 від 13.04.2010 р., що за боржником не зареєстровано право власності на об’єкти нерухомого майна.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що загальний розмір кредиторської заборгованості боржника, що виникла у зв’язку з його підприємницькою діяльністю, строк погашення якої настав, складає 57 123,00 грн., що зазначені обставини свідчать про неспроможність боржника виконати свої зобов’язання перед кредиторами у повному обсязі, навіть у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів відповідно ч. 5 ст. 7 зазначеного вище Закону. У зв’язку з чим, суд першої інстанції вважав, що боржник відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства до боржника.

Однак вказані висновки господарського суду першої інстанції є такими, що не відповідають нормам 1,6,7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки не підтверджені у встановленому порядку документами щодо безспірності грошових вимог кредиторів, які повязані із здійсненням боржником підприємницької діяльності та не складають більше 300 мінімальних заробітних плат та незадоволені протягом більше ніж три місяці після настання встановленого строку їх сплати. Встановивши, що згідно довідки управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області № 1715 від 25.03.2010 р. за боржником зареєстрований автомобіль FORD SIERRA, 1988 року випуску, червоного кольору, № дв. НОМЕР_5, ДНЗ НОМЕР_6, суд зробив висновок, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення При цьому суд першої інстанції належним чином не перевірив наявність у боржника зазначеного майна та можливість його використання для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ст. 1 вказаного Закону суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі щодо фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку).

Відповідно ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (2343-12) .

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 даного Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство, а саме, неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов’язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи, тобто, в даному випадку на боржника.

Частиною 5 ст. 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошової суми і дебіторської заборгованості, а також, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів. Громадянин-підприємець у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини своєї неплатоспроможності виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також, обставини того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами.

Господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника.

Господарським судом Харківської області встановлено, що вимога від 24.10.2007р. та повідомленням боржника від 26.10.2007р. про визнання суми боргу (т.1, а.с. 16-20); долучені до них акти здачі-приймання робіт (послуг) та рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. у справі № 59/182-08 є доказом безспірної заборгованості, однак вищезазначений висновок судів суперечить вимогам закону, виходячи з наступного.

Неспроможність боржника погасити вимоги кредиторів відповідно до ст. 7 вказаного Закону має підтверджуватись доказами щодо вжиття заходів примусового стягнення з боржника грошових коштів через органи державної виконавчої служби. Без наявності вказаних правових підстав та відповідних доказів не може бути порушено провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця. Боржником належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності до суду не було надано. Суд першої інстанції помилково на підставі лише представленого боржником списку кредиторської заборгованості і відсутності у боржника майна визнав його банкрутом.

Як визначено абз.2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , безспірність вимог кредиторів за грошовими зобовязаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено Законі України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, боржник обґрунтовував безспірність вимог кредиторів наявністю актів здачі-приймання робіт, підписаних боржниквим, знаною претензією, та рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. у справі № 59/182-08, однак не надав в обгрунтування виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, доказів реальності кредиторських вимог та чи здійснювалося їх стягнення та чи привело це до неплатоспроможності боржника.

Місцевим господарським судом не було враховано, що визнану претензію виключено з переліку документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, відтак вона не є доказом, що підтвержує безспірність вимог кредитора. Також господарським судом не було досліджено чи виконано боржником рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2008р. у справі № 59/182-08 та чи знаходиться наказ по зазначеній справі на виконанні державною виконавчою службою.

Таким чином, правові підстави для визнання боржника банкрутом відсутні, оскільки не підтверджено матеріалами справи наявність у боржника - підприємця безспірних зобов'язань перед кредиторами та неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Вищевикладене свідчить про те, що, постанова суду першої інстанції була прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства, а тому суд дійшов передчасного висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають вимогам законодавства, тому оскаржувана постанова про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у справі –припиненню.

Суд відхиляє посилання ліквідатора боржника що ПАТ "Про Кредит Банк"не є кредитором по даній справі, та не має права на апеляційне оскарження, виходячи з наступного.

Згідно ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 ст. 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника . Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог . Про наявність грошових вимог апелянта боржником було вказано у заяві про про порушення справи про банкрутство та підтверджується матеріалами справи (т.1, а.с. 32, 36, 37, 44, 45).