5002-29/5080.2-2010 Про визнання нечинним розпорядження районної державної адміністрації про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, та спонукання до виконання певних дій - 27.04.2011 Прийняття

( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs11352787) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs13307028) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs2045079) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18669900) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs10632811) )

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Заплава Л.М.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор: Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, Прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 220/42/д від 10.01.11, Міністерство оборони України;

позивача: не з'явився, військовий радгосп "Азовський" Міністерства Оборони України;

відповідача: не з'явився, Ленінська районна державна адміністрація в Автономній Республіці Крим;

третьої особи: не з'явився, Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим;

третьої особи: не з'явився, Багерівська селищна рада;

третьої особи: не з'явився, Чистопільська сільська рада;

третьої особи: не з'явився, Октябрська сільська рада;

третьої особи: не з'явився, Ленінський районний відділ земельних ресурсів;

третьої особи: не з'явився, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4;

третьої особи: ОСОБА_5, витяг з договору № б/н від 03.03.11, Приватне підприємство "Грант";

розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства "Грант, "Багерівської селищної ради та Октябрської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-29/5080.2-2010

за позовом заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону (вул. Руська, 1,Феодосія,98100)

в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

військового радгоспу "Азовський" Міністерства Оборони України (вул. Леніна, 12,Багерове, Ленінський район,98227)

до Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)

Ленінська районна рада Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Автономна Республіка Крим,98200)

Багерівська селищна рада (вул. Леніна, 58,Багерове, Ленінський р-н,98227)

Чистопільська сільська рада (вул. Бр.Лохматових, 39,Чистопілля, Ленінський р-н,98225)

Октябрська сільська рада (вул. Центральна, 6-а,Октябрське,Ленінський район,,98228)

Ленінський районний відділ земельних ресурсів (вул. Пушкіна, 22,Леніне, Ленінський р-н,98200)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

Приватне підприємство "Грант" (вул. Бр. Хомко, 36/17,Чистопілля, Ленінський р-н,98225)

про визнання незаконним рішення та спонукання до виконання певних дій

Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, про визнання недійсним та скасування розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4807,8 га військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України та зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача –військового радгоспу "Азовський" зазначену земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що неправомірними діями Ленінської районної держаної адміністрації АР Крим, які виразилися у вилученні земель оборони, порушені інтереси держави в сфері підтримання її обороноздатності, тому як оспорюваним розпорядженням, відповідач, безпідставно припинив право постійного користування військового радгоспу "Азовський" МО України земельною ділянкою, яка передавалася йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2008 року у справі № 2-1/2092-2008 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю порушень з боку відповідача при прийнятті розпорядження щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою військового радгоспу "Азовський" МО України площею 4807,8 га та передачі її до земель запасу Багеровської селищної ради, Чистопільської та Октябрської сільських рад.

Не погодившись із рішенням суду, заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційним поданням, в якому просив рішення суду першої інстанції скасувати, як винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2008 року апеляційне подання заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2008 року скасовано.

Прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим № 354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський" МО України, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 4807,8 га, військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України. Зобов'язано Ленінську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного користувача - Військового радгоспу "Азовський", земельну ділянку площею 4807,8 га.

постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про те, що при прийнятті оспорюваного розпорядження №354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський" Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим діяла на підставі повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2008 року, Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якої просила скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2008 року та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2008 року. Свою вимогу Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим мотивувала тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2008 року касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2008 року у справі № 2-1/2092-2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, чим порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року у справі № 2-8/871.1-2009 позов заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України до Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, за участю третіх осіб: Ленінської районної ради Автономної Республіки Крим, Багеровської селищної ради, Чистопільської сільської ради, Октябрської сільської ради, Ленінського районного відділу земельних ресурсів, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, приватного сільськогосподарського підприємства "Грант" про визнання незаконним рішення, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим від 22 квітня 2004 року №354 "Про внесення змін в державний акт на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський".

В задоволенні позовних вимог про зобов’язання Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача Військового радгоспу "Азовський" спірну земельну ділянку відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог судом першої інстанції було мотивовано тим, що радгосп "Азовський", як постійний користувач земельної ділянки, наданої йому для потреб оборони, не мав права розпоряджатися землями державної власності, та, відповідно, не наділений правом відмови або дачі згоди на передачу цієї земельної ділянки. Отже, були відсутні передбачені статтею 141 Земельного кодексу України підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою радгоспу "Азовський".

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд виходив з того, що на момент розгляду справи, суду не представлено доказів які б підтверджували той факт, що спірна земельна ділянка, загальною площею 4 807,8 га по акту прийому-передачі, була повернута Ленінській районній державній адміністрації, а тому, позовні вимоги Заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України пред'явлені до неналежного відповідача, у зв'язку з чим, у суду не має правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Ленінська районна державна адміністрація в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовувалися тим, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення по даній справі, оскільки судом безпідставно не були досліджені питання оплати за землю, також суд, у обґрунтування свого рішення посилався на необхідність погодження питання про припинення права користування земельною ділянкою з Міністром оборони, встановлену наказом, який не мав юридичної сили, оскільки не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2010 року апеляційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2010 року, Ленінська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції від 17 грудня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника військового прокурора в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджені істотні обставини справи та порушені норми матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2010 року касаційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2010 року у справі № 2-8/871.1-2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд встановив, що земельна ділянка площею 4 807,8 га не була передана (повернута) відповідачу –Ленінській районній державній адміністрації Автономної республіки Крим проте, із постанови апеляційної інстанції впливає зворотне.

Як зазначає Вищій господарський суд України, дані обставини неповно з'ясовані судами першої та апеляційної інстанцій, тоді як це має значення для правильного вирішення спору, у зв’язку з чим, наявні порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 13 грудня 2010 року у справі №5002-29/5080.2-2010 позов задоволений.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2004 року №354 "про внесення змін в державний акт на право постійного користування землею Військовим радгоспом "Азовський".

Зобов’язано Ленінську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача Військового радгоспу "Азовський" земельну ділянку площею 4807,8 га.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка була надана військовому радгоспу "Азовський" для забезпечення діяльності та потреб військових частин, установ, військово- навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, шляхом виробництва сільськогосподарської продукції. В зв'язку з чим, спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, хоча і не переведена до категорії "землі оборони", що б у свою чергу суперечило її цільовому призначенню та використанню. Також суд першої інстанції з посиланням на норми законодавства зазначив, що рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та з порушенням норм земельного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Грант" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, припинити провадження у справі або у позові відмовити.

Також не погодившись з рішенням суду, Багерівська селищна рада та Октябрська сільська рада звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційних скаргах, заявники зазначають, що задовольняючи позов суд виходив с того, що земельна ділянка, на яку припинено право користування, хоча й не була переведена до земель оборони, але відноситься до земель оборони, такий висновок суду не ґрунтується на нормах діючого законодавства, а саме суперечить статтям 18, 19, 22 Земельного кодексу України, тому рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2010 року є незаконним та необґрунтованим.

В судовому засіданні 27 квітня 2011 року представник приватного підприємства "Грант" підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, прокурор та представник Міністерства оборони України проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, водночас прокурор звертав увагу суду на ті обставини, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у частині повернення військовому радгоспу "Азовський" спірної земельної ділянки не врахував, що частка землі загальною площею 200, 3504 га на даний час знаходиться у оренді у приватного підприємства "Грант", у зв’язку з чим, враховуючи, що на час розгляду справи, цей договір оренди діє, не визнаний недійсним та не розірваний, неможливо вирішити питання про витребування цієї частки землі.

Від директора військового радгоспу, відділу Держкомзему в Ленінському районі Автономної республіки Крим надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, явка у судове засідання –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутністю сторін, яки не з’явились.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Військовий радгосп "Азовський", Статут якого затверджено 25 травня 1994 року заступником Міністра оборони України по тилу - начальником тилу Збройних Сил України, заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю ( а.с . 113-123 том 1 ).

Статтею 2 Стату ту військового радгоспу "Азовський" визначено, що підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.

Відповідно до статті 3 цього Статуту підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Відповідно до статті 4 вказаного Статуту майно військового радгоспу "Азовський" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Військовому радгоспу "Азовський" за державним актом І-КМ №004762 від 12 лютого 1997 року надано у постійне користування земельну ділянку, площею 8 477,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.59-63 том 1).

Листом від 13 травня 2003 року за вих.№73 б військовій радгосп "Азовський", у зв’язку з великою віддаленістю земель, які розташовані на території Чистопільської сільської ради та неможливістю обробки, а також відсутністю грошових коштів для сплати єдиного сільськогосподарського податку за землю, просив прийняти земельну ділянку площею 600 га (у полі №25) у запас земель Чистопільської сільської ради строком на 10 років (а.с.41 том 1).

Також листом від 08 квітня 2004 року за вих.№18 військовій радгосп "Азовський" просив Ленінську районну державну адміністрацію прийняти рішення про припинення права користування земельними ділянками військового радгоспу "Азовський" загальною площею 4 807,8 га., та передачі цих земель у землі запасу наступних рад:

Багеровської селищної ради - 3607 га;

Честопільської сільської ради - 783 га;

Октябрської сільської ради - 417,8 га (а.с.43 том 1).

Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим за №354 від 22 квітня 2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військовим радгоспом "Азовський" припинено право постійного користування земельними ділянками Військового радгоспу "Азовський" загальною площею 4807,8 га та передано землі в запас Багеровській селищній раді - 3607 га;, Чистопільській сільській раді - 783 га;, Октябрській сільській раді - 417,8 га. (а.с.11 том 1).

Вказані обставини були виявлені військовою прокуратурою Феодосійського гарнізону під час проведення перевірки додержання посадовими особами військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України вимог Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про використання земель оборони" (1345-15) , що і стало підставою для звернення військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового радгоспу "Азовський" до господарського суду з вимогою про визнання недійсним зазначеного розпорядження та повернення земель Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський", як незаконно вилучених.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційні скарги частковому задоволенню виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного розпорядження відповідача та повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський" земельної ділянки, загальною площею 4807,8 га.

Окрім того, відповідно до зауважень Вищого господарського суду України у постанові від 24 грудня 2008 року, при вирішенні виниклого спору суду також слід дослідити обставини, щодо якої категорії земель відносилися землі, що у 1997 році були надані військовому радгоспу "Азовський" та чи переводилися ці землі з однієї категорії до іншої, проводилася лі сплата радгоспом земельного податку та безпосередньо обставини, за якими було припинено право постійного користування відповідною земельною ділянкою.

З огляду на наведене, судова колегія зазначає наступне.

Правила щодо складу земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої встановлені статтею 2 Земельного кодексу України, який був чинним на час надання земельної ділянки. Даною статтею встановлене, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історійко-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до категорії провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої, здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідної категорії і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках –органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що за своїми цільовими призначеннями всі землі України поділяються, зокрема на землі сільськогосподарського призначення та на землі оборони. Переведення земель з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність, або надання у користування.

Відповідно до листа Ленінського районного відділу земельних ресурсів від 11 липня 2009 року за вих.№ 953/10-09, згідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року, що діяв на час передачі земельної ділянки) районні, міські, районні у містах Ради народних Депутатів, надавали земельні ділянки за межами населених пунктів з земель запасу для сільськогосподарського використання. Відповідно до статті 2 Земельного кодексу (в ред..1992 р.) віднесення земель до категорій проводилося відповідно до їх цільового призначення. Зміни цільового призначення земель військового радгоспу "Азовський" не було, перевід цих земель в іншу категорію не здійснювався (арк.с.38)

Як вбачається зі змісту Статуту військового радгоспу "Азовський", це підприємство засноване на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю і підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України, який є його Органом управління.

Також пунктом 4.6 даного Статуту передбачено, що підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 29 травня 1994 року військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності –державна, що підтверджується свідоцтвом № 08388742.

Згідно довідці № 09/2-5-01/701 від 25.03.2003 військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України включений в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України як державне підприємство, орган управління –Міністерство оборони України, з загальнодержавною формою власності.

Згідно з частиною 2 статті 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкту підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно вимог частини 5 статті 75 цього ж кодексу, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлене законом. Розпоряджатися в іншій спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами.

Пунктом 7 цієї ж статті передбачено, що списання з балансу основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Таким чином, враховуючи, що військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України, в структурі Міністерства оборони та Збройних Сил України правом прийняття рішення щодо відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а в окремих випадках (якщо це потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів України та Президента України.

В даному випадку, земля, якою користується військовий радгосп "Азовський", відноситься до основних фондів цього підприємства, а тому директор військового радгоспу "Азовський" не наділений законодавством повноваженнями стосовно самостійного розпорядження земельними ділянками радгоспу.

Вищезазначені положення перекликаються із положеннями частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні сили України", відповідно до якої земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління (для держпідприємств на праві господарського відання).

Також, вищезазначені положення законодавчих актів закріплюються і деталізуються Наказом Міністра Оборони України № 483 1997 року (v0483322-97) , відповідно до якого відчуження земельних ділянок Міністерства оборони можливе лише за згоди Міністра оборони України. Тобто вказаний наказ не є першоджерелом регулювання правової ситуації щодо розпорядження землями, які закріплені за підприємствами, установами та організаціями Міністерства оборони України, а лише відображає компактно норми кодексів та законів.

Частиною 1 статті 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що військовий радгосп "Азовський" як постійний користувач спірної земельної ділянки не наділений правом розпоряджатись землею державної власності на власний розсуд, що випливає зі змісту статті 95 Земельного кодексу України.

Статями 140, 141 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) однією з підстав припинення права власності та користування земельною ділянкою визначено добровільну відмову власника чи користувача земельної ділянки, від свого права на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 142 цього ж кодексу, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. У разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначалося вище, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 12.02.1997 року землекористувачем є військовий радгосп "Азовський", директор якого, діючи як представник землекористувача спірної земельної ділянки, 08.04.2004 року звернувся до голови Ленінської районної державної адміністрації із проханням припинити право користування земельною ділянкою загальною площею 4807,8 га та передати їх у землі запасу Багеровської селищної ради, Чистопільської сільської ради та Октябрської сільської ради.

Розглянувши зазначену вище заяву, про добровільну відмову землекористувача від права користування земельною ділянкою, головою районної державної адміністрації, діючому в межах наданих йому повноважень, було прийняте розпорядження № 354 від 22.04.2004 року "Про внесення змін до державного акту на право постійного користування землею військового радгоспу "Азовський", яким було припинено право користування земельною ділянкою площею 4807,8 га у зв’язку із добровільною відмовою землекористувача відповідно до пункту "а" статті 141 та статті 142 Земельного кодексу України.

При цьому, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що Міністром оборони України стосовно спірної земельної ділянки будь-яких рішень про відмову від права користування цією ділянкою не приймалося. Дії директора радгоспу щодо погодження питання вилучення земельної ділянки лежать поза межами його повноважень та відповідно до ч. 2 ст. 203 та ст. 228 ЦК України та не тягнуть за собою жодних правових наслідків.

Таким чином, Ленінській районній державній адміністрації для вирішення питання про припинення військовому радгоспу "Азовський" права користування спірною земельною ділянкою необхідно було в порядку ст.ст. 142, 149 Земельного кодексу України отримати належну добровільну відмову від вказаної земельної ділянки, чого зроблено не було.

Отже, проаналізувавши усі обставини по справі у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині визнання розпорядження недійсним та правомірність висновків суду першої інстанції з цього приводу. Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання розпорядження недійсним, судова колегія не може погодитися із позицію, щодо їх незаконного вилучення, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження підлягає визнанню недійсним та скасуванню, як прийняте головою Ленінської районної державної адміністрації АРК на підставі неналежної добровільної відмови від права на користування земельною ділянкою, оскільки директор військового радгоспу "Азовський", який надав згоду на припинення права користування земельною ділянкою, не був уповноважений на прийняття такого рішення, чим перевищив свої повноваження і таке його рішення у подальшому не підтверджено власником в особі Міністерства оборони України.

Стосовно посилань відповідача та заявників апеляційних скарг на те, що 24 липня 2007 року Ленінською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №769 "Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 22.04.2004 №354", відповідно до якого змінені підстави припинення права користування земельними ділянками, а саме: добровільна відмова від права користування, на систематичну несплату земельного податку, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З урахуванням роз'яснення, викладеного в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) систематична несплата земельного податку може стати підставою примусового припинення права постійного користування у судовому порядку, при цьому роз'яснено, що недодержання цього порядку є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Отже, враховуючи відсутність у даній справі доказів звернення Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим до суду з позовом про припинення права постійного користування військового радгоспу "Азовський", судова колегія вважає, що оскаржуване розпорядження відповідача прийнято на підставі відмови директора військового радгоспу "Азовський", який в свою чергу всупереч вимогам діючого законодавства та нормам земельного законодавства України, не мав права на таку відмову.

Враховуючи викладені обставини, а також ненадання відповідачем доказів наявності правових підстав для прийняття оскаржуваного розпорядження, судова колегія дійшла переконливого висновку про те, що воно прийнято без наявних на те законних підстав та з порушенням норм земельного законодавства України.

Щодо підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині зобов’язання відповідача повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 4 807,8 га у частині повернення 200,3504 га, які знаходяться у оренді, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 11 серпня 2005 року та 09 листопада 2004 року Ленінської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим були укладенні договори оренди спірної земельної ділянки, та відповідно до них, передані в оренду суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_4 та приватному сільськогосподарському підприємству "Грант" (а.с.80-87), акти прийому-передачі долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27 квітня 2011 року, прокурором був наданий Технічний звіт по геодезії в частині виявлення границь земельних ділянок в натурі, наданих на підставі договорів оренди суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_4 та приватному сільськогосподарському підприємству "Грант", яки розташовані на території Чистопільської сільської ради.

Вказаний звіт підготовлений Кримською Регіональною філією державного підприємства "Центр Державного Земельного Кадастру", яким встановлено, що земельна ділянка, яка надана за договором оренди суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4, на підставі розпорядження №527 від 27 липня 2005 року, знаходиться за границями земельної ділянки військового радгоспу "Азовський" згідно вказаних границь у державному акті КМ №004762.

Стосовно земельній ділянки, яка була надана приватному сільськогосподарському підприємству "Грант" на підставі розпорядження №383 від 05 травня 2004 року, дана земельна ділянка площею 200,3504 га., знаходиться на території військового радгоспу "Азовський", відповідно вказаних границь у державному акті КМ №004762.

Таким чином, з урахуванням встановлених з цього приводу обставин, прокурором у судовому засіданні 27.04.2011 року було заявлено клопотання, в якому він просив судову колегію повернути земельну ділянку військового радгоспу "Азовський" згідно державного акту, за виключенням земельної ділянки наданої в оренду приватному підприємству "Грант" площею 200,3504 га., оскільки на сьогоднішній день договори оренди діють, не розірвані та не визнані недійсними у судовому порядку.

З урахуванням цього, судова колегія дійшла висновку про те, що у даному випадку при наявності укладеного договору, що підтверджено актом приймання-передачі від 02 грудня 2004 року (а.с.106) та не оспорюється сторонами, суд не має правових підстав у рамках заявлених вимог даного провадження, повернути земельну ділянку площею 200,3504 га., яка надана за договором оренди приватному підприємству "Грант", а тому рішення суду першої інстанції в цієї частині підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Апеляційні скарги приватного підприємства "Грант", Багерівської селищної ради та Октябрської сільської ради - задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-29/5080.2-2010 скасувати частково, у частині зобов'язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України, в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, земельну ділянку площею 200,3504 га, розташовану на території Чистопольської сільської ради та передану у оренду приватному підприємству "Грант".

3. У цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову про зобов'язання Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим повернути Міністерству оборони України, в особі постійного землекористувача - військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, земельну ділянку площею 200,3504 га, розташовану на території Чистопольської сільської ради та передану у оренду приватному підприємству "Грант"- відмовити.