Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – Перкова Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" на рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року.

у справі № 1/1 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг"

про стягнення 483 075,34 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" про стягнення 483075,34 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року у справі № 1/1 в позові відмовлено повністю

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2011 року, повний текст якого складений та підписаний 15 березня 2011 року у справі № 1/1 повністю. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" суми основного боргу в розмірі 393 463 (триста дев'яносто три тисячі чотириста шістдесят три) гривні 00 копійок, пені в розмірі 40 225 (сорок тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 29 копійок, 3 % річних в розмірі 12243 (дванадцять тисяч двісті сорок три) гривні 62 копійки, суми інфляційних нарахувань в розмірі 37143 (тридцять сім тисяч сто сорок три) гривні 43 копійки, а всього на загальну суму 483 075 (чотириста вісімдесят три тисячі сімдесят п'ять) гривень 34 копійки. Судові витрати в розмірі: сплаченого державного мита за подання позову в розмірі 4 835 (чотири тисячі вісімсот тридцять п'ять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок, державного мита за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва в розмірі 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 50 копійок стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс".

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відобразивши суму податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість, яка становить 2544783,65 гривень, Відповідач тим самим підтвердив факт отримання від Позивача товару на вказану суму та податкової накладної, яка складалась лише після отримання Відповідачем від Позивача товару на вказану суму. Вказані податкові накладні містять ціну товару, його номенклатуру та обсяг. Таким чином, вказана податкова звітність у сукупності зі складеними видатковими накладними є належним доказом, який підтверджує поставку товару за вищевказаним Договором поставки на вказану вище суму.

Відповідач в своїх поясненнях не заперечує факт отримання товару, а заперечує його ціну та факт поставки вказаного товару саме за вищевказаним Договором поставки. Фактично, ціна товару відображається в первинних документах (видаткових накладних), які містять посилання на вказаний Договір поставки. Крім того, вказані суми відображені самим Відповідачем у податковій звітності.

Посилання Відповідача на порушення форми складення первинних документів за умови наявності підтвердження в цих документах факту поставки товару Відповідачу не є підставою для відхилення цих документів. Вказані порушення форми документу, за інших належних умов можуть бути підставою для притягнення винних посадових осіб відповідної організації до дисциплінарної відповідальності, але не можуть бути підставою для відмови в позові, як того безпідставно бажає Відповідач.

Твердження Відповідача про те, що поставку товару відповідно до всіх умов вищевказаного Договору поставки (ціна, об'єкт поставки, тощо) за умови його фактичного повного прийняття Відповідачем і здійснення часткової оплати не можна вважати поставкою товару саме за вищевказаним Договором поставки підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки вказаний товар було поставлено за тими самими умовами, що і інший товар. За таких обставин твердження Суду про відсутність в матеріалах справи довіреності на особу, уповноважену отримувати товар за вищевказаним Договором поставки, з урахуванням відображення факту отримання товару в податковій звітності самим Відповідачем, не може бути підставою для відмови в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 26.04.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 26.04.2011 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції, з тексту позовної заяви вбачається, а також підтверджено позивачем у своїх виступах, між ним та відповідачем було укладено договір № 08/09-09 від 08.09.2009, на підставі якого позивач поставляв відповідачу товар. Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товару на загальну суму 393 463,00 грн., проте відповідачем дана вартість товару не була сплачено, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг.

Відповідно до п.5.2 договору відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своєму позові просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 483 075,34 грн. – боргу, а саме: 393463,00 грн. – основного боргу, 12243,62 грн. – 3% річних, 37143,43 – інфляційних втрат, 40225,29 грн. - пені та судові витрати.

Ст. 36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До матеріалів справи представником позивача було надано докази поставки товару відповідачу. Проте, наведені документи жодним чином не підтверджують той факт, що вказані поставки здійснювались саме на виконання умов договору № 08/09-09 від 08.09.2009 року, а не поза його дією, тобто позадоговірні поставки.

Подані представником позивача у останньому судовому засіданні першої інстанції 04.03.2011 року, копії видаткових накладних про фактичний відпуск виробів у рядку: "Підстава поставки продукції: договір поставки №" містять дописування про номер та дату договору, чого не було відображено на копії цих накладних, наданих представником позивача у попередніх засіданнях.

Як вбачається з матеріалів, з цього приводу представник позивача пояснив суду першої інстанції, що наведені дописування були вчинені працівниками бухгалтерії при виготовленні накладних у паперовому вигляді з комп’ютерної бази бухгалтерії підприємства позивача.

З огляду на викладене, оскільки Позивачем ні в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не були надані належні докази на підтвердження викладеного в позові, тобто наявності заборгованості відповідача у розмірі 393463,00 грн. на підставі порушення виконання умов договору № 08/09-09 від 08.09.2009 року, також не були пред’явлені докази (довіреність) щодо особи, через яку був отриманий товар.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Отже, з огляду на викладені обставини, колегія цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 483075,34 грн. – боргу, є документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року у справі № 1/1 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 1/1 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

27.04.11 (відправлено)