5008/102/2011 Про стягнення заборгованості за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації - 19.04.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород"від 18.03.2011 року № 02

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 р.

у справі № 5008/102/2011

за позовом КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород", м. Ужгород

до ВАТ "Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

про стягнення 157 550,62 грн. боргу (з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, а.с. 46-47)

за участю представників:

від позивача: Ракущинець А.А. –представник

від відповідача: не з’явився

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 року у справі № 5008/102/2011 (суддя Русняк В.С.) позовні вимоги КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород"задоволено повністю: стягнуто з ВАТ "Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття"на користь КП "Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" суму 157 550,62 грн., в т. ч. 148 328,42 грн. основного боргу, 2 340,38 грн. інфляційних втрат, 1 570,52 грн. 3% річних, 5 311,30 грн. пені та суму 1 811,50 грн. відшкодування судових витрат за їх під ставністю та доведеністю. Надано відстрочку виконання рішення до 10 червня 2011 року.

Крім цього, судом першої інстанції за клопотанням відповідача, в порядку п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надано відстрочку виконання рішення строком на три місяці до 10 червня 2011 р. своє клопотання відповідач обґрунтовував важким фінансовим становищем.

КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород" не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подало апеляційну скаргу від 18.03.2011 року № 02, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 року у справі № 5008/102/2011 в частині відстрочки виконання рішення до 10 червня 2011 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що господарський суд при прийняті рішення в частині відстрочки виконання рішення виходив не з того, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а взяв до уваги негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст. 121 ГПК України; висновок місцевого господарського суду з приводу відстрочки виконання рішення не вмотивований належним чином та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки серед наявних в матеріалах відсутні докази, які б свідчили про неможливість чи ускладнення виконання судового рішення у даному випадку.

Відповідачем подано клопотання № 144 від 18.04.2011 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, оскільки останній перебуває на лікарняному.

Колегія суддів заслухавши заперечення представника позивача з приводу даного клопотання та порадившись на місці, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки дане клопотання необґрунтоване належними та допустимими доказами. Крім цього, ухвалою апеляційного господарського суду від 25.03.2011 року явка сторін не визнавалась обов’язковою, в зобов’язання було подати лише відзив на апеляційну скаргу. Ухвала отримана відповідачем 01.04.2011 року і до 19.04.2011 року у нього було достатньо часу направити відзив.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

01.01.2000 року між КП "Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"(водоканалом) та ВАТ "Готельно-туристичним комплексом Інтурист-Закарпаття"(абонентом) укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (а.с. 9).

Відповідно до умов договору водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати абонента питною водою, а також приймати від нього стічні води, а абонент бере на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у постачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади, які перебувають у нього на балансі. У разі зміни тарифів, діючих на час укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору.

Нарахування за надані послуги проводились позивачем відповідно до умов договору та згідно діючих тарифів, встановлених рішеннями виконкому Ужгородської міської ради від 21.08.2009 р. №222 для категорії споживачів "тариф для інших споживачів": з 21.08.2009 р. 5,54 грн. за 1 м3 за водопостачання та 3,38 грн. за 1 м3 за водовідведення.

Позивачем взяті на себе зобов’язання згідно договору виконано, проте відповідач своєчасної оплати вартості наданих послуг не здійснював, в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість за період з травня 2010 р. по січень 2011 р. на суму 148 328,42 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія судова вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Закарпатської області слід скасувати в частині відстрочки виконання рішення до 10 червня 2011 року, в решті залишити без змін, виходячи з наступного:

Стаття 101 ГПК України передбачає, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання договору від 01.01.2000 року, позивачем надано відповідачу послуги по подачі води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, що останнім не спростовано.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 7 жовтня 2008 р. за №936/15627 (z0936-08) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. За надані послуги позивачем виставлялись рахунки (а.с. 11-19), які відповідач не оплачував, в наслідок чого виникла заборгованість за період з травня 2010 р. по січень 2011 р. на суму 148 328,42 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та порушення умов договору щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг, відповідно позовна вимога в частині стягнення заборгованості в сумі 148 328,42 грн. є обґрунтованою.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платіжних вимог абонент сплачує водоканалу пеню. Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 5 311,30 грн. пені, 2 340,38 грн. інфляційних втрат та 1 570,52 грн. 3% річних.

Щодо відстрочки виконання рішення строком на 3 місяці до 10.06.2011 року, колегія суддів вважає даний висновок суду необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного:

Підстави для відстрочки або розстрочки виконання рішення встановлені ст. 121 ГПК України, яка передбачає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочка надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у відповідача з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Як вбачається з поданого відповідачем клопотання від 10.03.2011 року про відстрочку виконання рішення, останнім не наведено та не подано жодних доказів того, що його фінансовий стан важкий чи існують інші поважні причини неможливості виконати рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив не з того, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а взяв до уваги негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст. 121 ГПК України. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, але, в силу п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України суд у мотивувальній частині рішення повинен вказати обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. Однак, висновок місцевого господарського суду з приводу відстрочки виконання рішення не вмотивований належним чином та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки серед наявних у ній матеріалах відсутні докази, які б свідчили про неможливість чи ускладнення виконання судового рішення у даному випадку.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 року слід скасувати частково, в частині відстрочки виконання рішення строком на 3 місяці до 10.06.2011 року слід відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород"від 18.03.2011 року № 02 задоволити повністю.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.03.2011 року у справі № 5008/102/2011 скасувати в частині відстрочки виконання рішення строком на 3 місяці до 10.06.2011 року. В решті рішення суду залишити без змін.