Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Нєсвєтову Н.М.

суддів: Кондес Л.О.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю,

від третьої особи : не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р.

у справі № 58/88 (суддя: Блажівська О.Є.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до ТОВ "Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів "Британська міжнародна школа –Київ"

третя особа Державна податкова інспекція у місті Києві

про стягнення 248 783,13 грн.

У вересні 2010 р. Державне підприємство "АНТОНОВ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів "Британська міжнародна школа-Київ" про стягнення заборгованості у розмірі 248 783,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 року у справі № 58/88 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №58/88 від 22.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що відповідачем не було оформлено правовідносини стосовно використання земельних ділянок. Також, позивач вказує, що він сплачував земельний податок, хоча власником не житлових приміщень, які розташовані на земельних ділянках є відповідач.

Відповідач, в своєму запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що ТОВ "Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів "Британська міжнародна школа –Київ" не отримувала від позивача грошових коштів у розмірі 248 783,13 грн. та не уповноважувало позивача сплачувати земельний податок. Також, відповідач вказує на те, що всі правові відносини стосовно повернення помилково або зайво сплаченого податку на землю позивач повинен вирішувати з Державною податковою інспекцією.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

04 червня 2008 року між Фондом державного майна України та ТОВ "Київська загальноосвітня приватна школа І-ПІ ступенів "Британська міжнародна школа" були укладені Договори № КПБ-69 та №КПБ-68 купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою вул. Щербакова, 36а та вул. Толбухіна, 45 .

Земельні ділянки, які знаходяться за адресою : вул. Щербакова, 36а та вул. Толбухіна, 45, на яких розташовані вказані не житлові приміщення були відведені Київському механічному заводу під будівництво дитячих дошкільних закладів відповідно до Рішення №814 від 29.05.62р., Рішення №656/18 від 08.05.77р. Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих та Рішення №896/5 від 19.06.78р. Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та до 23.04.2010 року перебували на балансі Державного підприємства АНТОНОВ".

Згідно п. 5.2. Договору № КПБ-68 купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Щербакова, 36а відповідач після набуття права власності на нежитлове приміщення зобов'язаний укласти договори щодо оформлення правовідносин стосовно використання земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Аналогічне зобов'язання відповідача передбачене і п. 5.2. Договору №КПБ -69 купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Толбухіна, 45.

Відповідно до Актів прийому-передачі державного майна № 386 та № 387 від 07.07.08р. вказані нежитлові приміщення були передані у власність відповідача.

Позивачем було направлено до відповідача Лист № 53/1751 від 09.03.2010р. з проханням відшкодувати позивачу сплачений ним земельний податок та укласти договір оренди земельних ділянок.

Відповідач Листом № 71 від 16.04.2010р. відмовився від відшкодування позивачу земельного податку та укладення договору оренди земельних ділянок.

Як стверджує позивач, з травня 2009 року по 23.04.2010р. земельний податок за земельні ділянки сплачувався позивачем, хоча власником нежитлових приміщень, що розташовані на земельних ділянках був і є відповідач. Відповідно до розрахунку заборгованості позивачем було сплачено земельного податку за період з травня 2009 року по квітень 2010року на загальну суму 248 783,13 грн. З вказаних обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача 248 783,13 грн. сплаченого земельного податку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про систему оподаткування" порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється законом.

Згідно до ст.ст. 9, 48, 69, 78 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) земельний податок самостійно обраховується платником податку та сплачується платником податку безпосередньо на рахунок бюджету міста Києва, що відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Як вбачається з матеріалів справи, положення проекту договору про відшкодування земельного податку № 07-107-10 порушують публічний порядок встановлений в Україні, зокрема ст.ст. 9, 48, 69, 78 Бюджетного кодексу України та ст. 8 Закону України "Про систему оподаткування".

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 8771 від 30.11.2010 р., згідно поданого розрахунку земельного податку, на 2010 р. за земельні ділянки зареєстровані з 23.04.2010 р. за ТОВ "Київська загальноосвітня приватна школа І-ПІ ступенів "Британська міжнародна школа" станом на 30.11.2010 р. податкові зобов’язання сплачені в повному обсязі.

За таких обставин, колегія вважає, що доводи відповідача щодо сплаченого податку на землю заслуговують на увагу та спростовують доводи позивача.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що повернення помилково та/або надмірно сплачених податків здійснюється в порядку встановленому спільним наказом Державної податкової Адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.02.2005 р. № 58/78/22 (z0247-05) .

Таким чином, позивач не позбавлений можливості, вважаючи свої права порушеними, звернутися до суду у встановленому законодавством порядку та у встановлений законом спосіб за захистом своїх порушених прав.

Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла до висновку про їх необґрунтованість та безпідставність.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010р. у справі №58/88 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №58/88 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

04.04.11 (відправлено)