37/244 Про визнання права власності - 01.03.2011 Прийняття

третя особа позивача Фонд Державного майна України,Київську міську раду, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна

третя особа відповідача

про визнання права власності

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації та Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання за АК "Київенерго" права власності на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 4253 площею 68,78 м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМДА від 13.10.2008 р. № 1339-В в частині передачі вбудованої будівлі трансформаторної підстанції № 4253 площею 68, 78 м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29, у власність ВАТ "Укртелеком"; визнання свідоцтва про право власності від 13.10.2008 р. серії САС № 245821 недійсним та його скасування в частині визнання права власності ВАТ "Укртелеком" на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 4253 площею 68, 78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29; скасування державної реєстрації права власності ВАТ "Укртелеком" на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 4253 площею 68,78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.06.2010 р. припиннено провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу КМДА від 13.10.2008 р. № 1339-В в частині передачі вбудованої будівлі трансформаторної підстанції № 4253 площею 68, 78 м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29, у власність ВАТ "Укртелеком"; визнання свідоцтва про право власності від 13.10.2008 р. серії САС № 245821 недійсним та його скасування в частині визнання права власності ВАТ "Укртелеком"на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 4253 площею 68, 78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29; скасування державної реєстрації права власності ВАТ "Укртелеком" на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 4253 площею 68,78 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29.

Представник позивача до прийняття рішення по суті спору надав заяву про зменшення позовних вимог, та просив місцевий суд визнати за АК "Київенерго" право власності на вбудоване приміщення трансформаторної підстанції № 4253 площею 46, 4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29.

Рішенням Господарського суду від 22.11.2010 у справі № 37/244 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи.

В судове засідання представники відповідача-1, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Інспекції архітектурно - будівельного контролю у місті Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надано, жодних додаткових доказів по справі також не надано.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності вищезазначених учасників процесу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2, третьої особи Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегією встановлено наступне.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.95 № 177 у процесі корпоратизації створено Державну акціонерну енергопостачальну компанію АК "Київенерго", яка є правонаступником виробничого енергетичного об’єднання "Київенерго", його майна, прав та обов’язків.

На підставі зазначеного наказу Фонд державного майна України передав до статутного фонду новоствореному акціонерному товариству об’єкти нерухомого майна згідно з Переліком, серед яких зазначена також трансформаторна підстанція № 4253 за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 40 (адресу у подальшому змінено на м. Київ, вул. Мілютенка, 29), інвентарний номер об’єкта 16070479, вартістю, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 01.07.1995 р., 95 106 872, 67 крб. Зазначене підтверджується Фондом державного майна України в листі від 22.01.2004 № 10-21-755.

Передане до статутного фонду майно було поставлено Позивачем на облік у філіалі "Кабельні мережі Київенерго", що підтверджується довідкою про балансову належність об'єктів, які обліковуються на балансі філіалу "Кабельні мережі Київенерго", інвентарною карткою обліку основних засобів, складеною за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 № 352 (v0352202-95) .

Представник позивача пояснив суду, що у 2009 році АЕК "Київенерго" дізналося про те, що ВАТ "Укртелеком" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 13.10.2008 р. № 1339-В було отримано свідоцтво про право власності від 13.10.2008 серії САС № 245821 на нежилу будівлю за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29, загальною площею 265, кв.м., у тому числі й на приміщення трансформаторної підстанції № 4253, що належить АЕК "Київенерго".

На підставі вищезазначеного свідоцтва Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" спірна будівля площею 265, 50 кв.м. була зареєстрована на праві приватної власності за ВАТ "Укртелеком".

Згідно з наказом про створення ВАТ "Укртелеком" від 27.12.1999 р. № 155, Державний комітет зв’язку та інформації України передав до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" нерухоме майно за Переліком. Серед зазначеного майна було передано технічну будівлю АТС-518, блок надвірних споруд (дизельна, гаражні бокси), АТС-518, склад паливно-мастильних матеріалів та прохідна зазначеної АТС.

Передане до статутного фонду майно було прийнято ВАТ "Укртелеком" та поставлено на облік у Київській міській філії ВАТ "Укртелеком", що підтверджується довідкою про балансову належність об’єктів, що обліковуються на балансі Київської міської філії ВАТ "Укртелеком" інвентарною карткою обліку основних засобів № 10016/1, яка складена за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352 (v0352202-95) .

13.10.2008 р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі його наказу № 1339-В від 13.10.2008 р. було видано Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" Свідоцтво про право власності серії САС № 245821, яке посвідчує право приватної власності на блок надвірних споруд (дизельна, гаражні бокси), АТС-518, площею 265, 50 кв.м., розташований в місті Києві по вул. Мілютенка, № 29 (літера Б).

Судом встановлено, що відповідно статті 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів" від 09.07.2010 р. № 2480-VI трансформаторна підстанція –це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії.

Згідно з пунктом 1.2. постанови Національної комісії регулювання електроенергетики "Про затвердження Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" від 12.06.2008 р. № 691 (z0732-08) , трансформаторна підстанція –це електрична підстанція, призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.

Відмовляючи у позові, господарський суд вказав, що позивачем не доведено, що трансформаторна підстанція № 4253 по вул. Мілютенка, № 29 (літера Б) є окремим об'єктом нерухомості та не надано належних доказів того, що Трансформаторна підстанція (ТП)-4253 є будівлею. За висновками суду ТП-4253 є комплексом обладнання, а Позивачем не доведено, що ТП є об'єктом нерухомого майна, а також те, що вона належить Позивачу на праві власності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.95 № 177 у ході корпоратизації та створення ДАЕК "Київенерго" Фонд державного майна України передав до статутного фонду Позивача об'єкти нерухомого майна згідно з Переліком, у т.ч. і будівлю трансформаторної підстанції № 4253 за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 40 (адресу у подальшому змінено на м. Київ, вул. Мілютенка, 29), інвентарний номер об’єкта 16070479 вартістю, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 01.07.1995 р., 95 106 872, 67 крб. Зазначене підтверджується Фондом державного майна України в листі від 22.01.2004 № 10-21-755 та письмовими поясненнями, наданими представником ФДМ України в даній судовій справі.

Тобто, до статутного фонду позивача державою було передано складну річ (приміщення та обладнання ТП) з метою використання її за призначенням для здійснення діяльності з забезпечення споживачів електричною енергією.

З цього моменту Позивач є власником будівлі ТП в силу ст. 115 Цивільного кодексу України, відповідно до якої господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Позивач також надав суду пояснення, що акт приймання - передачі ТП-4253 не оформлявся, оскільки і приміщення, і обладнання трансформаторної підстанції до передачі у власність Позивача юридично і фізично перебували у володінні та користуванні його правопопередника на праві повного господарського відання.

Як вбачається з переліку переданих об'єктів до статутного фонду позивача було внесено саме нерухоме майно, а відповідно до переліку скорочень назв переданого майна значиться, що ТП - це будівля трансформаторної підстанції.

Розглядаючи справу по суті спору місцевий суд не взяв до уваги те, що ФДМ України передав у власність Позивача та Відповідача-2 різні нежитлові приміщення в межах однієї будівлі.

У судовому засіданні представник третьої особи ФДМУ підтримав позовні вимоги та у своїх поясненнях зазначив, що у ході корпоратизації держава передала різні нежитлові приміщення як окремі об'єкти по м. Київ, вул. Мілютенка, 29 до статутного фонду обох спеціалізованих підприємств відповідно до їх статутних цілей. Тобто, ВАТ "Укртелеком", як підприємству зв'язку передано до статутного фонду виключно приміщення АТС, а АК "Київенерго" як підприємству енергопостачання - приміщення та обладнання трансформаторної підстанції № 4253. Третя особа також зазначала, що трансформаторні підстанції не входили до складу АТС.

Перелік нерухомого майна переданого до статутних фондів АЕК "Київенерго" та ВАТ "Уктелеком", були складені відповідно до положення про впорядкування передачі нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 №2097 (z1201-03) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 №1201/8522 (z1201-03) .

У відповідності до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Право власності на будівельну частину трансформаторної підстанції Позивачем не реєструвалося, оскільки на момент передачі чинне законодавство не вимагало обов'язкової реєстрації.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що позивач сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, кадастровий номер якої 62024010, згідно копій наданих документів з ДПІ Дніпровського району м.Києва, а кадастровий номер земельної ділянки відповідача-2 є 62024001, за який останнім сплачується земельний податок.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що земельні ділянки є різними, мають різні кадастрові номери та за які сторони сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за АК "Київенерго" права власності на вбудоване приміщення трансформаторної підстанції № 4253 площею 46,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на неповному з’ясуванні обставин, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та не відповідають в повній мірі обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 у справі № 37/244 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" право власності на вбудоване приміщення трансформаторної підстанції № 4253 площею 46, 4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 29.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул. Т.Шевченка,18код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. Івана Франка,5 код ЄДРПОУ 00131305) 340,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 236 (двісті тридцять шість)грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул. Т.Шевченка,18код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. Івана Франка,5 код ЄДРПОУ 00131305) 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.