5011-67/8483-2012 Про відшкодування збитків, пов'язаних з несвоєчасним розподілом квартир, збудованих в житлових будинках - 17.09.2012 Прийняття

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Структурного відособленого підрозділу "Житлове управління "Південне"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2012р.

у справі №5011-67/8483-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Структурного відособленого підрозділу "Житлове управління "Південне"

до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 26 730,88 грн.

Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Структурного відособленого підрозділу Житлове управління "Південне" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (далі - відповідач) 26 730,88 грн. витрат, понесених внаслідок утримання квартир в житлових будинках по проспекту Червонозоряний, 6-в, 6-г та 6-д, які знаходяться на балансі та обслуговуванні житлового управління "Південне", оскільки відшкодування таких витрат відповідачем було погоджено при передачі квартир.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин по наданню житлово-комунальних послуг.

Третя особа явку свого представника у судове засідання Господарського суду міста Києва не забезпечила, відзиву на позов (письмових пояснень по суті спору) не надала, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-67/8483-2012 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-67/8483-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- в п.6 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право балансоутримувача на звернення з позовом до суду щодо звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються відшкодовувати завдані збитки майну, яке перебуває у нього на балансі;

- посилання суду першої інстанції на відсутність між позивачем і відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг є безпідставним, оскільки безпосереднім споживачем таких послуг є не відповідач, а мешканці будинків. Натомість відповідач, як власник квартир, зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на утримання квартир до їх розподілу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2011р.

В судовому засіданні 17.09.2012р. представники позивача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-67/8483-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2012р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мали значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.12.2004р. між відповідачем, як замовником, та третьою особою, як інвестором-підрядником, було укладено договір будівництва житлових будинків з вбудовано прибудованими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А в Солом'янському районі м. Києва №45-152/04, предметом якого (п.п.2.1, 2.3 договору) є участь сторін в будівництві об'єкту, а саме житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери та паркінгами по проспекту Червонозоряному 4-А за проектною документацією. Замовник після здачі об'єкту (окремих його пускових комплексів) в експлуатацію, отримує 16% загальної площі житла в забудованому об'єкті (том справи - 1, аркуші справи - 8-10).

В розділі 8 вищевказаного договору сторони погодили його особливі умови, згідно з якими після підписання цього договору і протягом 15 календарних днів з дати затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, сторони складають та підписують "Акт розподілу площ". Даний документ є невід'ємною частиною цього договору і стає підставою для остаточного закріплення за сторонами відповідних часток об'єкту, визначених в п.2.3 та 2.4 цього Договору, надає право сторонам розпоряджатися належними їм частками об'єкту (враховуючи зобов'язання в інтересах третіх осіб) та захищає права інвесторів.

На виконання умов договору №45-152/04 від 03.12.2004р. третя особа передала, а відповідач прийняв 9 квартир загальною площею 694,10 кв. м. по пр-ту Червонозоряному, 4-А (пр-ту Червонозоряному, 6-Г, 6-В) та 17 квартир загальною площею 1 448,75 кв. м. по пр-ту Червонозоряному, 4-А (пр-ту Червонозоряному, 6-Д), про що було складено та підписано Акти №1/9 від 19.01.2010р., №1/350 від 23.09.2008р. (том справи - 1, аркуші справи - 11-12). При цьому, у вказаних актах зазначено про те, що відповідальні особи, винні у несвоєчасному розподілі квартир, несуть матеріальну відповідальність за заподіяні житловим органам збитки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він неодноразово звертався до відповідача відносно відшкодування експлуатаційних витрат та наданих комунальних послуг на утримання квартир, розташованих у м. Києві по пр-ту Червонозоряному, 6-В, 6-Г та 6-Д.

Однак звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування. Натомість, листом №03-14004/214 від 24.11.2011р. відповідач рекомендував позивачу за відшкодуванням експлуатаційних витрат та комунальних послуг за утримання квартир по пр-ту Червонозоряному, 6-в, 6-г, 6-д звернутися до квартиронаймачів, а відносно відшкодування витрат по утриманню квартири №51 по пр-ту Червонозоряному, 6-д, відповідач зазначив, що виконання вимог позивача можливе лише після прийняття остаточного рішення щодо розподілу цієї квартири.

За розрахунками позивача, станом на дату звернення з позовом до суду відповідач повинен відшкодувати позивачу 26 730,88 грн. витрат на утримання квартир, які не були вчасно реалізовані.

Місцевий господарський суд повністю відмовив у задоволенні позовних вимог, визнавши їх нормативно та документально не підтвердженими. Зокрема, суд наголошував на наступному:

- умовами договору №45-152/04 від 03.12.2004р. та актами №1/350 від 23.09.2008р., №1/9 від 19.01.2010р. не передбачено строків, в межах яких відповідач повинен здійснити розподіл спірних квартир, що свідчить про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, а також виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків;

- відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку відповідача оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Відповідно до ст. 1 названого Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону (1875-15) є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг.

Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач, окрім іншого, здійснює функції з утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна. Зокрема, балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З наявних в матеріалах справи витягів з розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що позивач є балансоутримувачем спірних будинків, який несе витрати по їх утриманню та обслуговуванню. Оскільки спір у справі стосується саме компенсації витрат, понесених на утримання квартир, що було безпосередньо погоджено при передачі квартир відповідачу, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють відносини з утримання майна за участю балансоутримувача.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач на підставі договору №45-152/04 від 03.12.2004р., укладеного з третьою особою, отримав квартири у будинках №6-в, №6-г та №6-д по пр-ту Червонозоряному у м. Києві.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив про те, що положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) передбачають обов'язковість укладення договору на надання (споживання) таких послуг, який не було укладено між сторонами.

Однак укладання договору про надання комунальних послуг по квартирам, отриманим відповідачем, не є обов'язковим для нього в розумінні положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , оскільки відповідач не є споживачем комунальних послуг, не отримує та не має наміру отримувати комунальну послугу, а є особою, якій належать права власника у відносинах з балансоутримувачем (аналогічна правова позиція щодо застосування Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) наведена в постановах Вищого господарського суду України у справі №22/302 від 19.04.2012р. та у справі №42/247 від 25.06.2012р.).

До того ж, в актах №1/350 від 23.09.2008р. та №1/9 від 19.01.2010р. сторони договору №45-152/04 від 03.12.2004р. прямо передбачили, що відповідальні особи, винні в несвоєчасному розподілі квартир, несуть матеріальну відповідальність за заподіяні житловим органам збитки.

Зазначене свідчить про відсутність погодження між сторонами обов'язковості укладення відповідачем, як новим власником, відповідного договору з позивачем, як балансоутримувачем, оскільки право власності на отримані квартири відповідачем оформлялося тимчасово з метою їх реалізації.

Згідно зі ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів на спростування викладеного в позові.

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підтвердженість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Доводи апеляційної скарги позивача повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-67/8483-2012 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення як позовної заяви, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 43, 49, 99, 102- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Структурного відособленого підрозділу "Житлове управління "Південне" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-67/8483-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Структурного відособленого підрозділу "Житлове управління "Південне" 26 730,88 грн. (двадцять шість тисяч сімсот тридцять гривень 00 копійок) боргу, 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 804,75 грн. (вісімсот чотири гривні 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

6. Матеріали справи №5011-67/8483-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.